Справа № 1329/2-1204/11 Головуючий у 1 інстанції: Гоцко В.І.

Провадження № 22-ц/1390/4100/12 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів. Федоришина А.В., Павлишина О.Ф.

Секретар Проворна Н.І.

З участю позивача ОСОБА_4 та його адвоката ОСОБА_5 ,відповідачів по справі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та представника відповідачів ОСОБА_8

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_9 та за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_11, треті особи: Сектор громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб Яворівського РВ ГУМСУ у Л/о, КП „Новояворівськжитло" про визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстрації ,-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4

Рішення суду оскаржили позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_9

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_9 зазначає , що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає , що вважає висновок суду про часткову оплату відповідачем комунальних послуг таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивач самостійно оплачує всі комунальні послуги з 2010 року (часу смерті його матері), а до смерті матері оплачував разом з нею.

Зазначає, що судом порушено ст.71 ЖК України згідно з якою при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім"ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем , а в разі спору-судом.

Відповідачі жодного разу не зверталися ні до наймодавця, ні до суду про продовження строку їх відсутності у спірній квартирі., а позов про усунення перешкод на думку апелянта є надуманим.

Крім цього, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення про усунення перешкод у користуванні квартирою , відповідачі у спірну квартиру так і не вселилися, хоч мали для цього всі можливості.

Апелянт вважає, що судом неправомірно не взято до уваги акти складені КП „Новояворівськжитло" про те, що відповідачі більше 15 років не проживають у спірній квартирі.Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апелянт ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням суду , вважає його незаконним , висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та зібраним доказам.

Зазначає, що судом не наведено будь-яких доказів , які б підтверджували факт чинення перешкод відповідачам у їх проживанні у спірній квартирі.

На думку апелянта не може бути доказом рішення Яворівського районного суду Львівської області від 07.03.1995 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_13 (померлої матері апелянта)до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування житлом , оскільки з цього часу змінилося багато обставин, відповідачі надалі не проживають у спірному житлі, колишня позивачка ОСОБА_13 померла. Апелянт зазначає, що відповідачі жодного разу не намагалися вселитися у спірну квартиру. В квартирі відсутні будь -які їхні речі особистого вжитку , одягу, так як не проживали у квартирі з 1994 року і це безспірно встановлено судом та не заперечується відповідачами .Основним місцем проживання відповідачів є АДРЕСА_3 в житлових будинках , які належали покійному батькові ОСОБА_6

Апелянт вважає, що відповідачі не скористалися рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 29 квітня 1999 року, яке було виконане виконавчою службою та продовжували проживати в АДРЕСА_3

Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове , яким задоволити його позовні вимоги.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_4 та виступ його адвоката ОСОБА_5 на підтримання апеляційних скарг ,заперечення з приводу апеляційних скарг відповідачів по справі та пояснення їх представника ОСОБА_8, вивчивши матеріали цивільної справи колегія суддів вважає , що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково.

Матеріалами справи та поясненнями сторін встановлено що квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю.

В квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_4 та відповідачі по справі ОСОБА_6. ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_7.(а.с.11).

Основний квартиронаймач ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 65).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 21 грудня 1994 року (а.с.45) вбачається , що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу від 21 грудня 1994 року зроблено запис за №235.

Згідно довідки Терновицької сільської Ради Яворівського району Львівської області №2181 від 27.10.2011 року в с.Терновиця проживають без реєстрації ОСОБА_6 та діти ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 ( а.с. 44). Зазначені обставини відповідачі не заперечили та підтвердили суду апеляційної інстанції , що с.Терновиця є основним місцем їх проживання., де вони набули право власності на два житлові будинки ( старий та новий)після смерті батька та дідуся відповідачів .

Згідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"і за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім"ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців , цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем , а в разі спору судом.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 суд посилався на попередні рішення судів з приводу спірної квартири - це рішення Яворівського районного суду від 07 березня 1995 року, рішення від 29 квітня 1999 року.

Останнім рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 29 квітня 1999 року задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_13, яку зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_6 та її дітям :дочці ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,синам ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_2

Відповідачі мали право та всі можливості реалізувати своє право на проживання у спірній квартирі шляхом його примусового виконання , однак цього не зробили та не мали наміру на постійне проживання у м.Новояворівську. З цього часу пройшло більше 20 років. Всі рішення стосувалися померлої ОСОБА_13 та відповідачів по справі , однак не ОСОБА_4

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про покладення в основу оскаржуваного рішення попередніх рішень судів, які із спливом часу втратили свою актуальність та при тих же обставинах сторони вправі звертатися до суду при наявності доказів.

Колегія суддів не приймає до уваги пояснення ОСОБА_7 про те, що вона зверталася у правоохоронні органи з приводу чинення перешкод її батьком ОСОБА_4 у проживанні у квартирі. З цього приводу була винесена постанова від 09.09.2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи.(а.с.28).

В суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_7 пояснила , що метою її візиту у квартиру було подивитися хто там проживає, провідати батька .Отже , наміру вселитися на постійне проживання у квартиру відповідачка не мала.

Зазначені вище обставини так як і та обставина, що відповідачі один-два рази оплачували за квартиру у 2010, 2011 році по книжці про оплату квартирної плати , яка була виписана у 80-х роках під час спільного проживання та оплата проводилася без відома позивача ОСОБА_4 свідчить про те, що відповідачі намагалися створити видимість про бажання проживати у квартирі .Однак , ніхто із відповідачів не назвав поважних причин не проживання у квартирі хоча би після рішення Яворівського районного суду від 29.04.1999 року. Після досягнення дітьми повноліття ніхто із них не звернувся по своїй ініціативі з позовом про усунення перешкод та вселення.

З врахуванням вище зазначеного та визнанням відповідачами того факту , що вони постійно проживають у АДРЕСА_3 що такі не назвали поважних причин не проживання у спірній квартирі та які реально перешкоди чинить їм позивач ОСОБА_4 , колегія суддів вважає , що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню , а апеляційні скарги до задоволення в частині визнання відповідачів втраченими право на житло.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про зняття з реєстрації , то в цій частині позовних вимог слід відмовити , оскільки такий спір не розглядається в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового є порушення судом норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2 , 316 , 317 , 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_9 задоволити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2012 року скасувати в частині відмови позивачу ОСОБА_4 у визнанні втраченими право на житло ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ухвалити в цій частині нове рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_6, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_11 такими , що втратили право на

житло у квартирі АДРЕСА_2.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення , може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

А.В.Федоришин