В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 11/0190/2121/2012

08.11.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

ГоловуючогоКапустіної Л.П.,

СуддівБалахонова Б.Л., Соловйова М.В.,

за участю прокурора Ярошенко Л.Д.,

Осужденного ОСОБА_5

при секретарі - Кулікє А.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача Туманової А.Б. на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сонячне, Сімферопольського району, громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий 31.05.2011 р. Сімферопольським районним судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки,

засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 2 (двох) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини усього особисто належного йому майна;

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 31.05.2011 року та остаточно призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини усього належного йому майна.

Стягнуто судові витрати за проведення експертизи в сумі 492,24 грн.

Вирішене питання з речовими доказами,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Донське, Сімферопольського району, громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини всього належного йому майна,

Стягнуто судові витрати за проведення експертизи 492,24 грн.

Вирішене питання з речовими доказами.

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до вироку, 09.08.2011 року, приблизно о 16-40 годині, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, діючи за попердньою змовою, маючи намір на збут раніше незаконно придбаних наркотичних засобів, в гаражі на вулиці АДРЕСА_3 відокремили листя та верхівки рослини коноплі від стебла та збули 9,5 грам (в перерахунку на суху речовину) особливо опасного наркотичного засобу каннабис (марихуани) за 100,00 грн. ОСОБА_8, який здійснював оперативну закупівлю.

Вони же, 19.08.2011 року, приблизно о 15-30 годині, діючи за попередньою змовою, та маючи намір на збут раніше незаконно придбаних наркотичних засобів у будівлі дитячого садочку по АДРЕСА_3 відокремили листя та верхівки рослини коноплі від стебла, помістили у паперовий пакунок та збули 13,54 грама (в перерахунку на суху речовину) особо опасного наркотичного засобу каннабісу (марихуани) за 100,00 грн. ОСОБА_8, який здійснював оперативну закупівлю.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 30.11.2011 року та ухвала Апеляційного суду АР Крим від 07.02.2012 року щодо ОСОБА_5 в частині призначенні покарання скасовано і справу в цій частині направлено на новий апеляційний розгляд, щодо ОСОБА_7 вищезазначені рішення залишені без змін.

В апеляції державний обвинувач Туманова А.Б., не оспорюючи доказаність вини та кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_5, просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким призначити покарання засудженому ОСОБА_5 за ч.2 ст.307 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна, на підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково додати не відбуту частину покарання за вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 30.05.2011 року, та остаточно визначити покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції при призначенні засудженому ОСОБА_5 покарання безпідставно застосував положення ст. 69 КК України, оскільки він вчинив тяжкий злочин під час іспитового строку.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, та в останньому слові просив залишити її без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Кримінальну справу було розглянуто відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, оскільки учасники процесу визнали недоцільним дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та його вивід про винність засудженого у скоєнні інкримінованого йому злочину, відповідає сукупності зібраних по справі доказів, яким дана належна правова оцінка. Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, що не оспорюється в апелляції.

Разом з тим, призначаючи вид та міру покарання засудженому, суди, відповідно до ст. 65 КК України і роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 21.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного і обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, що вчинила злочин, повинне бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, призначаючи вид та міру покарання засудженому, суд першої інстанції неправильно прийшов до висновку про можливість застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 69 КК України, відповідно до якої призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, передбаченого законом за скоєний злочин, може мати місце лише при наявності декількох обставин, пом'якшуючих покарання суттєво знижуючи ступінь тяжкості даного злочину, з урахуванням особи винного.

Під час апеляційного розгляду кримінальної справи достатніх підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України судом не встановлено. На думку коллегії суддів, суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 більш м'якого покарання ніж передбачено законом.

Суд першої інстанції фактично не врахував тяжкість скоєного ОСОБА_5 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, а також суспільну небезпеку злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки злочини у сфері обороту наркотичних засобів сприяють розповсюдженню наркоманії серед населення, стає значущим соціальнім фактором, що негативно впливає на життя і здоров'я людей, і як наслідок сприяє збільшенню злочинності в Україні.

Також, при вивченні особи засудженого встановлено, що ОСОБА_5, маючи не зняту і непогашену у встановленому законом порядку судимість за скоєння корисного злочину проти власності, знов скоїв злочин, тобто засуджений схильний до скоєння злочинів, не оцінив гуманного відношення до нього з боку правосуддя, а призначене раніше більш м'яке покарання не здобуло належної дії і він належних висновків для себе не зробив.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином не врахував ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості злочину скоєного засудженим ОСОБА_10, а також дані про його особу та призначене судом покарання не можна вважати справедливим внаслідок його м'якості, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що доводи апеляції прокурора щодо м'якості призначеного покарання ОСОБА_5 обґрунтовані.

За таких обставин, вирок суду у частині призначеного покарання підлягає скасуванню на підставі ст. 372 КПК України у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, с постановленням нового вироку.

При визначенні виду та розміру покарання колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 скоєно злочин, який в силу ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше судимий за скоєння корисного злочину, вчинив злочин під час іспитового строку.

Відповідно до ст. 66 КК України в якості обставин, які пом'якшують покарання засудженому ОСОБА_5 колегія суддів враховує щиросердне каяття, відсутність тяжких наслідків, позитивну характеристику за місцем проживання.

Відповідно до ст. 378 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та постановляє свій вирок у випадку необхідності застосування більш суворого покарання.

З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції статті, на підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково додати не відбуту частину покарання за вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 30.05.2011 року

Керуючись ст.ст. 362, 365-367, 372, 378, 379 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

З А С У Д И Л А:

Апеляцію державного обвинувача Туманової А.Б. задовольнити частково.

Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 року відносно ОСОБА_5 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 30.11.2011 року, та остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити тримання під вартою. Строк покарання обчислювати з 19.08.2011 року.

В іншій частині зазначений вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через Апеляційний суд Автономної Республіки Крим на протязі одного місяця з моменту проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

С У Д Д І:

Л.П. Капустіна М.В. Соловйов Б.Л. Балахонов