ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 7/5025/404/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,

суддів:Коваленко В.М. Хандуріна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ліквідатора Фермерського господарства "Мир" арбітражного керуючого Кірєєва І.Л.

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2012

у справі господарського суду№ 7/5025/404/12 Хмельницької області

за заявоюПриватного підприємства "Айслаг"

доПриватного малого підприємства "Захід"

про визнання банкрутом,

розпорядник майнаарбітражний керуючий Чернецька А.А.,

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.04.2012 за заявою Приватного підприємства "Айслаг" порушено провадження у справі про банкрутство Приватного малого підприємства "Захід", введно мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено власнику майна боржника (уповноваженому ним органу) вчиняти дії щодо продажу майнових активів боржника.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012 (суддя Крамар С.І.) визнано грошові вимоги Фермерського господарства "Мир" як конкурсного кредитора у сумі 1347389,65 грн. із включенням їх до реєстру вимог кредиторів, в т.ч. 1346316,65 грн. (основний борг) - до четвертої черги, 1073,00 грн. (судовий збір) до першої черги.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 (колегія суддів у складі: Бригинець Л.М. -головуючий, Огороднік К.М., Демидюк О.О.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012 щодо вимог ФГ "Мир" скасовано, прийнято нове рішення, яким грошові вимоги ФГ "Мир" у сумі 1346316,65 грн. відхилено, зобов'язано розпорядника майна виключити їх з реєстру вимог кредиторів.

В касаційній скарзі Ліквідатор Фермерського господарства "Мир" арбітражний керуючий Кірєєв І.Л. просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2012, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012 залишити в силі. В обґрунтування посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", 32, 33 ГПК України.

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного малого підприємства "Захід" опубліковане в газеті "Урядовий кур'єр" від 17.05.2012 № 86.

Після публікації оголошення, в межах строків, встановлених ст. 14 Закону, до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника звернулося Фермерське господарство "Мир" на суму 1347389,65грн., посилаючись на невиконання боржником зобов'язань щодо оплати постановленої продукції за договорами поставки від 10.10.2007 та від 15.01.2007.

В ст. 15 Закону закріплено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Виходячи зі змісту статей 14, 15 Закону кредитор, звертаючись до господарського суду з заявою з грошовими вимогами про визнання кредитором боржника самостійно визначає розмір кредиторських вимог, а також надає документи, в підтвердження вказаних вимог .

Тобто, виходячи з викладеного, обов'язок надання правового аналізу обґрунтованості чи безпідставності подання грошових вимог кредиторів до боржника, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

На підставі вимог ч.1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ФГ "Мир" та ПМП "Захід" були укладені договори: поставки від 15.01.2007, відповідно до умов яких ФГ "Мир" (постачальник) зобов'язується передати у власність ПМП "Захід" (покупець) продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію; поставки № 5 від 10.01.2007, відповідно до умов якого ПМП "Захід" (постачальник) зобов'язується передати у власність ФГ "Мир" (покупець) продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію

П. 1.2 договорів передбачено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цими договорами, її часткове співвідношення визначаються рахунками та накладними на відпуск с/г продукції.

Оплата вартості товару здійснюється за цінами домовленості, зазначеними у накладних на відпуск товару (п. 2.2 договорів). Покупець здійснює оплату товарів згідно виставлених рахунків постачальником (п. 2.1 договору № 5 від 10.01.2007).

Як вбачається з матеріалів справи, в своїй заяві ФГ "Мир" зазначає, що у 2009 році ПМП "Захід" було поставлено товарів згідно накладних: № 216 від 27.02.2009р. - зерно жита на суму 4110,00 грн.; № 69 від 31.05.2009р. - жито на суму 3600,00 грн.; № 87а від 31.07.2009р. - жито на суму 1790,00 грн.; № 111г від 31.08.2009р. - жито на суму 6600,00 грн.; № 188а від 30.11.2009р. - цукор на суму 30937,50 грн.; в 2010 р. поставлено товарів боржнику за накладними: №19 від 28.02.2010р. - жито на суму 149858,40грн.; № 14а від 30.04.2010р. - жито на суму 6924,64грн.; № 68а від 31.05.2010р. - жито на суму 17520,00грн.; № 130 від 30.07.2010р. - жито на суму 12108,00грн.; № 166 від 30.09.2010р. - жито на суму 17862,00грн.; № 163 від 31.12.2010р. - жито на суму 11170,00грн.; в 2011р. поставлено згідно накладних: № 60 від 31.07.2011р. - цукор на суму 7860,00 грн.; № 70 від 16.08.2011р. - цукор на суму 8424,00 грн.; № 102а від 31.10.2011р. - цукор на суму 3667,20 грн. Всього на суму - 272431,54грн.

У підтвердження заявлених грошових вимог кредитором були надані ксерокопії вищевказаних накладних, ксерокопії платіжних доручень, ксерокопії актів звіряння та довіреності на отримання продукції.

Місцевий господарський суд, враховуючи подані ФГ "Мир" докази, визнав вимоги кредитора в повному обсязі, зазначивши, що жодних заперечень щодо розміру та підстав виникнення грошових вимог ФГ "Мир" боржник, розпорядник майна та кредитори не висловили.

Апеляційний господарський суд, скасував ухвалу суду першої інстанції та відхилив грошові вимоги ФГ "Мир", вказавши, що заявник не підтвердив належними та допустимими доказами грошові вимоги до боржника. При цьому, надані апеляційному суду копія аудиторського висновку від 15.08.2012 та копії банківських рахунків з січня по грудень 2007 року, копії рахунків з січня 2007 по вересень 2010 року не прийняті як доказ з підстав необгрунтування ліквідатором неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди в порушення вимог ст.ст. 4-2 , 4-7, ст. 43, 84 ГПК України, ухилилися від надання правового аналізу та докладного розгляду по суті грошових вимог ФГ "Мир".

Під терміном "грошове зобов'язання" у Законі про банкрутство розуміються зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Кредитори, виходячи з вимог ч. 1 ст. 14 спеціального Закону, повинні довести свої грошові вимоги відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, актами звірок,первинними товарно-транспортними накладними та ін.), тобто, факти наявності грошових зобов'язань боржника повинні бути встановлені господарським судом, як за розміром так і за суттю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у попередньому судовому засіданні господарський суд, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство, зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, що подані протягом тридцяти денного строку після публікації оголошення, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Однак судом першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не розглянуто та не встановлено підстави, причини та період виникнення кредиторських вимог ФГ "Мир", зокрема яким доказами підтверджується поставка товару за договором поставки від 15.01.2007, а також, який товар було поставлено боржником товар і в якому розмірі було здійснено перерахування коштів на виконання умов договору поставки № 5 від 10.10.2007, тобто відсутній правовий аналіз конкретним первісним документам, які були додані ФГ до письмової заяви в підтвердження грошових вимог.

Апеляційний господарський суд, скасувавши ухвалу суду першої інстанції, також ухилися від аналізу документів, наданих на підтвердження грошових вимог. Постанова не містить посилання на дати, номери та конкретний зміст накладних, довіреностей, платіжних доручень. При цьому суд послався на те, що надані заявником накладні на поставку продукції можуть підтверджувати відвантаження, однак не є доказом неоплати продукції. Дійсно наданими накладними заявник обґрунтовує виконання ним зобов'язань щодо поставки продукції. При цьому, доказів оплати поставленої продукції боржником не надано.

Крім того, судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено, без належного дослідження, як доказ утворення кредиторської заборгованості наявні в матеріалах справи платіжні доручення, хоча положення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлюють вимоги щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій відповідними документами первинного обліку та встановлюють вимоги до таких документів. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Приписи ч. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 з наступними змінами та доповненнями, серед документів, що підтверджують факти передачі (отримання) продукції за укладеним між ними договорами визначають довіреності одержувача на отримання цінностей, як документів суворої звітності, тільки за наявності яких здійснюється відпуск покупцям та безоплатна передача товарно-матеріальних цінностей.

Також колегія суддів не погоджується з тим, що надані ліквідатором ФГ "Мир" копія аудиторського висновку від 15.08.2012р. та копії банківських виписок з січня по грудень 2007р., копії рахунків з січня 2007р. по вересень 2010 року не були прийняті апеляційним судом як доказ, оскільки ліквідатор не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції. Так, з матеріалів справи вбачається, що кредиторські вимоги були розглянуті в судовому засіданні 30.07.2012, в той час як аудиторський висновок про підтвердження балансу ФР "Мир" було здійснено Аудиторською фірмою "Аваль" тільки 15.08.2012.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За таких обставин, допущені господарським судом Хмельницької області та Рівненським апеляційним господарським судом в ухвалі та постанові порушення норм процесуального права, та спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, виходячи з меж компетенції, передбаченої ст. 111-7 ГПК України, відповідно до якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню в цій частині, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ліквідатора Фермерського господарства "Мир" арбітражного керуючого Кірєєва І.Л. задовольнити частково.

Постанову Рівненської апеляційного господарського суду від 01.10.2012 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012 у справі № 7/5025/404/12 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Коваленко В.М.

Хандурін М.І.