ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

20 червня 2006 р.

№ 13/382

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого - судді

Плахотнюк С.О.,

суддів:

Панченко Н.П., Самусенко С.С.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

на постанову

від 06.03.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

№13/382

за позовом

Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

до	Спільного підприємства –товариства з обмеженою відповідальністю  “Світловодськпобут”

про	стягнення 1461318,10 грн. боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ

у судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача –Левченко О.Є.,

-          відповідача  –не з’явився,

В С Т А Н О В И В:

          У жовтні 2005 року позивач –ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” завернувся до господарського суду з позовом до відповідача СП ТОВ “Світловодськпобут” про стягнення  929862 грн. 79 коп. боргу,  167918 грн. 33 коп. пені за несвоєчасний розрахунок за газ по договору №06/03-467-ТЕ-18 від 24.01.2003 року, 217590 грн. 81 коп. інфляційних та 80855 грн. 77 коп. –3% річних з простроченої суми, 65090 грн. 40 коп. - 7%  штрафу.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27 грудня 2005 року у справі №13/382 (суддя: Скиба Г.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з боржника - Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю “Світловодськпобут” на користь Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”  929 862 грн. 79 коп. основного боргу, 45694 грн. 07 коп. індексу інфляції та 16979 грн. 71 коп. - 3% річних з простроченої суми, 35262 грн. 85 коп. пені, 10’277 грн. 99 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

В решті вимог відмовлено.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 березня 2006 року у справі №13/382 (колегія суддів: Науменко І.М. –головуючий, Білецька Л.М., Голяшкін О.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.12.2005 у справі №13/382 залишено без змін.

          У касаційній скарзі ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 06.03.2006 у справі №13/382 в частині зменшення розміру пені, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо  стягнення пені в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судами попередніх інстанцій встановлено:

24.01.2003 року між Дочірньою компанією “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Спільним підприємством -Товариством з обмеженою відповідальністю “Світловодськпобут” був укладений договір на постачання природного газу № 06/03-467-ТЕ-18.  

Позивач на підставі договору №06/03-467-ТЕ-18 поставив відповідачу  для його комунально-побутових потреб газ об’ємом  17 744,313 тис.куб.м. загальною вартістю 2 794 729,31 грн.

Згідно з умовами  даного договору на протязі січня-квітня та жовтня 2003 року. Позивач був  зобов'язаний передати, а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити природний газ на умовах договору (п. 1.1 договору).

Пункт 6.1 договору на постачання природного газу регламентує порядок та  умови проведення розрахунків, а саме встановлює, що оплата за газ проводиться грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок Позивача протягом місця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судами  попередніх інстанцій встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, але відповідач розрахувався за природний газ та його транспортування не в повному обсязі.

Заборгованість за договором на постачання природного газу складає 929862 грн. 79 коп. Крім того, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за  поставлений природний газ, а тому стягненню підлягає основний борг, втрати від інфляції та 3 % річних у розмірах, який встановив господарський суд.

В цій частині судове рішення заявником не оскаржується, а відтак не перевіряється господарським судом касаційної інстанції.

Відповідно до п. 7.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, відповідач (Покупець) сплачує на користь позивача (Постачальник) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

Згідно Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13 листопада 1996 року –постачальник тепла – ТЕЦ (ТОВ “Світловодськпобут”) –не має права нараховувати населенню штрафні санкції за несвоєчасний розрахунок за отримане тепло. Частка населення в споживанні послуг становить 79% (звіт про витрати виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і фінансові результати діяльності підприємства теплопостачання  за 2003-2005 рік, форма 1-теп -  теплопостачання).

Тому, висновок судів попередніх інстанцій про  задоволення вимог позивача в частині стягнення  пені у сумі  35262 грн. 85 коп. –як частки промислового (некомунального) навантаження підприємства –21% слід вважати вірними.

Суд апеляційної  інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення господарським судом інших норм  матеріального права  також не знайшли свого підтвердження.

З врахуванням викладеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 у справі №13/382, як такої, що прийнята у відповідності з нормами чинного законодавства на підставі фактичних обставин і матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на постанову від 06.03.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №13/382 залишити без задоволення.

Постанову від 06.03.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №13/382 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      С. Плахотнюк

Судді:                                                                                              Н.Панченко   

                                                                                                        С.Самусенко