20.11.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц2190\3497\2012р. Головуючий в І інстанції: Таранцов С.П. Категорія: 27 Доповідач: Чиркова К.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2012 року листопада місяця 20 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Пузанової Л.В. Суддів: Чиркової К.Г.
Фурман Т.Г.
при секретарі: Гусєвій К.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2012року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 16.03.2005 року між ним та відповідачем укладено договір позики на суму 143 840 грн.
За умовами договору відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 16.03.2009 року, однак умови договору не виконав і в добровільному порядку повернути борг відмовляється.
З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 143 840 грн. основного боргу та судові витрати в сумі 1836 грн.
Протокольною ухвалою суду від 20.03.2012 року ОСОБА_3 залучений до участі у справі в якості співпозивача.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 вересня 2012 року у задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову, зазначаючи, що висновки суду у спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права. Зокрема, суд не взяв до уваги, часткове визнання боргу відповідачем в ході судового розгляду справи.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивач на підтвердження позову не надав боргову розписку від 05.03.2005 року, якою обґрунтовує заявлені вимоги, а надані ним інші розписки не підтверджують отримання відповідачем в борг грошових коштів в сумі 143 840 грн.
Проте до такого висновку суд дійшов в порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десятеро разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який підтверджує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладеним у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Із матеріалів справи вбачається, що за договорами від 16.02.2005 року та 16.03.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 існували позикові зобов'язання, які своєчасно відповідачем не виконані у зв'язку із чим 15.03.2009 року сторонами укладено договір про залишкову суму боргу в розмірі 96200 грн. На підтвердження зазначеної домовленості відповідач надав письмову розписку (а.с.5).
Зазначені обставини підтверджуються укладеними ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договорами від 16.02.2005 року та 15.03.2005 року, відповідно до яких сторони домовилися спільно виконувати роботи по вирощуванню ячменю та соняшника на площі 100 га., визначили частки кожного учасника договору у вирощуванні соняшнику, розподілу прибутку та відповідальності у разі неврожаю, і визначили, що фінансування зазначених робіт здійснює ОСОБА_2
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки із наявних у матеріалах справи розписок і договорів вбачається, що між сторонами у справі існують боргові зобов'язання, які випливають із позики грошових коштів, про що свідчить зміст розписок та укладених договорів, а видана відповідачем 15.03.2009 року розписка на суму заборгованості 96200 грн. не оспорена ним за безгрошовістю відповідно до вимог ст.1051 ЦК України (а. с. 5,12,17 -20).
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в судовому засіданні 20.03.2012 року не заперечував наявність боргових зобов'язань, проте вважав, що сума боргу складає 35000 грн., а не 96200 грн., як зазначено ним в розписці, при цьому не спростував належними та допустимими доказами відсутність боргових зобов'язань у розмірі зазначеному в письмовій розписці, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в сумі 96200 грн.
Залучення судом до участі у справі, як співпозивача ОСОБА_3 суперечить вимогами закону та роз'ясненню Пленуму Верховного Суду України, викладеного в п. 10 постанови №5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», оскільки згідно з принципом диспозитивності особа, якій належить право вимоги, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Окрім того, матеріалами справи, а саме письмовими розписками, укладеними договорами підтверджується наявність позикових зобов'язань лише між ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Враховуючи встановлені обставини, а також те, що за обставинами справи підтверджується наявність позикових зобов'язань лише між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 із наведених вище підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Матеріалами справи підтверджується, оплата позивачем при подачі позовної заяви судового збору в сумі 1438,40 грн., при подачі апеляційної скарги в сумі 719,20 грн., проте зважаючи на часткове задоволення позову в розмірі 96200 грн. на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 962 грн. та судовий збір в сумі 719,20 грн., а всього належить стягнути 1681,20 грн. (962 грн. + 719,20 грн. =1681,20 грн.).
На підставі викладеного, ст.ст.1047, 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 вересня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 96200грн. основного боргу, витрати по оплаті судового збору в сумі 1681,20грн., а всього стягнути 97881,20грн.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: