АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/2607/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 6 Дерунець О.А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Дмитренка М.І.

суддівСіренка Ю.В., Демченка В.А.,

при секретаріЧуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Черкаської міської ради, треті особи: Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі,-

в с т а н о в и л а :

14 лютого 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до Черкаської міської ради, треті особи: Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі, а саме: сарай, який в технічному паспорті домоволодіння позначений літерою «К» та баню, позначену літерою «П».

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони є співвласниками 23/50 частини домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 січня 2003 року. Іншими співвласниками домоволодіння є гр. ОСОБА_8 (1/3 частка у власності) та гр. ОСОБА_9 (21/100 частка у власності). У 1980 році попередньою власницею, спадкоємцями якої вони являються, було самочинно побудовано сарай та пізніше у 1982 році добудовано баню. Земельна ділянка, на якій розташовані вищезазначені будівлі, виділена в постійне користування рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 963 від 15.12.1955 року. З метою оформлення права власності на самочинні будівлі, позивачі у січні 2011 року звертались до Черкаської міської ради з відповідною заявою. До того ж, навесні 2010 року була проведена будівельно-технічна експертиза Черкаським відділенням Київського НДІ судових експертиз вищезазначених будівель, яка встановила, що будівлі розташовані без порушень ДБН 360-92. Також на звернення позивачів до Черкаської міської ради було надано відповідь, що сарай (літ.К) та баня (літ.П) розміщені без порушень вимог ДБН.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Черкаської міської ради, треті особи: Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись з апеляційною скаргою, якою просять скасувати дане рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому апелянт на обґрунтування своїх вимог посилається на допущене судом порушення норм матеріального та процесуального права, неповне і неправильне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначаючи, що суд помилково застосував при вирішенні справи нормативно-правові акти, які на момент виникнення правовідносин не набрали чинності, не залучив до провадження у справі рішення Черкаської міської ради № 3-919 від 24.05.2012 року, яким земельна ділянка виділялася позивачам для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд. До того ж апелянти зазначають, що зазначеній земельній ділянці станом на 09.08.2012 року присвоєно кадастровий номер і державний акт знаходиться в стадії оформлення у Управлінні Держкомзему у Черкаській області. І при цьому, суд при ухваленні рішення неправомірно та незаконно застосував норми законодавства щодо права на забудову та порушив норми процесуального права, а саме: ст..ст. 27, 160, 167, 176, 185, 192, 193, 213 ЦПК України.

Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та доводи апелянтів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.03.2003 року №1-91, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками 23/50 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1. Іншими співвласниками даного домоволодіння є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Приблизно у 1982-1983 роках самостійно, без відповідного дозволу, позивачі побудували сарай літ. «К» та баня літ. «П». Відповідно до висновку №811/469-БТ судової будівельно-технічної експертизи від 31 травня 2010 року самочинне будівництво відповідає вимогам ДБН 360-92.

За загальними правилами, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання ( частина перша статті 15, частина перша статті 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень та судами відповідно до їх компетенції.

Як роз'яснено у п. 6, п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року - право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку).

У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію таких об'єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року N 91.

Як вбачається з матеріалів даної справи, в них відсутні будь які докази, які б підтверджували факт звернення позивачів до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття в експлуатацію самочинно збудованих сараю літ. «К» та баня літ. «П».

Зважаючи на це, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також врахувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, відмовляючи у задоволенні позовних вимог.

Частиною першою статті 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального і процесуального права, а частина 2 статті 308 ЦПК України передбачає також, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2012 року відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Черкаської міської ради, треті особи: Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :