Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2012 року справа №2а/0570/8898/2012
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі №2а/0570/8898/2012 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури м. Маріуполя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури м.Маріуполя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії закрито (а. с. 69, 70).
Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду ( а. с. 75, 76).
Відповідач надіслав письмові заперечення на доводи апеляційної скарги, які вважає неспроможними, а ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою ( а. с. 94 - 96).
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, розгляд справи здійснений за приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України в письмовому провадженні.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги з врахуванням письмових заперечень на неї і дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд, першої інстанції, закриваючи провадження у цій справі, дійшов до висновку, що даний спір не відноситься до компетенції адміністративного суду, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що постановою Приморського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області від 30 грудня 2011 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ст. 225 Кримінального кодексу України (а. с. 18-19).
27.04.2012 року позивач, у порядку ст. 99-1 Кримінального-процесуального Кодексу України, звернувся до Прокуратури м. Маріуполя зі скаргою на вищевказану постанову від 30.12.2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи, в якій просив скасувати її та направити матеріали перевірки до Приморського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області (а. с. 20-21, 41-44).
Листом Прокуратури м. Маріуполя № 133-44-12-3629-вих-12 від 25.05.2012 року в порядку КПК України надана відповідь на вищевказану скаргу позивача (а. с. 8-6, 45-46).
20.06.2012 позивач знову звернувся до Прокуратури м. Маріуполя зі скаргою, в якій просив надати мотивовану відповідь щодо задоволення або відхилення його скарги від 27.04.2012 про оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.12.2011 та притягнути до відповідальності винних посадових осіб прокуратури, які розглядали вказану скаргу (а. с. 47).
Позивач оскаржує процесуальні дії прокуратури щодо розгляду його скарги на постанову Приморського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області від 30.12.2011 про відмову в порушенні кримінальної справи.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначається виключно законами. Правосуддя в України здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
За приписами статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України його призначенням є визначення порядку провадження у кримінальних справах. Таким чином, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно ст. 99-1 КПК України, постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови.
Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 236-1 КПК України.
Відповідно ст.ст. 100, 227 КПК України, у разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу; вимагає від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини; дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини; порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено цим Кодексом; затверджує обвинувальні висновки (постанови); направляє кримінальні справи до суду.
Кримінально-процесуальним кодексом України встановлений порядок оскарження постанов прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, дій прокурора, слідчого і органу дізнання при проведенні останніми досудового слідства або окремих слідчих дій.
Відповідно до п. 4.2 рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19-рп/2011 справа № 1-29/2011, рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС України). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України). Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1, 2, 3, 4).
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
У пункті 4.3 зазначено, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
У вищезазначеному рішенні, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.
Приймаючи до уваги те, що позивач оскаржує дії прокуратури м. Маріуполя щодо розгляду його скарги на постанову Приморського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області від 30.12.2011 про відмову в порушенні кримінальної справи, тобто дії відповідача, які не здійснювали владні управлінські функції, а виконували дії, передбачені кримінально-процесуальним кодексом України, суд дійшов висновку, що цей спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, встановлення і доведення обставин по справі можливе лише в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України судом, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
Доводи позивача з посиланням на те, що ним оскаржуються дії прокуратури згідно норм Закону України «Про звернення громадян» і тому їх оскарження підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є неспроможними, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно ст. 12 зазначеного Закону дія останнього не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано закрито провадження у справі, оскільки справа підлягає розгляду за нормами КПК України. Ухвалу судом інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.197 ч.1 п.2, ст.199 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі №2а/0570/8898/2012 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури м. Маріуполя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А.Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова