ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 р. | № 4/2713-2/368 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. –головуючого, |
Панченко Н.П., |
Самусенко С.С., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ТОВ “Гал Агро” |
на рішення та постанову | господарського суду Львівської області від 06 грудня 2005 року Львівського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року |
у справі господарського суду | № 4/2713-2/368 Львівської області |
за позовом | ВАТ “Птахофабрика Львівська” |
до | ТОВ “Гал Агро” |
про | стягнення 2 738 грн. 30 коп. |
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2005 року ВАТ “Птахофабрика Львівська” звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до ТОВ “Гал Агро” про стягнення 2 738 грн. 30 коп.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки товару № 072202/1 від 22.07.2002 всупереч нормам ст.ст. 526, 530, 692 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.12.2005 у справі №4/2713-2/368 (суддя –Зварич О.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 738 грн. 30 коп. боргу.
Рішення мотивовано тим, що у зв’язку з оплатою поставленого товару за договором поставки товару № 072202/1 від 22.07.2002 не в повному обсязі, відповідачем зобов’язання виконано неналежним чином всупереч нормам ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 28.03.2006 у справі № 4/2713-2/368 (колегія суддів: головуючий –Гнатюк Г.М., судді –Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2005 залишив без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, погодившись з висновками господарського суду Львівської області.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2005 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 у справі № 4/2713-2/368 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у зв’язку із закінченням позовної давності.
В обгрунтування касаційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню відповідно до ст.267 ЦК України, оскільки позивач не пред’явив вимогу про сплату боргу протягом трьох років з дня здійснення поставки за договором поставки товару № 072202/1 від 22.07.2002 згідно ст.261 ЦК України, крім того, в наданих позивачем накладних № 2707 від 05.08.2002, № 1872 від 21.08.2002 не вказано, на підставі якого договору було здійснено поставку.
Вищим господарським судом України ухвалою від 22.05.2006 у справі №4/2713-2/368 порушено касаційне провадження.
Сторони у справі процесуальним правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.
Обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх судових інстанцій встановлено наступні обставини у справі № 4/2713-2/368.
22.07.2002 між сторонами укладено договір поставки товару № 072202/1 терміном до 31.12.2002.
Відповідно до п.1.1 ст.1 договору постачальник (позивач) зобов’язується поставляти і передавати у власність покупцю (відповідачу) товар –зерно пшениці, а покупець зобов’язується своєчасно здійснювати оплату товару та приймати його на умовах даного договору.
На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу 35 т 728 кг пшениці загальною вартістю 14 648 грн. 80 коп., про що свідчать накладні № 2707 від 05.08.2002 та № 1872 від 21.08.2002.
Відповідно до п.4.1 ст.4 договору покупець зобов’язується розрахуватися з постачальником по факту отримання товару шляхом прямого банківського переказу.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач за поставлене зерно розрахувався не в повному обсязі, оскільки з банківської виписки по рахунку позивача від 26.07.2002 вбачається, що від відповідача поступила сума в розмірі 11 910 грн. 50 коп., заборгованість становить 2 738 грн. 30 коп.
Відповідно до ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарський суд першої інстанції зробив висновок, який підтримав апеляційний господарський суд, що твердження відповідача з посиланням на п. 4.1 ст. 4 договору поставки товару № 072202/1 від 22.07.2002 про пропущення позивачем строку позовної давності є безпідставним, оскільки вищезазначений пункт не встановлює конкретного строку виконання зобов’язання.
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищенаведені встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини у даній справі, зокрема, наявність заборгованості, що складає суму позову, Вищий господарський суд України погоджується з висновками попередніх інстанцій, вважає рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду такими, що відповідають матеріалам справи, загальним засадам цивільного законодавства справедливості та добросовісності, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Гал Агро” на рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 у справі № 4/2713-2/368 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 у справі № 4/2713-2/368 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Плахотнюк
Судді: Н. Панченко
С. Самусенко