Справа №22ц-0590/11432/12 рік Головуючий у 1 інстанції

Алексєєнко І.П.

Категорія 27 Доповідач Прокопчук Л.М

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Могутової Н.Г., Корчистої О.І.

При секретарі Щебетун В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій банку щодо односторонньої зміни процентної ставки за кредитним договором протиправними, визнання одностороннього правочину недійсним та застосування правових наслідків недійсності, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 31 січня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 31 січня 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано незаконними дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» по підвищенню з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку процентної ставки з 9,6% річних до 21 % річних за кредитно-заставним договором N DN 81AR100030311, укладеним 05 лютого 2008 року з ОСОБА_2.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» здійснити коригуючи операції щодо зниження відсотків, починаючи з 01 лютого 2009 року за користування кредитом до розміру 9,6% на рік та нарахувати проценти по кредитно-заставному договору N DN 81AR100030311 від 05 лютого 2008 року на рівні процентної ставки 9,6%.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» провести перерахунок платежів ОСОБА_2 по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, починаючи з 01 лютого 2009 року за ставкою у розмірі 9,6 % річних згідно умов кредитно-заставного договору N DN 81AR100030311 від 05 лютого 2008 року. Вирішено питання про судові витрати (а.с. 110-116).

В решті рішення суду не оскаржено.

Відповідач в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, банк звертає увагу на те, що вимоги п. 6.3.1. договору щодо повідомлення позивача про зміну відсоткової ставки були виконані (а.с. 125-131).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким позивач отримав у кредит 566932 грн. строком до 04.02.2015 року під 9,6% річних. Відповідно до п. 6.3.1 кредитного договору (в рішенні суду помилково зазначено 2.3.1) банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, про що банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. За рішенням правління банку від 05.01.2009 року процентна ставка за вказаним договором була змінена з 01.02.2009 року на 21%. Письмове повідомлення про зміну процентної ставки згідно реєстру було направлено 07.01.2009 року позивачу на адресу АДРЕСА_1, в той час як він відповідно до кредитного договору проживає за адресою АДРЕСА_2

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що зміст письмового повідомлення від 07.01.2009 року суду не наданий; також не надано даних про надіслання відповідачем та належне вручення позивачу письмового повідомлення про зміну відсоткової ставки за договором; відповідно до змін, внесених Законом України від 12.12.2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким ЦК України було доповнено ст. 1056-1, згідно якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. В матеріалах справи відсутнє погодження позивача на зміну процентної ставки за укладеним кредитним договором. З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку про те, що дії відповідача по підвищенню з 01.02.2009 року в односторонньому порядку процентної ставки є незаконними.

Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів" від 12.05.1991року № 1023-XII (в редакції, яка діяла на час зміни відсоткової ставки) про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

За змістом п. 6.3.1 кредитно-заставного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а сам: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки (а.с. 11)

Відповідно до п. 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України N 1155 від 17.08.2002 року, яка діяла на час відправки поштового відправлення, рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з п. 107 та 114 вказаних Правил на домашню адресу одержувачів доставляються прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про вручення поштових відправлень. Адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення… вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

В п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач не виконав умови кредитного договору та не повідомив письмово позивача про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки, оскільки наданий відповідачем реєстр групованих рекомендованих відправлень, переданих у поштову установу 08.01.2009 року, який у переліку містить поштове відправлення позивачу (а.с. 83-84) не свідчить про факт його вручення адресатові під розписку; його було надіслано за адресою, яка не зазначена в укладеному між сторонами кредитному договорі, і доказів того, що позивач проживає за адресою, вказаною у відправленні, відповідач не надав; позивач заперечує факт отримання такого повідомлення і проценти за підвищеною процентною ставкою не сплачував.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу, за клопотанням представника відповідача двічі оголошував по справі перерву для надання копії листа про підвищення відсоткової ставки, який начеб-то було відправлено позивачу та доказів його вручення позивачу, але доказів про вручення повідомлення позивачу щодо збільшення ставки відповідачем не надано. Доданий до матеріалів справи реєстр N 423 avt від 8 січня 2009 року про відправлення поштової кореспонденції не є належним доказом у справі, оскільки в ньому відсутні відомості про належну адресу позивача, відомості що саме позивач є адресатом і відомості що саме позивачу вручено повідомлення, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо незаконності дій банку при збільшенні відсоткової ставки в односторонньому порядку підлягають задоволенню і ці висновки зроблені відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів".

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Верховний Суд України в постанові від 12.09.2012 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 6-57ц12 прийшов до висновку про те, боржник вважається належним чином повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги щодо того, що належним письмовим повідомленням слід вважати здачу поштового відправлення до поштової установи, є хибними.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач погодився з підвищенням шляхом своєчасної оплати тіла кредиту та відсотків за новою відсотковою ставкою, за якою здійснював оплату до 11.06.2009 року без затримок, але відповідні докази з цього приводу в матеріалах справи відсутні.

Надані позивачем при зверненні до суду квитанції свідчать про те, що ним у січні, лютому та березні 2009 року вносились щомісячні платежі у розмірі, передбаченому п. 17.8 договору. Внесення у квітні та травні 2009 року сум, що за розміром перевищують щомісячний платіж, представник позивача пояснив бажанням дострокового погашення кредиту, що передбачено договором (а.с. 40-42).

Слід погодитися з доводами апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на вимоги ст. 1056-1 ЦК України, оскільки рішення про збільшення процентної ставки було прийнято компетентним органом банку 05.01.2009 року (а.с. 88-90), тобто до вступу в дію Закону України від 12.12.2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (вступив в дію з 10.01.2009 року), яким ЦК України було доповнено ст. 1056-1, згідно якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року.

Невірне застосування судом вимог ст. 1056-1 ЦК України не впливає на вірний висновок суду про часткове задоволення позову, тому підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги лише з наведеної підстави відсутні.

Керуючись ст.307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 31 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий, суддя Л.М. Прокопчук

Судді Н.Г. Могутова

О.І. Корчиста