АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження №22ц /2090/6823/2012 Головуючий 1-ї інстанції Сугачова О.О.

Справа №2-1874/11 Доповідач: Довгаль А.П.

Категорія: договірні правовідносини

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів -Коровіна С.Г., Овсяннікової А.І.

при секретарях -Москаленко Е.А., Рудь А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», надалі -ПАТ «ДОБУ»або БАНК), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, який у подальшому неодноразово уточнював, і в кінцевому варіанті просив: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1817 від 01.06.2007року, яка станом на 17.04.2012року складає 14 632,80дол.США, що за курсом Національного банку України в еквіваленті становить 116 952,65грн., а також понесені судові витрати, які складаються із сплати судового збору в сумі 921,53грн. та 120,00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 01 червня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1817, згідно умов якого відповідач отримав у Банку кредитні кошти в сумі 14 450,00дол. США, зі сплатою 13,5% (відсотків) річних, зі строком погашення кредиту -20.06.2012року. Але, взятих на себе зобов'язань за цим договором ОСОБА_1 виконував не належним чином, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у вищевказаній сумі, яку останній погасити у добровільному порядку відмовляється.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача -ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 не погодився із розрахунком пені, вказуючи, що пеня повинна стягуватися лише за один рік та нараховуватися у гривневому еквіваленті.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДОБУ»заборгованість за кредитним договором №1817 від 01.06.2007року в розмірі 14 631,80дол.США, що за курсом НБУ станом на 21.06.2012року складає 116 952,65грн., судові витрати, у вигляді судового збору в сумі 921,53грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим сторонами доказам. Зокрема вказує, що при розгляді справи в судовому засіданні ним заявлялося клопотання про застосування судом положень ст.258 ЦК України щодо позовної давності в один рік до вимог, що стосуються стягнення неустойки ( штрафу, пені), однак вказане клопотання було проігноровано судом з невідомої підстави.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд з'ясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Так, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник уважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно положень ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором чи законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів стосовно належного виконання зобов'язання.

Нормами ст.1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити гроші відповідно до ст.625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК України.

Судом встановлено, що 01 червня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1817, згідно умов якого відповідач отримав у Банку кредитні кошти в сумі 14 450,00дол.США, зі сплатою 13,5% (відсотків) річних, строком до 20.06.2012року. Підписуючи цей договір, відповідач зобов'язався належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, зокрема, повернути кредит в отриманій ним сумі, здійснювати погашення кредиту та сплату процентів за користуванням ним впродовж першого року щомісячно ануїтетними платежами в сумі 510,00дол.США, з другого року щомісячно ануїтетними платежами в сумі 280,00дол.США, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань, перший останній платіж 20 липня 2007 року, в подальшому не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Сплату кредиту, процентів за користування кредитом та комісійні винагороди відповідач повинен був здійснювати на умовах і в порядку, передбаченому п.п. 1.1., 3.3.1, 3.3.2., 3.3.3., 3.3.4, 3.3.5., 3.3.6., 3.3.7. кредитного договору та графіку погашення кредиту (додаток №1 до кредитного договору).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позичальником ОСОБА_1 і Банком було також укладено договір застави майна №2396 від 01.06.2007року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №2114, предметом якого відповідно до п.1.2. договору являвся транспортний засіб -автомобіль марки ГАЗ моделі АС-G 330202 ПБ, рік випуску 2007, державний реєстраційний №НОМЕР_1.

У подальшому, як свідчать матеріали справи, укладали додаткові договори №1,№2 до кредитного договору №1817 від 01.06.2007р., якими змінювалися строки здійснення погашення кредиту та сплату нарахованих відсотків за користування грошима та розмір щомісячних ануїтетних платежів.

Між тим, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконував не належним чином, у зв'язку з чим станом на 21.06.2012року за ним утворилася заборгованість в сумі 14 632,80дол.США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту -9 028,76дол.США; прострочена заборгованість по відсоткам -3 261,59дол.США; сума пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків -2 342,45дол.США.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялися письмові вимоги про добровільне погашення виниклої заборгованості по сплаті сум за кредитом, які відповідачем ОСОБА_1 залишилися без задоволення (а.с. 18-19).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеним кредитним договором.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 про безпідставне нарахування Банком пені за весь час порушення зобов'язання.

Так, за правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках до від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня -це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України).

Між тим, на порушення вимог ч.2 ст.258 ЦК України суд стягнув пеню не за рік, а за період з 01.02.2009р. по 01.06.2012р., що є неправильним.

У судовому засіданні апеляційного суду представником позивача ОСОБА_3 надано розрахунок пені за один рік, відповідно з яким сума пені зменшується з 2 342,45дол.США до 1 450,45дол.США, що в еквіваленті за курсом НБУ (1дол.США =7,9930грн.) становить -11 593,21грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь Банку, буде становити 13 740,80дол.США або 109 830,21грн. України (13 740,80дол.США х за курсом 7,9930грн.)

Згідно п.п.1),4)ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), ст.309ч.1п.п.1),4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2012 року змінити: зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України»заборгованості за кредитним договором №1817 від 01.06.2007року з 14 632,80дол.США, що в еквіваленті становить 116 952,65грн., до 13 740,80дол. США, що в еквіваленті становить 109 830,21грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -