ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.07.2008 | Справа №2-16/660.1-2008 |
За позовом – Красноперекопського відкритого акціонерного товариства«Бром» (96000, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1, з/з (06565) 20363, факс (06565) 20362)
До відповідача - Красноперекопської об’єднаної Державної податкової інспекції в АРК (96000, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 2, тел. (06565) 21831, (06565) 21900)
За участю прокуратури АРК
Про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Хлебнікова Н.С.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача – Деревянко О.М., начальник юридичного відділу, дов. б/н від 25.12.07 року
від відповідача - Літовченко І.В., довіреність № 7424/10/10-0 від 28.12.07, гол. держ. под. інспектор; Лєвіков О.В., довіреність № 303/10/10-0 від 06.02.08, ст. держ. под. ревізор-інспектор;
прокурор - Горна К.В., посв. № 04070;
Суть спору - Позивач звернувся до ГС АРК з позовом до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000142602/0 від 28.07.05 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 992601,09 грн. (661734,06 грн. основного платежу та 330867,03 грн. штрафних санкцій) та № 0000152602/0 від 28.07.05 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 260033,92 грн. (173355,95 грн. основного платежу та 86677,97 грн. штрафних санкцій).
Рішенням ГС АРК від 02.02.2006 р. по справі № 2-27/2752-2006 позов було задоволено.
Так, постановою САГС від 11.05.06 р. у справі № 2-27/2752-2006 рішення ГС АРК від 02.02.06 р. було залишено без змін, а апеляційну скаргу Красноперекопської ОДПІ без задоволення.
Однак, постановою Вищого Господарського суду України від 12.12.2007 р. по справі № 2-27/2752-2006 касаційну скаргу було задоволено частково, рішення ГС АРК від 02.02.06 р. та постанову САГС від 11.05.06 у справі № 2-27/2752-2006 скасовано. Справу направлено до ГС АРК для перегляду зі стадії прийняття позовної заяви за правилами КАСУ.
Справу передано на розгляд судді Омельченко В.А. з привласненням номеру № 2-16/660.1-2008А.
Позовні вимоги мотивовані тим, що винесені податкові повідомлення – рішення від 28.07.05р. не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки прийняті без врахування передбаченого порядку врегулювання конфлікту інтересів..
Позивач також посилається на те що, категорія земель, де знаходиться озера Старе та Ян-Гул, у встановленому законодавством порядку органами державної влади чи органами місцевого самоврядування не визначена.
На думку позивача на озері ніяких технологічних операцій не проводиться, сутність водного об’єкту не змінюється.
Відповідач проти позову заперечує та просить суд у позові відмовити за наступними мотивами.
В державному акті на право постійного користування землею, який виданий 25 грудня 1997р., вказано, що землі надані в постійне користування для промислового виробництва.
Крім того, згідно акта Держземінспекціі від 16.03.2005р. землі позивача використовуються в промислових цілях і надання в оренду земель водного фонду для промислових послуг чинним нормативними актами не передбачено.
Таким чином, відповідач вважає, що ним вірно зроблені висновок про категорію спірних земельних ділянок.
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В ході розгляду справи була оголошена перерва судового засідання в порядку статті 150 КАС України, після закінчення якої розгляд справи було продовжено.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірки доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 31.07.2008 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд виходив для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Красноперекопською об’єднаною державною податковою інспекцією 26.07.2005р. була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Красно перекопським ВАТ «Бром» за період з 01.04.2004р. по 01.04.2005р.
За результатами перевірки складено акт № 115/23-2/05444552 від 26.07.05р., яким встановлено порушення позивачем статей 2 та 8 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535 та рішення № 182 від 13.06.2000р., затвердженого 21 сесією Красноперекопської міської ради, що привело до заниження податку на землю за період з 01.04.2004р. по 31.05.2005р. в сумі 835526,19 грн., в тому числі: за період з 01.04.2004р. по 31.12.2004р. у розмірі 626753,70 грн., за період з 01.01.2005р. по 31.03.2005р. у розмірі 208772,49 грн.
Акт виїзної планової перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000142602/0 від 28.07.05р. про визначення податкового зобов’язання з податку на землю в розмірі 992601,09грн.(661734,06 грн. основного платежу і штрафних санкцій 330867,03грн.) на підставі ст.ст. 2, 8 Закону України «Про плату на землю», п.п.17.1.3, п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та для прийняття податкового повідомлення–рішення № 0000152602/0 від 28.07.2005р., про визначення податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 260033,92 грн.(173355,95 грн. основного платежу і 86677,97 грн. штрафних санкцій) з аналогічних підстав.
Відповідачем нараховано вищезгаданий податок у зв’язку з порушенням позивачем вимог ст.ст. 2 та 8 Закону України «Про плату за землю», а саме: позивач сплачував за земельні ділянки, які зайняті озерами Старе та Ян-Гул, по ставці 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, в той час як потрібно сплачувати по ставці 5% .
В обґрунтування своїх висновків відповідачем покладено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, реалізації державної політики в сфері регулювання земельних відносин, використання і охорони земель ВАТ «Бром» від 16.05.2005, який складено Державною земельною інспекцією Автономної Республіки Крим .
Позивач не погодився з висновками відповідача щодо необхідності застосування ст.8 ЗУ «Про плату за землю» до земельних ділянок за ставкою 5%, та оскаржує повідомлення-рішення № 0000142602/0 від 28.07.2005 в сумі 992601,09 в тому числі основний платіж - 661734,06 грн., штрафні санкції - 330867,03 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000152602/0 від 28.07.2005р. в сумі 260033,92грн. в тому числі основний платіж 173355,95 грн., штрафні санкції 86677,97 грн.) та вважає їх такими, що не відповідають діючому законодавству з питань оподаткування в Україні. Також, на думку позивача, використання водних об’єктів ніяк не можна визнати промисловим, так як він керувався єдиними допустимими для визначення плати за землю доказами, що надані відділом земельних ресурсів Красноперекопської районної державної адміністрації, відповідно до яких застосовується ставка 0,3%.
Крім того, на думку позивача необхідно керуватися ст.11 Закону України «Про плату за землю» а ні ст. 8 вказаного закону, оскільки п.п 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у цьому випадку передбачує контролюючому органу прийняти рішення на користь платника податків.
Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи в обгрунтування своїх висновків відповідачем покладено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства реалізації державної політики в сфері регулювання земельних відносин, використання і охорони земель Відкритого акціонерного товариства «Бром» від 16.05.2005р., який складено Державною земельною інспекцією Автономної Республіки Крим. (а.с. 49-51, том 1)
У вказаному акті передбачено, що земельна ділянка площею 1691,54 га надана позивачу в постійне користування для промислового виробництва.
Однак, не вказано про те, що ці землі відносяться до категорії промислових, а зазначається лише, що вказані землі використовуються позивачем в промислових цілях. Тобто в даному документі відсутня пряма вказівка на те, до яких категорій земель відноситься вказана земельна ділянка.
Вказаний акт містить рекомендації щодо віднесення земель при здійсненні переоформлення документів до «земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення» (а.с. 50, т.1).
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія 11-КМ №002512 від 25.12.1997р. в періоді, що перевіряється, ВАТ «Бром» Красноперекопською районною державною адміністрацією надано в постійне користування 1691,54 га земель в межах згідно з планом землекористування, у тому числі: промислова зона - 48,49 га , озеро Старе-1301,97 га, озеро Ян-Гул -341,08 га. В акті вказано, що земля надана в постійне користування для промислового виробництва.
Розпорядженням Красноперекопської районної державної адміністрації № 400 від 24.12.1997р. зареєстровано вказаний державний акт на право постійного користування землею ВАТ «Бром» загальною площею 3356,57 га та передана в земельний запас з землекористування Кримського виробничого рибокомбінату земельна ділянка загальною площею 1602 га.
Відповідно до розділу 4 Закону України «Про плату за землю» встановлені приписи щодо плати за землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, а також за землі лісового і водного фондів (за межами населених пунктів).
Згідно ч.1 ст.8 ЗУ «Про плату за землю» податок за земельні ділянки, передані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього закону справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки, що надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій ст. 6 цього Закону, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Як вбачається зі змісту даних приписів Закону України «Про плату за землю» - ставка плати за землю ставиться в залежності від різних ознак:
- приписи ст.8 ЗУ «Про плату за землю» від галузі економіки, до якої віднесений землекористувач, а приписи ст.11 вказаного Закону - від віднесення земельних ділянок на момент надання до земель водного фонду.
Позивач Красноперекопське ВАТ «Бром» як юридична особа існує з 1996р. в результаті неодноразового перетворення створеного в 1932р. підприємства по виробництву брому. Водні об’єкти «Озеро Старе» і «Озеро Ян-Гул» існували до виникнення підприємства та виробництва брому і саме з метою використання сировини з цих озер в 1932році біля них створено промислове підприємство. Як вбачається з матеріалів справи озеро Старе використовується як накопичувач сировини (східний відсік) та відходів (західний відсік), а озеро Ян-Гул не використовується.
Позивач скидає відпрацьовану ропу в накопичувач-відстійник, організований – в ложі західного відсіку озера Старе для подальшого доочищування шляхом відстоювання механічних домішок (лист Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища № 3318 від 26.05.2008 р.).
Крім того, озеро Старе є природною водоймою, що заповнена солоною водою. Періодично в результаті викиду з підприємства в озеро його наповнюваність збільшується. При подальшому викиді в Чорне море наповнюваність зменшується. Позивач в озерах ніяких технологічних операцій не проводить, а також ні як не змінюється сутність водного об’єкту, в зв’язку з чим, таке використання водних об’єктів ніяк не можна визнати промисловим.
Відповідно до ст.13 ЗУ «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності – договір оренди такої земельної ділянки.
Землі, які займає позивач – озеро Старе та озеро Ян-Гул, відносяться до земель водного фонду. Цей факт підтверджується відповіддю Красноперекопської райдержадміністрації на запит позивача від 17.02.2005р. №01.01-05/364, згідно до якої земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні позивача згідно до державного акту на право постійного користування, під об’єктами «Озеро Старе» і «Озеро Ян-Гул», згідно до форми статистичної звітності 6-зем «Звіт про наявність земель і розподіл їх по власникам земель, користувачам угідь та видам економічної діяльності» класифікація: графа 72-води, в тому числі графа 75-озера, прибережні замкнені водойми, лимани, відносяться до земель водного фонду.
Згідно до пункту 1 ст. 58 Земельного кодексу України землі, зайняті морями, озерами, ріками, водосховищами, болотами, іншими водними об’єктами, а також островами, відносяться до земель водного фонду.
Доводи відповідача про те, що оскільки позивач не має права постійного користування земельними ділянками, які віднесені до земель водного фонду, а тому він зобов’язаний нараховувати та сплачувати земельний податок, як за землі промисловості є помилковими у зв’язку з наступним.
Відповідно до ч.3 ст. 59 Земельного Кодексу України державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.
Отже,у позивача відсутнє право постійного землекористування озерами Старе і Ян-Гул з категорій земель водного фонду.
Позивач як недержавне підприємство не має права постійного землекористування не тільки землями водного фонду, а згідно ст. 92 Земельного Кодексу України взагалі не якими державними землями.
Пунктом 6 Перехідних положень Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008р. переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При цьому в оренду недержавним підприємствам можуть передаватися не тільки землі промисловості, але й землі водного фонду, в тому числі озера, що передбачено частиною 4 ст. 59 Земельного Кодексу України.
Відповідно до п.1 ст. 20 Земельного Кодексу України віднесення земель до тієї або іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади і органів місцевого самоврядування у відповідності з їх повноваженнями.
Красноперекопський районний відділ земельних ресурсів надав повідомлення про те, що з моменту реєстрації і видачі державного акту на право постійного користування землею ВАТ «Кримський содовий завод» рішень щодо змін цільового призначення ділянки, як критерію категорійності землі, органами державної влади і місцевого самоврядування згідно ст. 20 Земельного Кодексу України не приймались.
Таким чином землі, які займає позивач – озеро Ян-Гул - 341,08 га і озеро Старе - 1301,97 га є землями водного фонду і податок за вказані земельні ділянки повинен справлятися у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, відповідно до ст.11 ЗУ «Про плату за землю».
Вказівка в Державному акті на мету надання землі, не змінює її категорії, і відповідач не вправі самостійно змінювати категорію наданих платнику земель.
Крім того, суд приймає до уваги посилання позивача на приписи п. п. 4. 4.1 п. 4.4 ст. ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яки зобов’язують у випадку, якщо норми законів допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав і обов’язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органа, рішення приймається на користь платника податків.
Дві норми Закону України «Про плату за землю» допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав платника, а саме застосування ст. 8 цього закону зі ставкою 5% оскільки позивач є промисловим підприємством та ст. 11 - зі ставкою 0,3%, оскільки в 1932 році озера вже існували і надавалися в користування підприємству з виробництва брому як землі водного фонду.
Що стосується посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, до суд не приймає їх до уваги.
До даних правовідносин не підлягають застосуванню ст. 99 КАС України про строки звернення до адміністративного суду, оскільки позов пред’явлено 05.08.05р., тобто спірні правовідносини виникли до набрання чинності КАС України.
Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. ст. 69,70,86 КАС України суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі .
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Оскільки п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 03, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п.2 ст. 89 КАС України по його заяві.
Оскільки згідно Кодексу адміністративного судочинства не передбачено сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивач також може звернутися з заявою про повернення з держбюджету сплаченої суми у розмірі 118 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 31.07.2008 р.
Постанова складена в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ та підписана 05.08.2008 року .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 98, 122, 158 -164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити
2. Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК № 0000142602/0 від 28.07.05 року про визначення податкового зобов’язання з податку на землю в розмірі 992601,09 грн. (661734,06 грн. основного платежу та 330867,03 грн. штрафних санкцій) та № 0000152602/0 від 28.07.05 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 260033,92 грн. (173355,95 грн. основного платежу та 86677,97 грн. штрафних санкцій)
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31115095700002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Красноперекопського відкритого акціонерного товариства «Бром» (96000, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1, п/р 26002310360065 в ПІБ м. Красноперекопськ, МФО 324418, ЄДРПОУ 05444552) 03,40 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.