ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

20 червня 2006 р.

№ 16/489

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого - судді

Плахотнюк С.О.,

суддів:

Панченко Н.П., Самусенко С.С.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Акціонерного товариства “Ленінська кузня”

на постанову та рішення

від 08.02.2006 Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 господарського суду міста Києва

у справі

№ 16/489

за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний завод”

до	Акціонерного товариства “Ленінська кузня”

про	стягнення 36781 грн. 63 коп.,

у судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача –Сядро О.В.,

-          відповідача  –Куриленко І.О.,

В С Т А Н О В И В:

ВАТ “Херсонський суднобудівний завод” звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ВАТ “Завод “Ленінська кузня” про стягнення заборгованості, пені, інфляційних збитків та 3% річних в розмірі 36781,63 грн., в т.ч. основного боргу –29623,2 грн., пені –3433,05 грн., 3% річних –572,17 грн., інфляційних збитків –3153,21 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2005 у справі №16/489 (суддя: Ярмак О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Завод “Ленінська кузня” на користь ВАТ “Херсонський суднобудівний завод” 29623 грн. 20 коп. основного боргу, 2658 грн. 78 коп. –пені, 572 грн. 17 коп. річних, 3153 грн. 21 коп. інфляційних, 360 грн. 07 коп. державного мита та 115 грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2006 у справі №16/489 (колегія суддів: Корсак В.А. –головуючий, Коршун Н.М., Авдеєв П.В.) апеляційна скарга ВАТ “Завод “Ленінська кузня” залишена без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2005 у справі № 16/489 залишено без змін.

В касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Акціонерне товариство “Завод “Ленінська кузня” ставить питання про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2006 № 16/489 та рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2005 та прийняття нового рішення про відмову ВАТ “Херсонський суднобудівний завод” в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій порушені та неправильно застосовані норми процесуального та матеріального  права, а саме: ст. ст. 610, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України та не в повному обсязі досліджені матеріали справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши застосування місцевим господарським судом та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським та апеляційним господарським судом і вбачається з матеріалів справи 02 грудня 2004 року між ВАТ “Херсонський суднобудівний завод” та ВАТ “Завод “Ленінська кузня” був укладений Договір № 334, згідно з умовами якого ВАТ “Херсонський суднобудівний завод” зобов’язувалось надати ВАТ “Завод “Ленінська кузня” послуги з обстеження та добудови корпусу судна, а ВАТ “Завод “Ленінська кузня” прийняло на себе зобов’язання сплатити  надані послуги. Позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі, що підтверджується прийомо-здаточним актом від 13 серпня 2004 року на суму 29623,2 грн., підписаним у двосторонньому порядку.

Відповідно до п.2.4 вказаного договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за вказані послуги та виконані роботи після підписання прийомо-здаточного акту до відпливу судна з акваторії заводу. Зобов’язання позивачем виконані, що підтверджується актом огляду судна  та листами відповідача №№ 87/208 та 88/208 від 12.12.2004.

Відповідач свої зобов’язання по розрахункам з позивачем не виконав.

Позивач на підставі умов договору № 334 та ст. ст. 509, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що в договорі № 334 від 02.12.2004 загальна вартість робіт не вказана, а згідно з п.п. 2.4., 2.5 Договору остаточний розрахунок повинен бути здійснений відповідно до протоколу остаточної вартості робіт, в якому і повинна  бути вказана узгоджена сума вартості робіт і послуг, яка підлягає сплаті.

Тобто, на думку відповідача момент остаточних розрахунків пов’язаний з наявністю у сторін хоча б двох підписаних документів, складених позивачем акту приймання-здачі та протоколу остаточної вартості (якого немає).

Позивач не надав суду доказів на підтвердження факту порушення відповідачем п.2.4 Договору.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський та Київський апеляційний господарський суд обґрунтували свої рішення наступним:

02.12.2004 між позивачем і відповідачем був укладений договір                    № 334, згідно якого позивач (виконавець за договором) надає відповідачу (замовник за договором) послуги з обстеження та добудови корпусу судна зав. № 03208, а відповідач зобов’язується  оплатити послуги по узгоджених розцінках та в установлені строки на умовах вказаних у розділі 2 договору.

Згідно п.5.1 договору кінцева здача робіт та послуг по танкеру              № 03208 оформляється підписанням виконавцем та замовником приймально-здавальному  акту і протоколу виконаних та узгоджених робіт.

Згідно приймально-здавальному акту від 13.12.2004 виконавець здав, а замовник прийняв відремонтоване судно 03208 згідно договору № 334 від 02.12.2004. Ремонт т/х 03208 здійснено у повній відповідності з технічними умовами замовлення і нормами регістра.

Протоколом виконавчої ціни при виконанні робіт по корпусу зак. 03208 (додаток № 2 до договору № 334 від 02.12.2004), підписаним сторонами, загальна вартість послуг обумовлена в сумі 29623 грн. 20 коп.

Як вбачається з матеріалів справи  ці обставини перевірено судами, 13.12.2004 судно відбуксируване з Херсону в порт Ізмаїл буксиром “Бурун”, що підтверджується листами та відповідними актами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється  після підписання акту приймання-передачі у відповідності з протоколом кінцевої вартості робіт до відходу судна з акваторії заводу.

Тобто сторони в договорі визначили умови розрахунків з вказівкою на подію, а саме “до відходу судна з акваторії заводу”.

Не заперечуючи наявні документи і факт відходу судна з акваторії заводу відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги. Сума боргу на момент розгляду справи, вважає суд, залишена незмінною і становить 29623 грн. 20 коп.

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Апеляційним господарським судом встановлено, що вартість робіт, що підлягали виконанню за договором, визначена сторонами в додатку № 2 до цього ж договору, роботи виконані в обсязі, який було первісно узгоджений, а тому необхідності додаткового узгодження сторонами вартості робіт не виникало.

Вищезазначеним спростовуються твердження відповідача про те, що здача робіт за договором належним чином оформлена не була. Колегія суддів вважає, що зазначення сторонами відомостей про виконання робіт належним чином відповідно до замовлення в приймально-здавальному акті, замість складання окремого документу, в якому мали бути відображені ті є самі відомостей ( а саме акту-протоколу виконаних та узгоджених робіт) не суперечить вимогам законодавства та ніяким чином не є порушенням договору і не впливає на обов’язки відповідача щодо оплати виконаних робіт  в порядку, встановленому договором.

З врахуванням викладеного, висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог і відповідність такого висновку ст. ст. 526, 530, п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, Вищий господарський суд України вважає правомірним. Підстави для скасування або зміни прийнятих у справі № 16/489 рішення та постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства “Ленінська кузня” на постанову від 08.02.2006 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 02.11.2005 господарського суду міста Києва у справі №16/489 залишити без задоволення.

Постанову від 08.02.2006 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 02.11.2005 господарського суду міста Києва у справі №16/489 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                     С. Плахотнюк

Судді:                                                                                             Н.Панченко

                                                                                                       С.Самусенко