УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7773/2012Головуючий суду першої інстанції:Іщенко І.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:М'ясоєдова Т. М.

"21" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМ’ясоєдової Т.М.,

СуддівБондарева Р.В., Яковенко Л.Г.,

При секретаріГаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - Комунальне підприємство «ЖЕО Центрального району м. Сімферополь», Кримстке республіканське підприємство «Сімферопольське МБРТІ» про виділ в натурі частки квартири, що знаходиться у спільній частковій власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 3 жовтня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 3 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення її позову повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи позивачці ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, відповідачці ОСОБА_7 належить квартира НОМЕР_1, а відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 квартира НОМЕР_2 у цьому ж будинку (а.с. 68-69, 73-74).

Ухвалою суду у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу за результатами якої визначено три варіанти виділу в натурі частки квартири із суттєвим відхиленням від ідеальних часток з наданням грошової компенсації та необхідністю проведення переоблаштування квартир з узгодженням у встановленому законом порядку (а.с. 56-64)

У експертному висновку не враховані усі витрати, які підлягають розподілу між сторонами або покладення витрат на одну із сторін по запропонованих експертом варіантах.

У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 6 постанови від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок», виділ у натурі часток жилого будинку можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу Української РСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Між тим, в порушення наведених вимог закону позивачем не надано доказів про отримання в органах місцевого самоврядування відповідного дозволу на проведення перепланування та переобладнання спірної квартири.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

На підставі ст. 358 цього кодексу право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За змістом ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Примусове припинення у співвласника права на частку у спільній власності передбачається ст. 365 ЦК України, припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника на підставі ст. 364 ЦК України є порушенням норм матеріального права.

Враховуючи наведене, є передчасним вирішення питання щодо припинення спільної часткової власності на домоволодіння і стягнення грошової компенсації, оскільки відповідач ОСОБА_7 заперечувала проти одержання грошової бо іншої матеріальної компенсації від позивача вартості її частки, а також заперечувала проти проведення переобладнання належної їй квартири з облаштуванням окремого входу та проти покладення на неї обов'язку сплатити позивачу грошову компенсацію у сумі 9970,53 грн., тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст. 365 Цивільного кодексу України не беруться колегією суддів до уваги, оскільки місцевий суд при вирішенні справи не керувався зазначеною нормою закону, виходячи із приписів ч. 1 ст. 11 ЦПК України про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданим сторонами згідно ст. 212 ЦПК України, тому доводи скарги слід визнати не обґрунтованими.

Цивільне судочинство здійснюється у відповідності до положень ч. 1 і 2 ст. 10 ЦПК України на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення

перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Цивільна справа розглянута судом з дотриманням норм процесуального права, зокрема, положень ч. 1 ст. 11, ч. 4 ст. 10 ЦПК України із роз'яснення сторонам, у тому числі і позивачу процесуальних прав, передбачених статтями 27, 31 ЦПК України (а.с. 151).

У цивільному процесі позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення тягаря доказування і довести при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. У будь-якому випадку позивач повинен зазначити право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним відповідачем.

Суд не вправі вказувати на кількість надання доказів, оскільки це є елементом змагальності сторін у справі, а вправі лише запропонувати сторонам довести деякі факти, на які вони посилаються, але вибір засобів доказування вибирає лише конкретна сторона, а суд зобов'язаний перевірити їх належність та допустимість, і при ухваленні рішення здійснити їх оцінку за правилами ст. 212 ЦПК України.

З огляду на викладене правових підстав для визнання порушеним судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України колегією суддів не встановлено, оскільки ані позивач ОСОБА_6, ані її представники в ході розгляду цивільної справи не звертались до суду першої інстанції із жодним клопотаннями щодо сприяння у здійсненні їх прав по витребуванню будь-яких доказів у відповідних органах, тому доводи скарги в цій частині слід визнати безпідставними.

Додаткових доказів, які б спростовували правильність зроблених судом першої інстанції висновків апелянтом не надано.

При апеляційному перегляді колегією суддів не встановлено неправильного застосування норм матеріального права та порушення районним судом норм процесуального закону, які є обов'язковими підставами для скасування рішення.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 3 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді