Справа № 2-1804/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року Овідіопольський райсуд Одеської області у складі:

головуючого судді Кириченко П.Л.

при секретарі Осадченко С.В., з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2.

про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, суд , -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2012 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що 24 квітня 1981 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб. 03 грудня 2007 року ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,06 га. за № 247 СК «Механізатор»АДРЕСА_1 для введення садівництва. Під час шлюбу сторони придбали та самовільно збудували майно у вигляді будівельних матеріалів, а тому просить розділити спільне сумісне майно у вигляді земельної ділянки площею 0.060 га для ведення садівництва та будівельних матеріалів.

Позивач в ході судового засіданні підтримала свої позовні вимоги.

Відповідач та його представник з позовом не згодні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.60 ч.1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Так судом встановлено, що 24 квітня 1981 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб.

03 грудня 2007 року ОСОБА_2 шляхом приватизації придбав земельну ділянку площею 0,06 га. за № 247 СК «Механізатор»АДРЕСА_1 для введення садівництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 668722.

Під час шлюбу сторони придбали та самовільно збудували майно у вигляді будівельних матеріалів вигляді 66 % готовності незавершеного будівництва спірного садового будинку( далії по тексту садовий будинок), який складає з літ. «А-1»підвал, «а»ганок, літ . «Б»сарай , № 1 -споруди, що підтверджується довідкою КП «Овідіопольське РБТІ»№ 7 від 22 травня 2012 року.

Позивачка просить виділити у приватну власність 1/2 частини будівельних матеріалів, у вигляді спірного садового будинку, відповідач заперечує проти поділу даного майна, так як вважає, що будівельні матеріали є його особистим майном.

Під час судового розгляду було встановлено, що дійсно під час шлюбу сторонами господарським шляхом, без належного дозволу від компетентних установ, у 2000 року почалось будівництво спірного садового будинку. Відповідно до ст.331 ч.3 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Сторони під час шлюбу створили 66 % готовності садового будинку з господарськими спорудами та будівлями вартістю 183 827 грн. на 03.08.2012 року, що підтверджується висновком судового експерту від 03 серпня 2012 року, відповідач належних та допустимих доказів вартості спірного мана суду не надав, а тому суд вважає можливим взяти до уваги висновок судового експерту. При цьому сторони під час шлюбу, так і після його розірвання, будівництво не закінчили, що сторонами не оскарджується. В зв'язку з тим, що будівництво не закінчено, нерухоме майно в експлуатацію не прийнято, суд вважає, що предметом поділу майна є будівельні матеріали, у вигляді 66 % готовності незавершеного будівництва спірного садового будинку, який складає з літ. «А-1»підвал, «а»ганок, літ . «Б»сарай , № 1 -споруди.

Відповідач заперечує, проти позову посилається на те, що він за власні кошти придбав вищевказані будівельні матеріали та самостійно збудував новостворене майно. З урахуванням матеріального та соціального положення, як позивача так і відповідача, з якого видно, що під час шлюбу у сторін на вихованні знаходились неповнолітні діти: ОСОБА_4, 1982 р.н. та ОСОБА_5, 1986 р.н., при цьому позивачка сумлінно виконувала обов'язки щодо ведення домашнього господарства, піклуюсь про членів своєї сім'ї, створювала необхідні умови для нормального існування родини, при таких обставинах суд вважає, що придбання та безпосереднє будівництво даного спірного садового будинку сторонами відбувалась за спільні кошти та за спільною працею, а тому суд вважає, що дане майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на власність, яку вони створили (придбали), з урахуванням рівності сторін перед законом та відповідно до ст. 63 СК України, суд приходить до висновку о необхідності виділити у приватну власність Ѕ частину будівельні матеріали, у вигляді 66 % готовності незавершеного будівництва спірного садового будинку, розташовані за вищевказаною адресою.

За змістом положень ст.ст. 81,116 Земельного кодексу України та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином у власність у безоплатному порядку частку із земельного фонду (п.18-2 Постанови Верховного Суду від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

Позивач просить провести розподіл спільного сумісного майна подружжя предметом, якого є земельна ділянка площею 0,060 га для ведення садівництва, яка була придбана під час шлюбу на належить відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності.

З врахуванням вищенаведених, встановлених у судовому засіданні обставин, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що право власності на земельну ділянку площею 0.60 га, за № 247 СК «Механізатор»АДРЕСА_1 для введення садівництва дійсно було набуто відповідачем під час шлюбу з позивачкою, але в порядку приватизації на підставі рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 419 від 24.12.1999 року, тому ця земельна ділянка не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Норми частини п'ятої ст.61 СК України в редакції Закону України від 11 січня 2011 року N2913-VI, відповідно до якої об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які виникли по цій справі, оскільки акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, а Законом України від 17 травня 2012 року

№ 4766-VI частину п'яту ст.61 СК України виключено та частину першу ст.57 доповнено пунктом 5, відповідно до змісту якого особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним Кодексом України.

Таким чином, судом безперечно встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0.06 га є особистою власністю відповідача.

Відповідач просить застосувати строк позовної давності посилаючись на те, що позивачу було відомо про розірвання шлюбу, при цьому позивач не раз зверталась до суду про поділ майна, однак до цих доводів в цій частині суд відноситься критично з наступного, так дійсно 23 травня 2008 року ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвані шлюбу, фактично цивільний позов позивача був розглянутий 28 травня 2012 року, що підтверджується ухвалою суду, яка набрала чинність, а тому суд вважає, що строк позовної давності про поділ спільної сумісної власності подружжя не закінчився, а тому клопотання позивача про застосування строків позовної давності є не обґрунтованими.

При подані позову позивачка сплатила судовій збір в сумі 620 грн., позов позивача задоволений частково, а тому відповідно до ст.88 ЦПК, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір.

Під час розгляду справи суд керувався ст.ст. 60,63 СК України, ст.ст.81,116 ЗК України та іншим цивільним законодавством, які зазначені вище.

Керуючись ст.ст10,11, 60,88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 69-71 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя задовольнити- частково.

Виділити у приватну власність 1/2 частини будівельних матеріалів у вигляді недобудованого садового будинку з господарськими спорудами та будівлями, які розташовані на земельній ділянці площею 0,060 га., за адресою: АДРЕСА_1, СК «Механізатор», діл. № 247 - ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовій збір в сумі 620 грн.

В іншої частині в задоволені позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до палати по цивільним справам Апеляційного суду Одеської області на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: П. Л. Кириченко