РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/7620/2012Головуючий суду першої інстанції:Гордєйчик Т.Ф.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.
РІШЕННЯ
"21" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПономаренко А.В.
СуддівБолотова Є.В., Сокола В.С.
При секретаріУрденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Республіканського підприємства «Алуштинське ремонтно-будівельне управління», треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_9, Алуштинська міська рада, про визнання незаконним розпорядження про приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом , посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 04 квітня 2012 року було скасовано рішення Алуштинського міського суду від 30 січня 2006 року та додаткове рішення цього суду від 14 серпня 2006 року про задоволення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання ОГІРФО Алуштинського МВ ГУ МВС України в АРК скасувати реєстрацію ОСОБА_10 і ОСОБА_9 за цією адресою, апеляційним судом ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12
Однак на підставі скасованого рішення Алуштинського міського суду від 30 січня 2006 року відповідачка ОСОБА_12 20 травня 2008 року оформила приватизацію спірної квартири на своє ім'я і отримала свідоцтво про право власності , порушивши таким чином майнові права позивача відносно цієї квартири .
У зв'язку з зазначеними обставинами ОСОБА_10 просив поновити пропущений ним строк на звернення до суду з позовом, визнати незаконним розпорядження органу приватизації від 20 травня 2008 року про приватизацію вищевказаної квартири та визнати недійсним свідоцтво про право власності на неї від 1 липня 2008 року.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 06 вересня 2012 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_6 процесуальний строк для звернення із зазначеним позовом до суду. Визнано недійсним розпорядження (наказ) Республіканського підприємства «Алуштинське ремонтно-будівельне управління» за № 801 від 20.05.2008 року про приватизацію ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1 та відмінено його. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 20.05.2008 року на квартиру АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_7 на підставі розпорядження (наказу) Республіканського підприємства «Алуштинське ремонтно-будівельне управління» за № 801 від 20.05.2008 року та відмінено його.
В апеляційній скарзі на вказане рішення ОСОБА_7 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для захисту майнових прав позивача, не звернувши увагу на передчасність заявлених ним вимог, оскільки рішення апеляційного суду, яке було підставою для задоволення позову, скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і справу направлено на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав .
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення суду не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог у зв'язку з незаконним позбавленням позивача відповідачкою ОСОБА_13 права користування спірною квартирою та реалізації повноважень на її приватизацію .
Однак такого висновку суд дійшов всупереч вимог закону та матеріалів справи .
За змістом статей 3 і 15 ЦПК України право кожної особи на звернення до суду закон пов'язує із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів , що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин в порядку цивільного судочинства .
Отже за вимогами закону право звернення кожної особи до суду обумовлено порушенням, не визнанням або оспорюванням її прав, свобод чи інтересів іншими особами, а на позивача статтями 10 і 60 ЦПК України покладений обов'язок довести за допомогою належних і допустимих доказів правову та фактичну підставу своїх вимог .
Як вбачається з матеріалів справи , в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_6 посилався на рішення Апеляційного суду АР Крим від 04 квітня 2012 року , яким було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду від З0 січня 2006 року та додаткове рішення цього суду від 14 серпня 2006 року про визнання батьків позивача ОСОБА_8 і ОСОБА_9 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 і скасування їхньої реєстрації , а також реєстрації за цією адресою неповнолітнього на той час ОСОБА_6 Апеляційним судом було ухвалене нове рішення про відмову у позові ОСОБА_7 до ОСОБА_14 і ОСОБА_9 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та анулювання реєстрації ( а.с.7-10).
Оскільки ОСОБА_6 разом з батьками ОСОБА_8 і ОСОБА_9 постійно проживав і був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 2002 року , яка у відповідності до розпорядження (наказу) Республіканського підприємства «Алуштинське ремонтно-будівельне управління» за № 801 від 20 травня 2008 року і свідоцтва про право власності від 20 травня 2008 року була передана у приватну власність ОСОБА_7 , позивач вважав порушеним своє право на користування та приватизацію спірним жилим приміщенням .
Задовольняючи позов , суд першої інстанції керувався тим, що спірна квартира є постійним місцем проживання і реєстрації ОСОБА_6, а його порушені житлові права відновлені рішенням Апеляційного суду АР Крим від 04 квітня 2012 року і підлягають судовому захисту .
Разом з тим, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2012 року скасовано рішення апеляційного суду АР Крим від 04 квітня 2012 року , справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 12 листопада 2012 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 30 січня 2006 року і додаткове рішення цього суду від 14 серпня 2006 року у зв'язку з безпідставністю заяви ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження вказаних рішень , оскільки законні права та інтереси ОСОБА_6 до досягнення ним повноліття відповідно до статті 242 ЦК України представляли його батьки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які використали своє право апеляційного оскарження вищевказаних рішень Алуштинського міського суду АР Крим - ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 20 серпня 2007 року апеляційні скарги ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 30 січня 2006 року і додаткове рішення цього суду від 14 серпня 2006 року були відхилені, а оскаржувані рішення залишені без змін.
Таким чином ОСОБА_6 на час виникнення спірних правовідносин втратив право користування вищевказаною квартирою у встановленому законом порядку , тому, виходячи з положень статті 3 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача права вимоги судового захисту такого права .
Однак суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_6, всупереч наведених норм процесуального закону дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для судового захисту порушених житлових прав позивача визначеним ним способом , за таких обставин оскаржуване рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим , тому воно не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_6 згідно із пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України .
На підставі наведеного та керуючись статтями 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити .
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Республіканського підприємства «Алуштинське ремонтно-будівельне управління», треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_9, Алуштинська міська рада, про визнання незаконним розпорядження про приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.
Рішення набирає законної сили у день його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Судді: Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.