АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10/1690/422/2012 Номер провадження 10/1690/422/2012 Суддя-доповідач: Копитько Л. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого - судді Копитько Л.І.
суддів: Герасименко В.М., Давиденка Е.В.
з участю прокурора Шкуренка О.Ю.
слідчого Дем'яненка Д.Ю.
захисника-адвоката ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією прокурора прокуратури Київського району м. Полтави на постанову Київського районного суду м. Полтави від 8 жовтня 2012 року.
Цією постановою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області, громадянина України, працюючого охоронцем в ТОВ «СОБРР», мешканця АДРЕСА_1, не судимого,
який органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 28 вересня 2012 року близько 23-00 години шляхом пошкодження віконного склопакету незаконно проник до приміщення каси підприємства ТОВ «Бурат-Агро»по вул. Маршала Бірюзова, 45 у м. Полтаві, та, діючи умисно з корисливих спонукань, таємно викрав з сейфу офісу грошові кошти в сумі 43300 грн.
2 жовтня 2012 року за даним фактом була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
5 жовтня 2012 року ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст.115 КПК України за підозрою у вчиненні даного злочину.
8 жовтня 2012 року ОСОБА_3 було пред'явлене обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і в цей же день старший слідчий СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області звернувся до Київського районного суду м. Полтави з поданням, погодженим з прокурором Київського району м. Полтави, про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо обвинуваченого ОСОБА_3
8 жовтня 2012 року своєю постановою суд відмовив в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_3
На обґрунтування такого рішення суд послався на те, що в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про спроби обвинуваченого ОСОБА_3 ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у справі та невиконання в подальшому покладених на нього процесуальних обов'язків, а також суду не було надано переконливих доказів, які б свідчили про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 в майбутньому дій, направлених на перешкоджання встановленню істини у справі та намагання ухилитися від слідства та суду.
Крім того, суд врахував тяжкість, характер та обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, дані про його особу і прийшов до висновку про те, що інший запобіжний захід зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, а тому визнав обрання такого запобіжного заходу як взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_3 недоцільним.
В апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, ставиться питання про скасування постанови суду щодо обвинуваченого ОСОБА_3 як необґрунтованої та незаконної через однобічність та неповноту судового розгляду та направлення справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Інші учасники судового розгляду постанову не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію, вважає постанову суду незаконною, просив її скасувати, а матеріали подання направити на новий судовий розгляд, заперечення захисника-адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 проти задоволення апеляції прокурора, пояснення слідчого Дем'яненка Д.Ю., перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
Як роз'яснено в ч.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" із внесеними змінами та доповненнями, під час судового розгляду подання слідчого про взяття під варту предметом дослідження є ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст.148 і ч.1 ст.155 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочину діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Досліджуються також обставини, які відповідно до ст.150 КПК України мають бути враховані при обранні запобіжного заходу: тяжкість вчиненого злочину, особа підозрюваного, обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що його характеризують. З'ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв'язки особи, її схильності, спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя).
Дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю (ч.ч.7,8 п.10 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України).
Як роз'яснено в п.3 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.
Вказані в поданні слідчого мотиви та підстави повинні поєднуватись також з вимогами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 року і рішенням Європейського Суду з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" від 10 травня 2011 р. було визнано, що у поданні про обрання запобіжного заходу повинно бути зазначено не лише типовий набір підстав для тримання під вартою, а й приведені конкретні докази щодо конкретної ситуації.
Як вбачається з матеріалів справи, за період досудового слідства ОСОБА_3 не ухилявся від слідства або виконання процесуальних рішень, раніше не судимий, має постійне місце роботи охоронцем в ТОВ «СОБРР», де позитивно характеризується, що підтверджується характеристикою з місця роботи, має постійне місце проживання, проживає із співмешканкою ОСОБА_4, очікують народження спільної дитини, що підтвердила апеляційному суду ОСОБА_4
А тому доводи апеляції про те, що ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_4 лише півроку, а тому факт очікування дитини є сумнівним, не заслуговує на увагу.
Крім того, як видно із справи та подання про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, в них відсутні об'єктивні дані, що обвинувачений за якихось певних умов чи в якійсь конкретній ситуації може порушити процесуальні обов'язки чи буде продовжувати злочинну діяльність, ухилятися від слідства та перешкоджати встановленню істини у справі.
У поданні зазначений лише типовий набір підстав для тримання під вартою ОСОБА_3 без приведення конкретних доказів щодо конкретної ситуації.
Доводи апеляції про те, що суд не врахував тяжкість вчиненого злочину колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як убачається з постанови, судом враховано, що він обвинувачується у вчиненні злочину, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суддя місцевого суду, як видно з постанови, прийняте рішення щодо ОСОБА_3 належним чином мотивував, послався і на рішення Європейського суду з прав людини, якими визнається необхідність мотивування прийнятого судом рішення про обрання запобіжного заходу та визнається, що застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту має бути необхідним за конкретних обставин.
З пояснень слідчого Дем'яненка Д.Ю. та прокурора Шкуренка О.Ю. в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 від слідства не ухилявся, співпрацював зі слідством, активно сприяв розкриттю злочину, що видно і з матеріалів кримінальної справи, примусових приводів до нього не застосовувалось, місце проживання не змінював, з'являвся на виклики до органів досудового слідства.
За таких обставин колегія суддів вважає постанову суду законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає, як не вбачає підстав для задоволення апеляції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів апеляційного суду
У Х В А Л И Л А:
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 8 жовтня 2012 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію прокурора прокуратури Київського району м. Полтави - без задоволення.
С У Д Д І:
Копитько Л.І. Герасименко В.М. Давиденко Е.В.