АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/877/2012 Номер провадження 11/1690/877/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Лисенко Суддя-доповідач: Копитько Л. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого -судді Копитько Л.І.
суддів: Корсун О.М., Голубенко Н.В.
з участю прокурора Акулової С.М.
засудженого ОСОБА_2
захисника -адвоката ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10 липня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Кибинці Миргородського району Полтавської області, громадянин України, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1, судимий:
- 6 листопада 2006 року Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
- 3 березня 2009 року Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, -
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 3 березня 2009 року і остаточно йому призначено покарання у виді 4 років 7 місяців позбавлення волі.
Вирішено питання про долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він у період іспитового строку, встановленого вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 3 березня 2009 року, повторно 7 січня 2012 року близько 2-ої години, перебуваючи в приміщенні душової ресторану «Алеко», розташованому в с. Коноплянка Веливобагачанського району Полтавської області, таємно викрав два мобільні телефони марки «Нокія 5030»вартістю 190 грн. з сім-карткою мобільного оператора МТС вартістю 10 грн. з грошима на рахунку 2 грн. та «Нокія 3110»вартістю 398 грн. з сім-карткою мобільного оператора МТС вартістю 10 грн. і гроші в сумі 200 грн., що належать потерпілій ОСОБА_4, завдавши останній матеріальну шкоду на суму 810 грн. Викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити, пом'якшити покарання, застосувавши, якщо це можливо, ст.69 КК України, при цьому урахувати посередню характеристику, з'явлення із зізнанням, щиросердне каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, а також те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, свою апеляцію відкликав.
Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обґрунтування апеляції засудженим ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію і просив вирок щодо нього змінити, пом'якшивши покарання, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_3, який також просив пом'якшити призначене засудженому покарання, міркування прокурора про законність вироку і безпідставність апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у крадіжці, вчиненій повторно.
В апеляції не оспорюються висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину і правильність кваліфікації його дій.
Винність засудженого у вчиненні повторно крадіжки доведена матеріалами справи: показаннями потерпілої ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5, даними протоколів: огляду місця події злочину від 17.01.2012 року та фототаблицями до нього (а.с.7-9), протоколом огляду господарства ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 від 17.01.2012 року, в ході якого у ОСОБА_2 було вилучено два мобільних телефони марки «Нокія», що належать ОСОБА_4(а.с.11-16), відтворення обстановки і обставин події злочину з участю ОСОБА_2 (а.с.59-64), даними висновку товарознавчої експертизи № В-310/1 від 23.01.2012 року про вартість викрадених мобільних телефонів.
Визнав вину і сам ОСОБА_2
Дії засудженого ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України кваліфіковані правильно, що також не оскаржується в апеляціях.
Безпідставне твердження в апеляції засудженого про суворість обраного йому покарання.
Покарання ОСОБА_2 призначено з урахуванням положень ст.65 КК України. При обранні покарання суд правильно, відповідно до вимог закону, врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі ті, на які зазначає в апеляції засуджений, та обтяжуючу обставину. Обрано воно в межах санкції закону, за яким його визнано винним, є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Правильно застосовано до ОСОБА_2 і правила ст.71 КК України, оскільки він вчинив новий злочин в період іспитового строку за попереднім вироком.
Відповідно до ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ця норма закону судом дотримана, а тому підстав для зміни вироку і пом'якшення ОСОБА_2 покарання колегія суддів не вбачає.
Вирок суду законний і обґрунтований, а призначене покарання справедливе.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції засудженого.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду
У Х В А Л И Л А:
Вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10 липня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення
С У Д Д І:
Копитько Л.І. Корсун О.М. Голубенко Н.В.