12.11.2012
Справа № 22ц-2790/2602/2012р. Головуючий у першій
інстанції Семенуха Т.Б.
Категорія 5 Доповідач у апеляційної
інстанції Єфімова В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Птіціної В.І., Лівінського С.В.,
при секретарі: Лашкевич Н.О.,
за участю: позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 19 вересня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного підприємства „Кача-Тур", третя особа - Відділ державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції в місті Севастополі, про визнання права власності на майно та зняття арешту,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ПП „Кача-Тур", третя особа - ВДВС Нахімовського районного управління юстиції в місті Севастополі, у якому просив визнати за ним прав власності на наступне майно: монітор комп'ютерний LG Flatron L1918S, принтер EPSON Stylus Photo T50 чорного кольору, робочий центр «Samsung SCX4300», ксерокс «Canon», колонки у кількості двох штук, системний блок «LG» чорного кольору та зняти арешт з цього майна.
Вимоги позову мотивовані тим, що в ході виконання рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 29 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ПП „Кача-Тур", ЗАТ «СК «Інкомстрах» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, ВДВС Нахімовського районного управління юстиції в місті Севастополі накладений арешт на особисту власність позивача, що була придбана за його власні кошти.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя 19 вересня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволений у повному обсязі.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 з рішенням суду не погодилась, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач являться власником спірного майна, проте державний виконавець безпідставно провів накладення арешту на це майно, як майно, що належить боржнику за цим виконавчим провадженням - ПП «Кача-Тур».
З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про звільнення майна з-під арешту.
З матеріалів справи видно, що на виконанні у ВДВС Нахімовського РУЮ м.Севастополя перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-686/10, виданого 11 травня 2011 року Ленінським районним судом м.Севастополя, про стягнення з боржника ПП «Кача-Тур» на користь стягувача ОСОБА_4 суми у розмірі 33 356 грн. 20 коп. (а.с.7).
09 листопада 2011 року державним виконавцем ВДВС Нахімовського РУЮ м.Севастополя при примусовому виконанні названого вище виконавчого документу проведено опис та накладено арешт на майно, що належить боржнику та знаходиться за місцем розташування юридичної особи ПП «Кача-Тур» (м.Севастополь, вул.Красноармійська, б.2), а саме: монітор комп'ютерний LG Flatron L1918S, принтер EPSON Stylus Photo T50 чорного кольору, робочий центр «Samsung SCX4300», ксерокс «Canon», колонки у кількості двох штук, системний блок «LG» чорного кольору (а.с.8-11).
Під час проведення виконавчих дій ОСОБА_3 заперечував проти арешту спірного майна, посилаючись на те, що це майно придбано за його особисті кошти та є його особистою власністю, що вбачається з Акту опису й арешту майна від 09 листопада 2011 року, складеного державним виконавцем ВДВС Нахімовського РУЮ м.Севастополя у результаті проведення вказаних вище виконавчих дій.
Так під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем були представлені Гарантійний договір на безоплатний ремонт робочого центру «Samsung SCX4300», продаж якого було здійснено 04 серпня 2010 року; рахунок на принтер EPSON Stylus Photo T50; бланк передачі грошових коштів; замовлення № Rey0030461 від 25 травня 2010 року та накладна на внутрішнє переміщення № WC00017941 від 05 червня 2010 року на принтер EPSON Stylus Photo T50; відривні талони, реєстраційна картка А та товарний чек від 15 вересня 2008 року, на яких міститься відтиск печатки ФОП ОСОБА_6; гарантійний талон № 2002112 та розрахункова квитанція № 237225 на ксерокс «Canon» (а.с.13, 14, 15, 16, 17).
Крім того, ОСОБА_3 представлені фінансові звіти суб'єкта малого підприємства ПП «Кача-Тур», із яких вбачається, що спірне майно станом на 31 грудня 2009 року, 31 грудня 2010 року та 31 грудня 2011 року на балансі ПП «Кача-Тур» не перебувало.
Проте згідно ч.1 ст.936, ч.1 ст.937 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 року на позабалансовому субрахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" ведеться облік прийнятих товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання з приводу відмови від акцепту розрахункових документів постачальників; одержаних від постачальників, але несплачених товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), заборонених до витрачання до їх оплати; одержаних ТМЦ надміру, чим в видаткових документах постачальників; сплачених покупцями товарно-матеріальних цінностей, які дозволено, як виняток, залишати на відповідальному зберіганні, оформлених охоронними розписками, та не вивезених з причин, не залежних від підприємства, тощо. Аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться по підприємствах-власниках, за видами, сортами та місцями зберігання. Цінності, що залишені на відповідальне зберігання, мають зберігатися окремо від власних.
Пунктом «б» частини 3 та частиною 5 Наказу Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 року «Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» передбачено, що проведення інвентаризації є обов'язковим перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. У випадках, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству, та облік яких ведеться на позабалансових рахунках.
Таким чином, майно, яке не являється власністю підприємства обліковується на підставі укладених договорів на позабалансовому субрахунку 023, а також підлягає інвентаризації, а тому надані ОСОБА_3 документи не є належним доказами, які свідчать про те, що саме спірне майно зберігалося у боржника ПП «Кача-Тур» за адресою: м.Севастополь, вул.Красноармійська, б.2 на час проведення виконавчих дій.
Крім того, виходячи із назви кожного описаного предмета майна і їх відмінних ознак, що містяться у Акті опису й арешту майна від 09 листопада 2011 року, складеного державним виконавцем ВДВС Нахімовського РУЮ м.Севастополя, неможливо встановити їх виключну тотожність із майном, право власності на яке оспорює позивач.
Отже, підстави для визнання за позивачем права власності на спірне майно та звільнення його із під арешту відсутні.
Проте, суд першої інстанції викладене правильно не оцінив та дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального закону, та на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 19 вересня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного підприємства „Кача-Тур", третя особа - Відділ державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції в місті Севастополі, про визнання права власності на майно та зняття арешту відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 182 грн. 53 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.І.Птіціна
С.В.Лівінський