РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/7738/2012Головуючий суду першої інстанції:Прищепа О.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:М'ясоєдова Т. М.

РІШЕННЯ

"21" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМ’ясоєдової Т.М.,

СуддівБондарева Р.В., Яковенко Л.Г.,

При секретаріГаліч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення витрат на утримання житлового приміщення та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 09 жовтня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просить стягнути з ОСОБА_7 на її користь витрати, понесені у зв'язку з утриманням 9/20 часток квартири АДРЕСА_1 за період з січня 2010 року по червень 2012 року у розмірі 6888 грн.; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 грн.; судові витрати у справі за сплату судового збору в сумі 237,78 грн. та витрати за надану їй правову допомогу в сумі 2400 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником 9/20 часток квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Відповідач, якій належить 11/20 часток зазначеної квартири з січня 2010 року перешкоджала позивачу в користуванні належною їй часткою квартири, але позивач виконувала покладені на неї зобов'язання та сплачувала комунальні послуги. Так за період з січня 2010 року по червень 2012 року нею сплачено квартплату КП РЕО №2 в сумі 631,28 грн., з квітня 2011 року по травень 2012 року сплачено КП ЯМС «Комбінат благоустрою» РЕО №2 збір на вивіз побутових відходів в сумі 105,70 грн., за опалювальні сезони 2010-2012 роки ЯФ ОП «Кримтеплокомуненерго» сплачено 2502,85 грн., а також вона сплатила борг перед КРП ППВКХ ПБК у сумі 1649,08 грн. за отримання водопостачання. Вказані обставини заподіяли їй моральну шкоду через пережиті моральні страждання та сором, яку вона оцінює в 5000 грн. У зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неналежного утримання майна, власником якого вона є, позивач вимушена була звернутись до суду з позовом, витративши на сплату судового збору 237,78 грн. та на надання їй правової допомоги 2400 грн., які також просить стягнути з відповідача на її користь.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 9 жовтня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_7 на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди - 4888,91 грн., моральної шкоди - 1000 грн., судового збору - 237,78 грн., витрат на правову допомогу адвоката - 2400 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, збільшивши її розмір до 5000 грн., посилаючись на те, що суд порушив норми процесуального права в частині оцінки доказів на підтвердження розміру заподіяної їй моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_7 також не погодилася з рішенням суду і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, зазначає, що матеріальну шкоду стягнуто за період, коли відповідач ще не була власником жилого приміщення, крім того, вважає, що, витрати позивача на утримання своєї власності не можна вважати матеріальними збитками; будь-яких прав позивача вона не порушувала, а тому підстави для стягнення моральної шкоди відсутні; суд не зазначив матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини.

Позивач ОСОБА_6 подала заперечення на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_7, в яких просить відхилити її скаргу як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 перешкоджала ОСОБА_6 у користуванні належними їй 9/20 частками спірної квартири, чим заподіяла їй матеріальну та моральну шкоду, оскільки позивач сплачувала комунальні послуги за належне їй майно в загальній сумі 4888,91 грн., які не отримувала з вини відповідача, тому на цю суму позивачу завдано матеріальної шкоди, а також спричинено моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів, виходячи із наступного.

Згідно зі статтею статті 1 ЦПК України метою розгляду і вирішення цивільних справ є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Зазначеній нормі кореспондує положення частини 1 статті 3 цього Кодексу, якою встановлено, що особи мають право звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до положень ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно і всебічно з'ясував і оцінив обставини у справі, внаслідок чого не правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником 9/20 часток, а ОСОБА_7 власником 11/20 часток квартири АДРЕСА_1.

Зазначену частку нерухомого майна ОСОБА_6 прийняла в порядку спадкування за законом.

За приписами ст. 1299 Цивільного кодексу України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують перехід права власності на нерухоме майно за зазначеною адресою від спадкодавця ОСОБА_8 до спадкоємця ОСОБА_6

В позовній заяві ОСОБА_6 ставить питання про стягнення понесених нею витрат по оплаті квартплати та комунальних послуг з січня 2010 року, визначаючи їх правову природу і як збитки і як майнову шкоду (а.с. 3-5).

При розгляді та вирішенні справи по суті, місцевий суд не звернув уваги на те, що стягнення оспорюваної суми в розмірі 4888,91 грн. як збитків на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України, як зазначено в позовній заяві ОСОБА_6 (а.с. 3-5) та визначення їх як матеріальної шкоди згідно ст. 1166 ЦК України не є тотожним, оскільки їх стягнення здійснюється за різними правовими підставами.

Крім того, в мотивувальній частині судового рішення усупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст.215 ЦПК України не зазначений закон, яким керувався суд, стягуючи на користь позивачки суми за період, коли вона ще не отримала нерухоме майно у спадщину і не мала права власності на зазначене майно.

Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами не підтверджуються висновки суду щодо визначення правової природи стягнутої на користь позивачки суми 4188,91 грн., а також періоду стягнення з січня по грудень 2010 року за життя спадкодавця ОСОБА_8

Висновок суду про те, що усі витрати по утриманню квартири ніс лише позивач також не доведений будь-якими доказами, в тому числі і копіями платіжних квитанцій у розрахункових книжках та відповідними довідками підприємств та організацій, які надавали ці послуги, з урахуванням того, що особові рахунки на квартиру поділені і кожна із сторін несла витрати по утриманню своєї частини житлового приміщення.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 21.03.2012 року, яке набрало законної сили та наявними в матеріалах справи доказами не встановлена наявність у спадкодавця ОСОБА_8 боргів по оплаті за квартиру та комунальні послуги.

Висновок суду першої інстанції про те, що здійснені позивачем комунальні платежі в сумі 4888,91 грн. є матеріальними збитками, які зазнав позивач з вини відповідача не засновані на законі та не відповідають матеріалам справи, оскільки власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Стягуючи на користь позивачки 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не вказав, у чому конкретно полягає спричинена ОСОБА_6 моральна шкода та якими доказами підтверджується заподіяння їй шкоди в цьому розмірі.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачу завдано моральну шкоду у зв'язку з тим, що вона була позбавлена можливості користуватися своєю власністю.

Між тим, рішенням Апеляційного суду АР Крим від 21.03.2012 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуто 600 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з перешкодами та неможливістю користуватися своєю власністю.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн., суд першої інстанції не зазначив період, протягом якого позивач була позбавлена можливості користуватися своєю власністю з вини відповідача з урахуванням рішення Апеляційного суду АР Крим від 21.03.2012 року, не зазначив, які саме страждання заподіяні позивачу у зв'язку з понесеними нею витратами на утримання свого майна.

Між тим у даній справі позивачем не було доведено наявності порушення, невизнання або оспорювання відповідачем прав позивача, а відтак і необхідності захисту таких прав.

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення спору по суті, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_6 в задоволенні позову повністю.

Згідно частин 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з тим, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено повністю, понесені нею витрати по оплаті судового збору та за надання правової допомоги відшкодуванню не підлягають.

Виходячи з наведеного та керуючись пунктами 3, 4 статті 309, статтями 303, 304, 307, 314, 316, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 09 жовтня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення витрат на утримання житлового приміщення та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: