ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
20 червня 2006 р. |
№ 44/521 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого - судді |
Плахотнюк С.О., |
|
суддів: |
Панченко Н.П., Самусенко С.С., |
|
розглянувши матеріали касаційних скарг |
1) Міністерства оборони України 2) Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на рішення |
від 27.03.2006 господарського суду міста Києва |
|
у справі |
№44/521 |
|
за позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
до |
Міністерства оборони України |
|
про |
стягнення 40191 грн., |
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача -ОСОБА_2,
- відповідача -Гомон О.О.,
В С Т А Н О В И В:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 7351 грн., 3% річних -2625 горн., пені у розмірі 21780 грн., та штраф -8435 грн.
В судовому засіданні позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в який позивач просив стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 8770,96 грн., три відсотки річних у сумі 2616,00 грн.; пеню в розмірі 21627,00 грн., штраф у розмірі 8410,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2006 р. у справі № 44/521 (суддя Кролевець О.А.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 8770 (вісім тисяч сімсот сімдесят грн.) 95 коп. -збитків від інфляції, 2616 (дві тисячі шістсот шістнадцять ) грн. -3% річних.
До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2006 у справі № 44/521 звернулись скаржники:
1.Міністерство оборони України;
2.СПД-ФО ОСОБА_1
В касаційної скарзі Міністерство оборони України ставить питання про скасування рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2006 у справі № 44/521, припинення провадження у справі посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини по справі, порушив норми матеріального права, не застосував ст.614 ЦК України, ст.15 Закону України “Про збройні Сили України”.
Касаційна скарга СПДФО -ОСОБА_1 обґрунтована тим, що судом порушені норми матеріального права ст. ст. 55, 231 ГК України, ст.ст. 167, 174 ЦК України, оскільки в ст. 231 ГК України чітко визначено випадки, коли застосовуються пеня та штраф, і що відповідальність по даній нормі застосовується лише до постачальників, як вважає суд є помилкою.
Відповідач, Міністерство оборони України, в даному випадку виступає як господарюючий суб'єкт, і тому як учасник господарських відносин на рівних умовах з іншими учасниками несе майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями України (ст.55 ГК України), у зв'язку з чим ОСОБА_1 СПД ФО -просить змінити рішення господарського суду м. Києва від 27 березня 2006 року №44/521 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 21627,00 грн. на 7% штрафу у сумі 8410,00 грн. за прострочення розрахунків понад тридцять днів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін. перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права Вищий господарський суд України вважає, що касаційні скарги Міністерства оборони України та СПД ФО ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з таких підстав:
Місцевим господарським судом встановлено: рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2005 у іншій справі №НОМЕР_1 за позовом СПД-ФО ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення 120500 грн. заборгованості за договором №НОМЕР_2 про поставку речового майна для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Міністерства оборони України 120150,00 грн. -основного боргу. Цим рішенням встановлено строк розрахунку до 09.02.2005. Дане рішення набрало сили, а тому факти встановлені судом у справі № НОМЕР_1 в силу статті 35 ГПК України не підлягають встановленню знову.
Досліджуючи матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача санкцій за несвоєчасно виконання своїх зобов'язань по розрахунку за основний борг підлягають частковому задоволенню в частині стягнення індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми відповідно до вимог цивільного законодавства, тому посилання відповідача в касаційній скарзі на неможливість своєчасного виконання зобов'язання щодо розрахунків, оскільки згідно зі ст.1 Закону України “Про оборону України” , та ст.15 цього Закону Збройні Сили України утримуються виключно за рахунок коштів державного бюджету, а бюджетні кошти своєчасно не були виділені - не взято судом до уваги.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач припустився прострочення платежу, з нього на підставі ст.625 ЦК України підлягають стягненню збитки від інфляції, розмір яких згідно розрахунку позивача складає 8770,95 грн. та 3% річні у розмірі 2616,00 грн.
СПД-ФО ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду про відмову в позові в частині стягнення пені та штрафу, вважає, що це є штрафні господарські санкції, які передбачені ст.231 Господарського кодексу України, а саме: згідно зі ст.231 ГК України за порушення строків виконання зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або якщо порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторонив відповідно до вимог ГК України.
Але, посилаючись на ст. 231 Господарського кодексу України, заявник не враховує, що вона кореспондується зі ст. 232 ГК України якої передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з укладеного між позивачем та відповідачем Договору № НОМЕР_2 про поставку речового майна для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 07.12.2004, сторонами не було досягнуто згоди щодо застосування штрафних санкцій за порушення умов договору саме з боку Міністерства оборони України -відповідача по справі.
Відповідно до п.6.4 Договору сторонами передбачено, що за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує іншій стороні неустойку (штраф, пеню) та завдані збитки. Ця відповідальність настає, відповідно до ст.614 ЦК України при наявності вини (умислу або необережності. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету, а розрахунки здійснюються за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України (п.4.4 договору).
З врахуванням викладеного, висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги СПД -фізичної особи ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача пені та штрафних санкцій є такими, що не підлягають задоволенню відповідають чинному законодавству та матеріалам справи.
Висловлення в мотивувальної частині, що посилання позивача на норму ст. 231 ГК України є хибною, Вищий господарський суд України вважає помилкою, оскільки судом допущено описку у визначенні постачальника та замовника.
Зазначена помилка не призвела до прийняття неправильного рішення, тому не є підставою для скасування або зміни рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення від 27.03.2006 господарського суду міста Києва у справі № 44/521 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на рішення від 27.03.3006 господарського суду міста Києва у справі № 44/521 залишити без задоволення.
Рішення від 27.03.2006 господарського суду міста Києва у справі № 44/521 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
С.Самусенко