ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. м. Вінниця

Справа № 2а/0270/3908/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю

секретаря судового засідання Чабан Вікторії Вікторівни,

представника позивача Зінченка Д.В.,

представників відповідача 1 Волощука В.О., Гордієнко В.Л.,

представника відповідача 2 не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Захист"

до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області; Державної податкової служби у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Захист"( далі - позивач, ТОВ " Агрохім - Захист ) з адміністративним позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби ( далі - відповідач 1, Вінницька ОДПІ ) про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Агрохім-Захист" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2006р. по 31.12.2011р. складено акт № 884/22/34788269 від 23.05.2012 року, в якому зафіксовані порушення, зокрема:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено податок на прибуток в сумі 1970386 грн.;

- п.п. 138.6, п.п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено податок на прибуток за 4 кв. 2011р. в сумі 2261 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2-4 кв. 2011р. в сумі 206154 грн.;

- п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість ", в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду на 1493806 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено податок на додану вартість за червень 2011 року в сумі 1227 грн.

На підставі даного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000862310 від 14.06.2012 року, яким збільшено ТОВ "Агрохім-Захист" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на 913462,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 227800,00 грн.; № 0000882310 від 14.06.2012 року, яким збільшено ТОВ "Агрохім-Захист" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 482659,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 120360,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач, в порядку адміністративного оскарження, звернувся зі скаргою від 21.06.2012 року на зазначені податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ до Державної податкової служби у Вінницькій області.

Згідно рішення від 31.07.2012р. № 12356/10/10-02-11 про результати розгляду первинної скарги, Державною податковою службою у Вінницькій області скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0000862310 та № 0000882310 від 14.06.2012р. - без змін.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням за результатами розгляду первинної скарги, вважає їх протиправними та просить скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення, надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача 1 позовні вимоги не визнали, з підстав, викладених у письмових запереченнях від 17.09.2012 року ( вхід. №23330), зазначили, що Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року до участі в справі як другого відповідача залучено Державну податкову службу у Вінницькій області Державної податкової служби ( далі - відповідач 2 ).

Представник Державної податкової служби у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи.

В судовому засіданні 05.10.2012 року допитано в якості свідка ОСОБА_4 -головного бухгалтера ТОВ "Агрохім-Захист". Як пояснила свідок, в 2007 -2009 роках ТОВ "Агрохім-Захист" купувало у ТОВ "Мета-Агро", а у 2010 році - у ТОВ "Торговий дім "Імпакт"засоби захисту рослин, і всі товари від даних контрагентів були отримані і, відповідно, оплачені в повному обсязі, про що складались відповідні бухгалтерські документи. В подальшому придбані товари було реалізовано, що також підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

З 23.04.2012 року по 16.05.2012 року державними податковими ревізорами-інспекторами Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби ( далі - Вінницька ОДПІ) проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Агрохім-Захист" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2006р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 23.05.2012 року № 884/22/34788269 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення ТОВ "Агрохім-Захист":

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено податок на прибуток в сумі 1970386 грн.;

- п.п. 138.6, п.п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено податок на прибуток за 4 кв. 2011р. в сумі 2261 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2-4 кв. 2011р. в сумі 206154 грн.;

- п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду на 1493806 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено податок на додану вартість за червень 2011 року в сумі 1227 грн.

ТОВ "Агрохім-Захист" не погоджуючись з викладеними в акті перевірки висновками подало до Вінницької ОДПІ заперечення від 05.06.2012р. на акт перевірки.

14 червня 2012 р. на підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000862310, яким збільшено ТОВ "Агрохім-Захист" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на 913462,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 227800,00 грн.;

№ 0000882310, яким збільшено ТОВ "Агрохім-Захист" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 482659,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 120360,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач, в порядку адміністративного оскарження, звернувся зі скаргою від 21.06.2012 року на зазначені податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ до Державної податкової служби у Вінницькій області.

Згідно рішення від 31.07.2012р. № 12356/10/10-02-11 про результати розгляду первинної скарги, Державною податковою службою у Вінницькій області, скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0000862310 та № 0000882310 від 14.06.2012р. - без змін.

Визначаючись щодо заявленого адміністративного позову суд виходив з наступного.

Матеріалами проведеної перевірки встановлено, що ТОВ "Агрохім-Захист" здійснювало господарські операції з TOB "Мета-Агро" та ТОВ "Торговий дім "Імпакт", а саме операції по придбанню засобів захисту рослин. На підставі податкових накладних TOB "Мета-Агро" та ТОВ "Торговий дім "Імпакт", перелік яких наведений в акті перевірки, підприємством враховано у складі валових витрат 7881542,00 грн. вартості придбаних засобів захисту рослин та у складі податкового кредиту 1493806,00 грн. - податку на додану вартість з вартості засобів захисту рослин.

В акті перевірки від 23.05.2012 року № 884/22/34788269 зазначено, що накладні, отримані позивачем від TOB "Мета-Агро", оформлені з порушеннями, а саме, у них відсутня інформація про особу, яка відвантажила товар, а також відсутній підпис особи, що отримала товар.

Також, в акті перевірки зазначено, що операції з придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме засобів захисту рослин, у ТОВ "Торговий дім "Імпакт" не могли проводитись і по своїй суті є безтоварними, тобто, не передбачають будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, оскільки у ТОВ "Агрохім-Захист" відсутні належно оформлені документи (товарно-транспортні накладні, свідоцтва якості) по взаємовідносинах із ТОВ "Торговий дім "Імпакт", обов`язковість ведення яких передбачено чинними нормативними актами, а накладні також оформлено з порушеннями.

За зазначених обставин, в акті перевірки від 23.05.2012 року № 884/22/34788269 зроблено висновок, що ТОВ "Агрохім-Захист" не довело реальність операцій з придбання засобів захисту рослин у TOB "Мета-Агро", ТОВ "Торговий дім "Імпакт", у підприємства відсутні належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності засобів захисту рослин, кошти перераховувались TOB "Мета-Агро" та ТОВ "Торговий дім "Імпакт" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим, дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача 1 з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " (тут і далі по тексту Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 даної статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", (тут і далі по тексту Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні правові норми закріплено в п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу даних норм слідує, що право на віднесення до складу валових витрат сум витрат на придбання товару, а також право на податковий кредит, що підлягає бюджетному відшкодуванню, виникає у платника податку у разі придбання товарів та використання їх у подальшій господарські діяльності, і датою такого виникнення необхідно вважати дату здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, таке право виникає в разі підтвердження товарності операції і використання придбаних товарів у подальшій господарській діяльності, у тому випадку, якщо накладні, навіть з окремими недоліками в заповнені реквізитів, видані по реальним господарським операціям.

Так, в акті перевірки перевіряючими самостійно зазначено, що факт отримання засобів захисту рослин позивачем від своїх контрагентів TOB "Мета-Агро" та ТОВ "Торговий дім "Імпакт" підтверджується податковими накладними. Перевіряючими також зазначено, що товари, отримані від TOB "Мета-Агро" та ТОВ "Торговий дім "Імпакт", оплачені з розрахункового рахунку ТОВ "Агрохім-Захист" в повному обсязі, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача.

Дані факти не заперечувались представниками відповідача і під час судового розгляду справи.

Проте, як встановлено судом, відповідачем не було прийнято до уваги зазначені податкові накладні, на підставі яких ТОВ «Агрохім - Захист » формувало валові витрати, з огляду на те, що накладні на отримання товару містять певні недоліки в оформленні.

Дослідивши спірні накладні, суд зазначає, що самі по собі окремі недоліки в заповненні реквізитів накладних, виявлені податковим органом в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки спірні накладні видані по реальним господарським операціям, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Так, достовірність здійснення господарських операцій між позивачем та TOB "Мета-Агро" і ТОВ "Торговий дім "Імпакт" підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, договорами поставок, рахунками - фактурами, банківськими платіжними документами про проведення розрахунків між контрагентами, договорами оперативної оренди транспортних засобів між ТОВ « Агрохім - Захист » ( орендар ) та ПП « Сігма - Захист » та ін. ( т. 1 а.с. 166, 168, 169, 170 - 173, 209-214, 216, 244-246).

Суд зауважує, що на момент вчинення та фактичного виконання господарських відносин між позивачем та TOB "Мета-Агро" і ТОВ "Торговий дім "Імпакт" останні, як юридичні особи, були внесені в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та були зареєстровані як платники податку на додану вартість ( 8 аркуш акта перевірки ). Укладені між позивачем та його контрагентами договори виконані в повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи первинними та господарськими документами, такі договори є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавались.

Крім того, дослідивши надані представником позивача первинні бухгалтерські документи ( видаткові накладні, довіреності, податкові накладні ), суд встановив, що придбані товари ( засоби захисту рослин ) в подальшому було використано в господарській діяльності ТОВ « Агрохім - Захист », а саме - реалізовано іншим контрагентам ( ТОВ «Агромастер - Плюс », фермерське господарство « Дружба - Л», фермерське господарство «Гулове », ПП « Серпень », СТОВ « Хлібороб », ТОВ « Агро - Поділля і К », ДП ДГ «Бохоницьке », ПП Агрофірма « Довжок М Д », ПСП « Фортуна », СПП « Кісниця », СТОВ АФ « Ольгополь » та інші ) та, відповідно, отримано кошти за поставлений товар, що підтверджується банківськими платіжними дорученнями.

Вищезазначені фактичні обставини засвідчено і в акті перевірки, на аркуші 4 якого вказано, що перевіркою встановлено, що на формування показників відображених у рядку 01.1 Декларації « Доходи від продажу товарів ( робіт, послуг ) за період з 01.01.07 по 31.03.2011 року мало вплив здійснення операцій з продажу товарів (засобів захисту рослин ).

Більш того, в акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображених показників не встановлено заниження або завищення задекларованих ТОВ « Агрохім - Захист » показників у рядку 01.1 Декларації « Доходи від продажу товарів ».

Таким чином, стверджуючи про відсутність реальної поставки товарів по господарським операціям між позивачем та TOB "Мета-Агро" і ТОВ "Торговий дім "Імпакт", відповідач в той же час не заперечує подальшої реалізації зазначених товарів та віднесення отриманих коштів до доходів ТОВ « Агрохім - Захист » .

Враховуючи той факт, що дійсність господарських взаємовідносин між ТОВ «Агрохім - Захист» та послідуючими контрагентами ( ТОВ « Агромастер - Плюс », фермерське господарство « Дружба - Л», фермерське господарство « Гулове », ПП « Серпень », СТОВ « Хлібороб », ТОВ « Агро - Поділля і К » та інші ) сторонами у справі не заперечувалась, а виконання зобов'язань між вищезазначеними сторонами було б неможливим за умови безтоварності господарських операцій між позивачем та TOB "Мета-Агро" і ТОВ "Торговий дім "Імпакт", суд приходить до висновку про хибність твердження контролюючого органу щодо відсутності наміру сторін на настання реальних наслідків по спірним правочинам.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат та формування податкового кредиту відповідачем не надано, а згідно ч.2 ст.71 КАС України саме на нього покладено обов'язок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суму витрат на придбання товарів по вищезазначених господарських операціях, а також останнім правомірно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення - рішення № 0000862310 та № 0000882310 від 14.06.2012р. є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДПС у Вінницькій області від 31.07.2012р. № 12356/10/10-02-11 про результати розгляду первинної скарги, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи, згідно зі ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 56.1 - 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 Податкового кодексу України вказано, що скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах.

Згідно з п. 56.8 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Порядок розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-які інші рішення органів державної податкової служби щодо податків, зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, крім мита, акцизного податку, податку на додану вартість та інших податків, зборів, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або з території спеціальної митної зони врегульований нормами Податкового кодексу України та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА України від 23.12.2010 року №1001 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 року за №10/18748 (далі - Положення № 1001).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що не погоджуючись із рішеннями, які є предметом розгляду в даній справі, позивач оскаржив їх до ДПС у Вінницькій області, однак рішенням останньої залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а первинну скаргу - без задоволення.

Згідно з пунктами 13 - 15 Положення №1001, орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад строк, визначений у абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту.

Орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується.

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу. У вступній частині рішення зазначаються повне найменування юридичної особи, яка подала скаргу, прізвище та ініціали посадової особи платника податків - юридичної особи або фізичної особи - платника податку, відомості про предмет оскарження, дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції). Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби і найменування органу державної податкової служби, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання, зазначених у скарзі. У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу. Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання, викладених у скарзі, про збільшення суми податкового зобов'язання або податкового боргу або залишення скарги без розгляду.

У рішенні також зазначається, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу, з прийнятим рішенням, таке рішення може бути оскаржене до органу державної податкової служби вищого рівня у строки, визначені в цьому Положенні, або в судовому порядку.

Рішення за результатами розгляду скарги платника податків приймає керівник органу державної податкової служби (заступник керівника). Оригінал рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (надається) платнику податків.

Таким чином, розглядаючи дану позовну вимогу позивача, суд приходить до висновку, що рішення ДПС у Вінницькій області від 31.07.2012р. № 12356/10/10-02-11 про результати розгляду первинної скарги було прийняте у відповідності до зазначених вище норм законодавства (Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року), а процесуальні дії, що вчинялися Державною податковою службою під час прийняття зазначеного рішення - позивачем не оскаржувались. В свою чергу ДПС України у Вінницькій області, як суб'єкт владних повноважень, наділений правом для прийняття рішення про результати розгляду скарги від 31.07.2012р. № 12356/10/10-02-11

При цьому, суд вважає вірними доводи позивача про необґрунтованість висновків ДПС України у Вінницькій області, невірне застосування положень законодавства, однак в даному випадку вірність суджень посадових чи службових осіб органу державної податкової служби, зроблених ними на основі фактичних даних, на думку суду, не можуть бути єдиною і достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, який в цьому випадку не позбавлений права оскаржити в судовому порядку визначені йому податковим повідомленням-рішенням податкові зобов'язання.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представниками відповідача, суб'єкта владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття податкових повідомлень - рішень № 0000862310 та № 0000882310 від 14.06.2012р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Разом з тим, вимога позивача щодо скасування рішення Державної податкової служби у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 31.07.2012 року № 12356/10/10-02-11 є необгрунтованою, а тому не підлягає задоволенню з вищенаведених підстав.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд керується положеннями ч.1, 3 ст.94 КАС України, відповідно до яких, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог з Державного бюджету України. Оскільки платіжним дорученням № 1334 від 31.08.2012 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 2146,00 грн., суд прийшов до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми сплаченого судового збору, шляхом її безспірного списання органами Казначейської служби України з розрахункових рахунків Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об"єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України від 14 червня 2012 року № 0000862310 та № 0000882310.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Агрохім - Захист" судові витрати ( судовий збір ) в сумі 2146,00 грн. ( дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.) з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання органами Казначейської служби України з розрахункових рахунків Вінницької об"єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна