ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а/1970/2412/12
"03" липня 2012 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Чепенюк О.В.,
при секретарі судового засідання Мельник Ю.С.,
за участю представника позивача Чайнюк О.В.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Тернопільської області Державної податкової служби (далі -Тернопільська ОДПІ Тернопільської області ДПС, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 110401,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований суб'єктом господарювання, взятий на облік як платник податків у Тернопільській ОДПІ Тернопільської області ДПС, зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки. За відповідачем станом на 03.05.2012 року рахується податковий борг по податку на додану вартість у розмірі 110401,00 грн., у тому числі основного платежу -72694,00 грн., штрафної санкції -37707,00 грн. Податковий борг виник через несплату узгоджених у судовому порядку сум грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 12.01.2009 року № 0000011704/0/2133, від 01.04.2009 року № 0000531704/1/21437 та № 0000011704/1/21438. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року у справі № 2-а-1251/09/1970, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 року, відмовлено у задоволенні позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Тернопільської ОДПІ про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень. Суми узгоджених податкових зобов'язань підлягали сплаті у строки, встановлені статтею 57 Податкового кодексу України, проте відповідач їх добровільно не перерахував до бюджету. Позивач відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України просить стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на додану вартість у розмірі 110401,00 грн., у тому числі основного платежу -72694,00 грн., штрафних санкцій -37707,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у адміністративному позові, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні у зв'язку з касаційним оскарженням судових рішень у справі про скасування податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що фізична особа -підприємець ОСОБА_2, правовий статус якого підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 18.05.2012 року (а. с. 6-7), взятий на обліку як платник податків у Тернопільській ОДПІ Тернопільської області ДПС (яка є правонаступником Тернопільської ОДПІ).
Станом на 03.05.2012 року за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 110401,00 грн., у тому числі за основним платежем -72694,00 грн., штрафними санкціями -37707,00 грн., що підтверджується довідкою від 03.05.2012 року про наявність податкового боргу по підприємцю ОСОБА_2 (а. с. 16) та зворотним боком облікової картки особового рахунку платника по податку на додану вартість за 2011-2012 року (а. с. 34-35).
Податковий борг з податку на додану вартість виник у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених сум грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях Тернопільської ОДПІ від 12.01.2009 року № 0000011704/0/2133, від 01.04.2009 року № 0000531704/1/21437 та № 0000011704/1/21438 (а. с. 13, 18), прийнятих на підставі акту від 31.12.2008 року № 15094/17-426/НОМЕР_1 про результати планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року (а. с. 19-33) та з урахуванням рішення Тернопільської ОДПІ про результати розгляду первинної скарги платника податків.
Такі податкові повідомлення-рішення були оскаржені відповідачем у судовому порядку. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року у справі № 2-а-1251/09/1970, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 року, відмовлено у задоволені позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Тернопільської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2009 року № 0000011704/0/2133, від 01.04.2009 року № 0000531704/1/21437 та № 0000011704/1/21438 (а. с. 8-12).
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Правомірність нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 110401,00 грн., у тому числі основного платежу -72694,00 грн., штрафних санкцій -37707,00 грн. підтверджена постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року, яка набрала законної сили, а тому не потребує доказування у даній справі.
Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, чинного з 01.01.2011 року, з змінами і доповненнями (далі -ПК України), передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що визначене фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 грошове зобов'язання з податку на додану вартість, правомірність донарахування якого підтверджена в судовому порядку, є узгодженим, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, відтак, суми податку підлягали сплаті, у строки визначені пунктом 57.3 статті 57 ПК України.
Відповідно до пункт 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Тернопільською ОДПІ направлено відповідачу податкову вимогу від 21.11.2011 року № 4553 (а. с. 17), проте вжиті заходи не забезпечили погашення податкового боргу підприємцем.
Пунктом 87.11 статті 87 ПК України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку -фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з пунктом 9.1 статті 9, пунктом 200.1 статті 200 ПК України податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків та підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України.
Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату податкового боргу, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, а тому позовні вимоги є підставними. Таким чином, виходячи із наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 110401,00 грн., у тому числі основного платежу -72694,00 грн., штрафних санкцій -37707,00 грн.
Керуючись статтями 2, 11, 72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України податковий борг по податку на додану вартість у розмірі 110401 (сто десять тисяч чотириста одна) грн. 00 коп., у тому числі основного платежу -72694 (сімдесят дві тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп., штрафних санкцій -37707 (тридцять сім тисяч сімсот сім) грн. 00 коп. на б/р 31110029700002, код платежу 14010100, УДКСУ у м. Тернополі Тернопільської обл., код одержувача 37977726, МФО 838012.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 05.07.2012 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.