ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2730/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Могилеві - Подільському та Могилів - Подільському районі

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про: стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Могилів - Подільському та Могилів - Подільському районі (далі - позивач) з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1447,98 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, яка в добровільному порядку відповідачем не погашається.

Оскільки сума позову ґрунтується на рішенні позивача - суб'єкта владних повноважень, щодо якого завершився встановлений строк оскарження, та враховуючи, що вимоги позивача не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб, судом при розгляді даної справи застосовано скорочене провадження, відповідно до вимог ст.183-2 КАС України.

Ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі від 14 червня 2012 року направлялась судом відповідачу за місцем проживання, проте 23.06.2012 року конверт був повернутий поштовим відділенням зв'язку відправнику з відміткою « за закінченням терміну зберігання », що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 10 ).

Положенням частини 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відповідач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Могилів - Подільському та Могилів - Подільському районі Вінницької області, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 3а ).

Відповідач має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1447,98 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( далі - Закон ), страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 ст. 14 Закону встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3, 4 ст. 11 та ч.1 ст.12 даного Закону.

Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є застраховані особи, зазначені в статті 14 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:

« Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ».

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до ст.17 Закону, платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ст. 20 Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідачу направлялись вимоги про сплату боргу № 681 від 23.02.2011 р. та № 242 від 19.11.2010 року в загальній сумі 1447,98 грн. (а.с. 6 ). В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення вказаної вимоги. (а.с. 7).

Проте, на час звернення позивача до суду, відповідачем не сплачено суму недоїмки, яка становить 1447,98 грн. ( а.с. 4-5).

Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158, 162, 183-2, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Могилів - Подільському та Могилів - Подільському районі (24000, м. Могилів - Подільський, вул. 3-тя Гвардійська, 19, р/р 25607323390103 в філії ВОУ АТ "Ощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 37865377) кошти в сумі 1447 грн. 98 коп. (одна тисяча чотириста сорок сім гривень 98 коп.).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна