ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2012 р. м. Вінниця
Справа № 2а/0270/4067/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,
за участю
секретаря судового засідання Ємельянова Родіона Ігоровича,
представника позивача Мельничука І.В., Широкого С.В.,
представника відповідача Нєнова О.В., Сідлецької Н.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Стрижавської виправної колонії УДПтС України у Вінницькій області (№81)
до: Державної фінансової інспекції у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування окремих пунктів листа - вимоги,
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Стрижавська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області №81 (далі - Стрижавська виправна колонія №81, колонія, позивач ) до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (далі - ДФІ у Вінницькій області, фінансова інспекція, відповідач ) про визнання протиправними та скасування окремих пунктів листа - вимоги № 02-08-20-14/6107 від 13.08.2012 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Стрижавської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області №81 за період з 01.01.2010 року по 01.04.2012 року, результати якої оформлено Актом №08-07/14 від 23.07.2012 року ( далі - акт ревізії, акт ), в якому зазначено виявлені порушення.
На підставі даного акту ревізії фінансовою інспекцією сформовано та направлено на адресу Стрижавської виправної колонії №81 лист - вимогу № 02-08-20-14/6107 від 13.08.2012 року.
Позивач не погоджується з переліком порушень, зазначених в акті №08-07/14 від 23.07.2012 року та вважає частину вимог ( пункти 2, 3 ), викладених в листі № 02-08-20-14/6107 від 13.08.2012 року, протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили адміністративний позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, викладених в наданих суду письмових запереченнях, зазначивши, що відповідачем проведено ревізію на підставі норм чинного законодавства та у межах своїх повноважень, а оскаржувана вимога винесена у зв'язку із виявленими порушеннями, просили відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні (яка реорганізована в Державну фінансову інспекцію), її функції та правові основи діяльності визначає Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (далі - Закон про ДКРС).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності контрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті та листі - вимозі.
Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання п. 1.1.6.1 Плану контрольно - ревізійної роботи на ІІ квартал 2012 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 23.04.2012 року №№ 395, 396, 397 та від 21.05.2012 року №478, виданих начальником Державної фінансової інспекції у Вінницькій області Вахновською О.В., проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності Стрижавської виправної колонії №81 за період з 01.01.2010 року по 01.04.2012 року.
Результати ревізії викладено в акті від 23.07.2012 року №08-07/14 (а.с.10-81), яким зафіксовано, зокрема, наступні порушення:
- колонією за рахунок асигнувань, передбачених кошторисами за КПКВ 6071020, 6701030, 3606020 протягом січня - квітня, жовтня - грудня 2010 року, січня - квітня, жовтня - грудня 2011 року та січня - березня 2012 року взято бюджетних зобов'язань та проведено видатків на здійснення оплати послуг з електро - та теплопостачання, фактично спожитих іншою юридичною особою - Стрижавським виправним центром №81 на загальну суму 31175,82 грн., що, згідно статті 119 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. №2542-ІІІ, із змінами, та Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. №2456-VI, кваліфікується як нецільове використання бюджетних коштів;
- колонією в порушення п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. №1298 "Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (далі - Наказ №1298), із змінами, та наказу Міністерства праці України від 02.10.1996 р. №77 "Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі - Наказ №77), із змінами, в січні - липні 2010 року нарахована та виплачена надбавка до посадових окладів за безперервну роботу вільнонайманих працівників, що призвело до зайвих витрат бюджетних коштів в загальній сумі 15235,16 грн., та зайво перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 5545,60 грн.
Відповідно до п.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно - ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) ( далі - Порядок ), у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Стрижавська виправна колонія №81 з порушеннями, зазначеними в акті, не погодилась, у зв'язку з чим було подано заперечення на вищевказаний акт ( а.с. 87-89).
Однак, Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області заперечення Стрижавської виправної колонії №81 до уваги не взяті.
На підставі вищезазначеного акту Державна фінансова інспекція у Вінницькій області винесла та направила Стрижавській виправній колонії №81 лист - вимогу №02-08-20-14/6107 від 13.08.2012 року про усунення виявлених порушень, відповідно до якого позивача зобов'язано:
пунктом 2 листа:
- перерахувати на рахунок загального фонду державного бюджету №31117090700071 в УДК у Вінницькому районі (код доходу 21080500 "Інші надходження", код ЄДРПОУ 38054712) кошти, які протягом 2010-2011 років використано не за цільовим призначенням в сумі 22474,70 грн.;
- забезпечити в поточному році зменшення асигнування по спеціальному фонду кошторису за КПКВ 2606020 КЕКВ 1000 на суму 8701,12 грн.
пунктом 3 листа:
- стягнути зайво виплачені кошти в сумі 15235,16 грн. з осіб, що їх отримали безпідставно в порядку встановленому ст.ст. 133-136 Кодексів законів про працю України (далі - КЗпП України). У разі пропуску встановленого строку відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати в порядку та розмірах встановлених ст. 133 КЗпП України. В подальшому зарахувати вказані кошти в дохід державного бюджету на рахунок №31117090700071 в УДК у Вінницькому районі, МФО 802015 (код доходу 21080500 "Інші надходження", код ЄДРПОУ 38054712);
- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до управління Пенсійного фонду у Вінницькій області та повернути зайво сплачені кошти в сумі 5545,60 грн. або зарахувати в рахунок майбутніх платежів.
В силу частини 7 статті 10 Закону про ДКРС, управління має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
Частиною другою статті 15 цього ж Закону встановлено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Форма вимоги, яку органи державної контрольно-ревізійної служби України повинні пред'являти підконтрольним установам, що ревізуються, не встановлена. Тобто, юридичної форми вимоги, як рішення органу виконавчої влади - офіційного письмового документа, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, не передбачено.
Разом з тим, сторони не заперечили проти того, що лист є вимогою в розумінні статті 10 Закону про ДКРС та є обов'язковим до виконання.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку вимога фінансової інспекції є розпорядчим документом суб'єкта владних повноважень, який обов'язковий для виконання, визначає строки виконання, порушення яких є підставою для звернення до суду в інтересах держави щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, відтак, є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено.
Відповідно до статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Що стосується п. 2 листа - вимоги, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту України з питань виконання покарань за № 153/32 від 26.02.2004 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2004 року за №313/8912, затверджено "Положення про навчальний центр при установі виконання покарань" (далі - Положення ), яким чітко розмежовано права та обов'язки двох сторін, а саме навчального центру, як окремої юридичної особи, та адміністрації установи ( а.с. 90-97 ).
Відповідно до Положення, головним завданням Центру є забезпечення реалізації права засуджених на здобуття професії відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою поліпшення їх адаптації після звільнення з місць позбавлення волі та задоволення потреб установи виконання покарань і ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах.
Згідно п.п.6.1 Положення, адміністрація установи забезпечує умови для проведення навчального процесу, надає та утримує на належному рівні приміщення Центру, здійснює їх ремонт, забезпечує меблями та інвентарем, організовує надійне зберігання і правильне використання навчальних та наочних посібників, технічних засобів; виділяє для Центру обслуговуючий персонал та утримує його за рахунок установи.
Підпунктом 7.2 Положення визначено, що фінансування професійно - технічної підготовки слухачів у Центрі, соціальний захист педагогічних працівників Центру здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів Державного бюджету України у такому порядку:
- оплата праці працівників Центру - Міністерством освіти і науки України, Міністерством освіти і науки Автономної республіки Крим або іншими центральними органами виконавчої влади, які є засновниками Центру відповідно;
- створення та утримання матеріально - технічної бази Центру - Державним департаментом України з питань виконання покарань.
В судовому засіданні встановлено, що кошти на вказані потреби повинні надаватись позивачу відповідно до програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету "Підготовка робітничих кадрів у професійно-технічних закладах соціальної адаптації при установах виконання покарань" в 2010 році - Державним департаментом України з питань виконання покарань, в 2011 році - Державною пенітенціарною службою України, а в 2012 році - Міністерством юстиції України.
Відповідно до досліджених судом копій кошторисів на 2010, 2011 та 2012 роки, затверджених управлінням Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області, фінансування оплати теплопостачання за вказаною програмою не здійснювалось взагалі, а фінансування оплати електроенергії лише частково ( а.с. 101 - 115 ), що не покривало видатки позивача на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
Суд приймає до уваги пояснення представника позивача, що оплата за використану електроенергію по програмі "Підготовка робітничих кадрів у професійно-технічних закладах соціальної адаптації при установах виконання покарань" здійснювалась в межах затвердженого кошторису. Формування спеціального фонду по цій же програмі не передбачено. Забезпечити засуджених теплом в зимні періоди та електроенергією для належних умов навчання засуджених є обов"язком адміністрації установи, згідно Положення про навчальний центр при установі виконання покарань. Також представник позивача зауважив, що будівля Центру знаходиться на балансі Стрижавської виправної колонії №81, на території установи розміщені тільки класи для навчання засуджених, приміщень, що належать навчальному центру, як окремій юридичній особі, немає. Враховуючи наведене та в зв"язку з недофінансуванням, часткове покриття видатків, що були здісненні установою з 2010 по 2012 роки по КПКВ 6071090 "Підготовка робітничих кадрів у професійно-технічних закладах при установах виконання покарань", а саме КЕКВ 1163 "Оплата електроенергії" та КЕКВ 1161 "Оплата теплопостачання", проводилось за рахунок спеціального фонду, а саме власних надходжень установи.
Крім того, суд відмічає, що вимоги мають бути зрозумілі та доступні для виконання.
Проте, на запитання суду представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що як позивач має реалізовувати вимогу, викладену в п.2 листа, він не знає, оскільки механізму її реалізації як такого не існує.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що вимога, викладена в п.2 листа, є протиправною.
Що стосується пункту 3 вимоги, то суд зазначає наступне.
В ході ревізії встановлено, що Стрижавською виправною колонією №81 надбавка за безперервну роботу вільнонайманим працівникам з 01.01.2010 р. по 31.07.2010 року нараховувалася на виконання вимог Інструкції "Про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи", затвердженої наказом Департаменту пенітенціарної служби України від 24.05.2000 року №98 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи" (далі - Наказ №98), який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тоді як відповідно до п.п.1.3 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та п. 2 Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731, із змінами, нормативно - правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права свободи й законності інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації та набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено строку надання їм чинності.
Ревізором зазначено, що згідно п. 1 Положення про Департамент, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 №587, із змінами, Департамент є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції, а відтак Наказ №98, на підставі якого проведені нарахування та виплата працівникам надбавки за безперервну роботу, мав пройти державну реєстрацію (в Мін'юсті), проте реєстрацію не пройшов.
Також, ревізором наголошено, що нарахування заробітної плати праці працівникам регламентується вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 "Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", із змінами, та наказу Мінпраці від 02.10.1996 №77 "Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", із змінами (зареєстрований в Мін'юсті 11.10.1996 №593/1618), якими взагалі не передбачено такий вид виплат як надбавка за безперервну роботу.
Визначаючись щодо обгрунтованості зазначеної вимоги фінансової інспекції, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.
Так, згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (Закон № 2713-IV) центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань утворюється, реорганізовується та ліквідовується Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону, правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.
Частиною 1 статті 14 Закону № 2713-IV визначено, що до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Постановою Кабінету Міністрів України № 534 від 14 липня 1993 р. "Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби" надано право керівникам установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби встановлювати працівникам, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, в установах виконання покарань та їх підприємствах та доручено Державному департаменту з питань виконання покарань розробити і затвердити порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах.
Крім того, Кабінетом Міністрів України прийняті Постанови №1510 від 18.08.1999 р. "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників державної кримінально - виконавчої служби" та № 653 від 22.04.1999 р. "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби". При цьому, згідно пункту 12 останньої, Державному департаменту з питань виконання покарань доручено розробити у тримісячний термін та подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби.
Так, на виконання зазначених нормативно-правових актів, Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 р. № 98 затверджено Інструкцію про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи" (Наказ № 98), на підставі якої, як встановлено судом, проведено нарахування та виплата надбавок та доплат до посадових окладів та тарифних ставок.
Необхідним є зауважити, що Наказ № 98 скасовано наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 175 від 25.05.2010 р. Однак, у період з 01.01.2010 р. по 25.05.2010 р., в який проводились нарахування та виплати надбавок вільнонайманим працівникам, цей Наказ діяв, а самі виплати проведені в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи та за рахунок і в межах фондів оплати праці підприємства, що відповідає положенням статті 7 Закону №2713-ІV та Постанови Кабінету Міністрів України № 534 від 14.07.1993 р.
Як наслідок, позивачем правомірно нараховано і сплачено надбавки до посадових окладів за безперервну роботу вільнонайманим працівникам та перераховано відповідні внески до державних цільових фондів за період з 01.01.2010 р. по 24.05.2010 р.
Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що спірні нарахування у період з 25.05.2010 р. по 31.07.2010 р. здійснені безпідставно, оскільки, як вже зазначалось, Наказ №98, на підставі якого вони проводились, втратив чинність з 25.05.2010 р. Однак, при вирішені спору в цій частині, суд виходить з того, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі тощо. Проте, за вказаних обставин, на думку суду, суму, яка нарахована саме у період з 25.05.2010 р. по 31.07.2010 р. виокремити неможливо. Тим більш, що жодних розрахунків відповідачем суду не надано, відсутні на них посилання й у акті ревізії.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положення частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону витікає, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Однак, як встановлено судом, оскаржувані позивачем пункти листа-вимоги відповідача № 02-08-20-14/6107 від 13.08.2012 року є необґрунтованими, а отже підлягають скасуванню.
Згідно з положеннями ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду справи Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області не доведено правомірність оскаржуваних пунктів листа-вимоги, в той же час позивачем доведено обгрунтованість позовних вимог.
З урахування встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд керується положеннями частини 1 статті 94 КАС України, згідно яких, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В зв"язку з чим на користь позивача належить стягнути документально підтверджений сплачений судовий збір в сумі 32,19 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3 листа - вимоги Державної фінансової інспекції Вінницької області № 02-08-20-14/6107 від 13.08.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Стрижавської виправної колонії УДПтС України у Вінницькій області (№81) судові витрати ( судовий збір ) в сумі 32,19 грн. ( тридцять дві гривні 19 коп. ).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна