ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 р. | № 22/400 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. –головуючого, |
Панченко Н.П., |
Самусенко С.С., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Вінницької обласної дирекції |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року |
у справі господарського суду | № 22/400 міста Києва |
за позовом | Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Вінницької обласної дирекції |
до | ТОВ “Аквітас консалтінг” |
про | стягнення 277 809 грн. 98 коп. |
за зустрічним позовом | ТОВ “Аквітас консалтінг” |
до | Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Вінницької обласної дирекції |
про | розірвання договору цесії та стягнення 60 000 грн. |
за участю представників | сторін: |
від позивача – | Шевченко Ю.В., Зінченко А.А. |
від відповідача – | не з’явився |
ВСТАНОВИВ:
У червні 2005 року Акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль” в особі Вінницької обласної дирекції звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ “Аквітас консалтінг” про стягнення 277 809 грн. 98 коп. на підставі договору цесії від 18 грудня 2003 року № 9 (11/07-11/767).
ТОВ “Аквітас консалтінг” звернулося до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Вінницької обласної дирекції про розірвання договору цесії та стягнення 60 000 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 4 жовтня 2005 року первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ “Аквітас Консалтінг” на користь Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Вінницької обласної дирекції 227 903 грн. 86 коп. основного боргу, 17 353 грн. 09 коп. пені, 2 452 грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита та 104 грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині в первісному позові відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що всупереч ст.ст. 526, 530 ЦК України ТОВ “Аквітас консалтінг” прострочило виконання грошових зобов’язань за договором цесії від 18 грудня 2003 року № 9 (11/07-11/767), тому заборгованість підлягає стягненню з нарахуванням пені за ст.ст. 193, 217, 230, 232 ГК України; у зустрічних позовних вимогах відмовлено, оскільки ТОВ “Аквітас консалтінг” не пред’являло вимог в порядку ст.530 ЦК України щодо виконання банком своїх зобов’язань відповідно до п.2.1.1 договору цесії по передачі оригіналів договорів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року у справі № 22/400 рішення господарського суду міста Києва від 4 жовтня 2005 року скасовано, прийнято нове рішення, в якому у задоволенні позовних вимог Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Вінницької обласної дирекції до ТОВ “Аквітас консалтінг” про стягнення 277809 грн. 98 коп. відмовлено повністю, зустрічний позов ТОВ “Аквітас консалтінг” до Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Вінницької обласної дирекції про розірвання договору цесії від 18 грудня 2003 року №9 та стягнення 60 000 грн. задоволено.
Постанова мотивована, зокрема, тим, що оскільки ТОВ “Аквітас консалтінг” неодноразово зверталося до банку з вимогою передати документи, договір цесії може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін відповідно до ст. 651 ЦК України.
Вищим господарським судом України ухвалою від 22 червня 2006 року у справі №22/400 порушено касаційне провадження.
Відповідач у справі процесуальним правом участі його повноважного представника в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини по даній справі.
18 грудня 2003 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль” в особі Вінницької обласної дирекції і ТОВ “Аквітас консалтінг” був укладений договір цесії від 18 грудня 2003 року № 9 (11/07-11/767), за яким АППБ “Аваль” передає, а ТОВ “Аквітас консалтінг” приймає на себе право вимоги першого і стає стороною по Кредитному договору № 010/035-11/782 від 17 жовтня 2001 року та усіх додаткових угод до нього, укладених між АППБ “Аваль” та ВАТ “Росошанська паперова фабрика” (боржник), права вимоги по договору застави майна № 010/035-11/618 від 17 жовтня 2001 року, укладеного з боржником та згідно справи №228/10-863 про банкрутство ВАТ “Росошанська паперова фабрика”.
Відповідно до пункту 2.1.1 договору цесії АППБ “Аваль” зобов`язаний передати ТОВ “Аквітас консалтінг” протягом 2-х днів оригінали договорів: Кредитного договору № 010/035-11/782 від 17 жовтня 2001 року і Договору застави майна № 010/035-11/618 від 17 жовтня 2001 року та усі додаткові угоди до них і акти звірок заборгованості.
Пунктом 2.2.1 договору цесії встановлено, що ТОВ “Аквітас консалтінг” зобов`язується у порядку, визначеному пунктом 3.1 цього договору цесії, сплатити АППБ “Аваль” на його рахунок загальну суму 287 903 грн. 86 коп.
ТОВ “Аквітас консалтінг” свої зобов`язання перед АППБ “Аваль” виконало частково, перерахувавши на рахунок АППБ “Аваль” 60 000 грн.
АППБ “Аваль” свої зобов`язання перед ТОВ “Аквітас консалтінг” щодо передачі оригіналів документів, які підтверджують заборгованість ВАТ “Росошанська паперова фабрика”, не виконав.
Згідно ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Апеляційною інстанцією досліджено, що метою товариства при укладенні договору цесії було відновлення фінансово-господарської діяльності фабрики-боржника. Невиконання банком умови договору щодо передачі документів призвело до втрати часу, що був необхідний для розробки проекту для відновлення фабрики та пошуку обладнання “під проект”.
Порядок розірвання господарських договорів передбачено ст.188 ГК України.
Апеляційним господарським судом встановлено, що ТОВ “Аквітас консалтінг” неодноразово зверталося до АППБ “Аваль” з вимогою передати документи, але безрезультатно.
Листом № 211 від 4 серпня 2004 року ТОВ “Аквітас консалтінг” до АППБ “Аваль” було надіслано угоду про розірвання договору цесії.
Відповідно до п.4 ст.188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Правовим наслідком розірвання договору згідно ст.653 ЦК України та ст.202 ГК України є припинення зобов`язань сторін.
Відповідно до ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками Київського апеляційного господарського суду з огляду на встановлені ним обставини у даній справі. Вимоги ТОВ “Аквітас консалтінг” за зустрічним позовом про розірвання договору цесії та стягнення сплаченої суми за розірваним договором грунтуються на матеріалах справи та законодавстві.
Первісний позов про стягнення з ТОВ “Аквітас консалтінг” заборгованості у сумі 277 809 грн. 98 коп. не підлягав задоволенню, оскільки ґрунтувався на договорі цесії № 9 від 18 грудня 2003 року, який правомірно розірвано судом апеляційної інстанції.
Враховуючи вищенаведені встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини у даній справі, Вищий господарський суд України погоджується з висновками Київського апеляційного господарського суду, вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Вінницької обласної дирекції на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року у справі № 22/400 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року у справі № 22/400 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Плахотнюк
Судді: Н. Панченко
С. Самусенко