Справа № 2-2811/11

Провадження № 2/1522/5618/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

«26»жовтня 2012 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого -судді Погрібного С.О.

за секретаря -Малини-Муравенко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства судноплавної компанії «СІ ТРАЙДЕНТ», Міністерства інфраструктури України про стягнення компенсаційних виплат, за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства судноплавної компанії «СІ ТРАЙДЕНТ», Міністерства інфраструктури України про стягнення компенсаційних виплат, виплат за період непрацездатності, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства судноплавної компанії «СІ ТРАЙДЕНТ», Міністерства інфраструктури України про стягнення компенсаційних виплат у зв'язку з захворюванням та смертю моряка ОСОБА_3, який був чоловіком ОСОБА_1, в розмірі 80000,0 доларів США. В обґрунтування позову заступник прокурора Одеської області посилався на те, що ОСОБА_3 з 1997 по 1999 роки працював на посаді електромеханіка на тх "Асканія Нова" ("Оболонь"), тх "Акмола", які належали відповідачу -ПАТ СК «СІ ТРАЙДЕНТ», будучи зареєстрованими, зі слів позивача, на офшорні ліберійські компанії. У період роботи ОСОБА_3 на тх "Асканія Нова", із судном сталася аварія, після чого тривалий період, приблизно півроку, судно ремонтувалося в африканському порту, під час чого ОСОБА_3 змушений був користуватися хімічними препаратами, які нібито мали канцерогенні властивості. ОСОБА_3 проводив ремонтні роботи у затопленому приміщенні машинного відділення практично цілу робочу зміну, перебуваючи по пояс у воді. Загальний час роботи ОСОБА_3 на цьому судні при вказаних умовах праці склав 9 місяців 4 дні. 30 вересня 1998 року ОСОБА_3 знову направили в рейс. У грудні 1998 року у період роботи на тх "Оболонь" він занедужав, однак, з вини роботодавця й власника судна не одержав належного медичного обслуговування й допомоги, що призвело до швидкоплинного розвитку хвороби. Незважаючи на важкий стан моряка з грудня 1998 року по лютий 1999 року, йому жодного разу не була надана медична допомога. Під час перебування ОСОБА_3 на борту судна він втратив 12 кілограмів у вазі і тільки 15 лютого 1999 року був списаний із судна, коли вже не міг самостійно пересуватися. На літак і з літака ОСОБА_3 перевозили на колясці в аеропортах Відня й Одеси. Прибувши в Одесу, ОСОБА_3 був госпіталізований і лікувався в Обласному онкологічному диспансері та у Басейновій клінічній лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Посилаючись на колективний договір, що є невід'ємною частиною контракту індивідуального трудового найму ОСОБА_3, позивач просить стягнути компенсаційну виплату у зв'язку з захворюванням та смертю ОСОБА_3, в розмірі 80000,0 доларів США.

Особа, в інтересах якої звернувся прокурор, ОСОБА_1 звернулася до суду із самостійною позовною заявою до Приватного акціонерного товариства судноплавної компанії «СІ ТРАЙДЕНТ», Міністерства інфраструктури України, якою підтримала позов заступника прокурора та в якій просила суд стягнути солідарно з відповідачів АСХК "Сі трайдент" і Міністерства транспорту та зв'язку України на її користь компенсаційні виплати, передбачені колективним договором, в розмірі 60 000,0 доларів США, виплати за час непрацездатності за 10 місяців в сумі 8 950,0 доларів США та моральну шкоду в розмірі 100 000,0 гривень, посилаючись на те, що власником обох судів -тх "Асканія Нова" та "Оболонь" (після перейменування "Акмола"), на яких працював ОСОБА_3, є держава Україна, а саме: через її підприємство ЧМП, яке перейменовано спочатку в акціонерну судноплавну компанію "Бласко", потім в Державну судноплавну компанію "Чорноморське морське пароплавство". В 1995-1997 роках з метою уникнення можливих арештів балансових суден іноземними кредиторами, ДСК ЧМП за згодою Міністерства транспорту України, передав їх в офшорні ліберійські компанії, у тому числі, теплоходи "Асканія Нова" та "Петро Томасевич" (назва змінена на "Оболонь"), які на 100 % належать державі Україна. Підтвердженням права власності на ці компанії є сертифікат акцій вказаних компаній, які виписувалися, як правило на пред'явника, і зберігалися у ДСК ЧМП. У 2000 році акції зазначених офшорних компаній були вилучені у ДСК ЧМП і передані Міністерству транспорту України, яке, в свою чергу, здійснювало від імені держави права власника всього майна транспортної ланки. На думку позивачки, держава Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, як фактичний власник судна -тх "Акмола" та АСХК "Сі трайдент", як тримач акцій офшорного судновласника, компанії Сівондерер Навігейшн Інк, Ліберія, порушили положення міжнародних конвенцій: "Про зобов'язання судновласника у випадку захворювання, травми чи смерті моряків", "Про попередження виробничих нещасних випадків серед моряків", "Про тривалість робочого часу моряків та укомплектування судів екіпажами", "Про репатріацію моряків" та "Про охорону здоров'я та медичне обслуговування моряків" і повинні нести солідарну відповідальність по сплаті на її користь компенсаційних виплат у зв'язку із захворюванням і смертю її чоловіка ОСОБА_3, передбачених колективним договором, в розмірі 60 000,0 доларів США, виплат за час непрацездатності за 10 місяців в сумі 8950,0 доларів США та відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,0 гривень.

Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду із уточненою позовною заявою, відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, просив суд розглянути справу із врахуванням зміни відповідача з Міністерства транспорту та зв'язку України на його правонаступника - Мністерства інфраструктури України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси 15 червня 2006 року позов заступника прокурора Одеської області в інтересах вдови моряка -ОСОБА_1, задоволено частково. Суд стягнув з Міністерства транспорту та зв'язку України на користь позивачки ОСОБА_1 348 197,50 грн. В задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області зазначене рішення скасоване з того мотиву, що суд першої інстанції не з'ясував коло осіб, яких слід притягнути до участі у справі, у тому числі компанію "Сівондерер Навігейшн Інк" (Ліберія), чим вирішив питання про їх права та обов'язки та порушив їх право на захист своїх інтересів у суді.

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення учасників процесу питання про притягнення до участі у справі в якості співвідповідача компанію "Сівондерер Навігейшн Інк." (Ліберія), втім, суд не отримав згоду прокурора та представника позивача про заміну неналежного відповідача, або залучення співвідповідача по справі. Таким чином, по-перше, відсутня згода позивача на такі дії, по-друге -компанія "Сівондерер Навігейшн Інк" (Ліберія) є юридичною особою, як не зареєстрована в Україні та не має в Україні свого представництва, з огляду на що, не підпадає під юрисдикцію суду Української держави. При цьому суд враховує відсутність міждержавного (міжнародного) договору про правову допомогу у цивільних справах із Республікою Ліберією. Згідно із ч.1 ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. За таких обставин розгляд справи до такої іноземної юридичної особи є неможливим, а справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

В судове засідання з'явився представник прокуратури Одеської області, позовні вимоги прокурора, а також вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подавали. Представник відповідача ПАТ СК «СІ ТРАЙДЕНТ»- Мінаков І.В., в раніше поданих запереченнях зазначав, що компанія "Сі трайдент" є неналежним відповідачем по справі, оскільки на балансі компанії не знаходяться морські судна, компанія не укладала договір найму з моряком ОСОБА_3, тобто в трудових відносинах з членами екіпажу не перебуває. Згідно договору найму його роботодавцем виступає Ліберійська компанія "Сівондерер Навігейшн Інк", з якою ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах. У теперішній час компанія "Сівондерер Навігейшн Інк" ліквідована, при цьому ПАТ СК «СІ ТРАЙДЕНТ»не є її правонаступником, у зв'язку із чим пред'явлення позовних вимог до ПАТ СК «СІ ТРАЙДЕНТ»є безпідставним та необґрунтованим.

Представник Міністерства інфраструктури України надав суду пояснення по справі, відповідно до яких заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що міністерство не є належним відповідачем по справі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що воно являлося роботодавцем моряка ОСОБА_3 і на нього покладалися обов'язки про створення належних умов праці та надання належної медичної допомоги у разі ушкодження здоров'я робітника.

Вислухавши пояснення представника прокурора, представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин.

ОСОБА_1 з 03 травня 1960 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 1960 по 1999 роки відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 03.05.1960 року. ОСОБА_3 працював на посаді електромеханіка на теплоході «Асканія Нова»та на теплоході «Оболонь», в подальшому перейменованого на «Акмала».

Під час роботи ОСОБА_3 на т/х «Асканія Нова», прапор Ліберії, судно тонуло в Індійському океані, після чого тривалий час, приблизно півроку, ремонтувалося. Під час ремонту т/х «Асканія Нова»ОСОБА_3 для відмивання електроустаткування і електропроводки від мазуту і змащувальних матеріалів, які розлилися в машинному відділенні судна, використовував різні хімічні препарати, що мають канцерогенні властивості. Ремонтні роботи ОСОБА_3 проводив в затопленому машинному відділенні, знаходячись до пояса у воді.

Перед направленням до рейсу ОСОБА_3 за станом здоров'я був визнаний придатним до плавання, що підтверджується сертифікатом про фізичний стан здоров'я ОСОБА_3, виданого морським адміністратором Міністерства охорони здоров'я України. 23 вересня 1998 року ОСОБА_3 був направлений в рейс на т/х «Оболонь», який під час рейсу був перейменований на т/х «Акмала». У грудні 1998 року, працюючи на т/х «Акмала»ОСОБА_3 захворів. Власники судна не надали ОСОБА_3 можливості одержати належне медичне обслуговування і спеціалізовану медичну допомогу, незважаючи на його важкий стан і скарги. 15 лютого 1999 року ОСОБА_3 був списаний з судна, коли він вже не міг самостійно ходити. Таке ставлення власника судна призвело до швидкоплинного розвитку у ОСОБА_3 хвороби -раку передміхурової залози. Прибувши до Одеси, ОСОБА_3 був госпіталізований. Лікування здійснювалося в обласному онкологічному диспансері, а також у Басейновій клінічній лікарні водників, де він ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується відповідними виписками-епікризами, листом непрацездатності та свідоцтвом про смерть від 29 грудня 1999 року, відповідно до якого причиною смерті є рак передміхурової залози з метастазами.

Одеський онкологічний диспансер, у якому лікувався ОСОБА_3, у своїх листах від 26.04.2000 року та від 31.07.2000 року вказує, що ОСОБА_3 захворів під час роботи на т/х «Акмала», до надходження у стаціонар Одеського онкологічного диспансеру з урологом не консультувався, спеціального лікування не одержував, лікування почате з великим запізненням в березні 1999 р., несвоєчасно почате лікування вплинуло на швидкий розвиток хвороби, що призвело до смерті.

Таким чином, суд вважає доведеним причинно-наслідковий зв'язок між здійсненням ОСОБА_3 ремонтних робіт під час рейсу та його хворобою і смертю, оскільки матеріали справи свідчать про відсутність у нього хвороби до рейсу, а також висновки Онкологічного диспансеру, у якому лікувався ОСОБА_3, свідчать про таку саме причину.

При цьому, відповідно до колективного договору, що є невід'ємною частиною контракту індивідуального трудового найму ОСОБА_3, передбачено компенсаційну виплату у зв'язку із захворюванням моряка і його смертю на користь його вдови в сумі 80 000,0 доларів США, а також компенсацію витрат по лікуванню і витраті на похорони.

Щодо власника судна, на якому працював померлий ОСОБА_3, судом враховано наступне.

На підставі листа Фонду державного майна України від 03.08.95 року за № 10-17-5488, відповідно до розпорядження заступника Міністра транспорту та зв'язку України від 24.11.95 р., розпорядженням Міністерства транспорту України від 22.11.95 р., наказами ДСК ЧМП № 150 від 16.08.95 р. і № 218 від 24.11.95 р., певні судна ДСК ЧМП передано в офшорні ліберійські компанії, які на 100 % належали Державній судноплавній компанії «Чорноморське Морське Пароплавство». Зокрема судна, на яких працював ОСОБА_3, - т/х «Асканія Нова», т/х «Петро Томасевич»були передані в Ліберійську компанію «Оушн Інтернейшнл Інк.».

Офшорні компанії, в які були передані судна ДСК ЧМП, створювалися з дозволу Міністерства транспорту України, що підтверджується листом президента ДСК ЧМП на адресу Міністра транспорту України від 20.11.95 р., а також листом президента ДСК ЧМП від 09.12.96 р. на адресу заступника Міністра транспорту України і голови Держдепартаменту морського і річкового транспорту України. Офшорні компанії, в які були передані судна ДСК ЧМП, входили до холдингових компаній, також на 100 % належних Україні. Функції власника щодо офшорних і холдингових компаній здійснювало Міністерство транспорту України. Даний факт вказано у листі заступника міністра транспорту Золотоверха А.М. на адресу адвокатської фірми «Фрішберг і партнери»від 21.02.97 р.

Про підлеглість холдингової компанії «Оушн Інтернейшнл Інк.»Міністерству транспорту України і про її входження до сфери управління Міністерства транспорту також свідчать висновки акту комісії Державного департаменту морського і річкового транспорту України від 23.08.2000 р., створеної на підставі наказу Державного департаменту морського і річкового транспорту України № 60 зід 08.08.2000 р. У п. IV цього Акту вказано, що група компаній «Оушн Інтернейшнл Інк.»входила в корпоративну структуру, яка була створена на базі майна і коштів, які належали ДСК ЧМП.

Відповідно до ст.20 Кодексу торговельного мореплавства України судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що власником т/х «Акмала», під час роботи та захворювання на ньому ОСОБА_3, була держава Україна в особі органу державного управління -Міністерства транспорту України, правонаступником якого на даний час є Міністерство інфраструктури України.

Відповідно договору найму моряка та колективного договору за загальними принципами комплектування суден персоналом, укладеного 01 липня 1998 року між Профспілкою працівників морського транспорту України та компанією "Сівондерер Навігейшн Інк" (Ліберія), який є невід'ємною частиною договору найму моряка, роботодавець виступає як судновласник тх "Оболонь" (перейменований в подальшому на "Акмола") і зобов'язаний згідно параграфу 16, за свій рахунок надавати медичне обслуговування моряку, який звільняється у зв'язку із захворюванням чи травмою, до того часу поки таке медичне обслуговування буде потрібне, а також взяти на себе витрати, пов'язані з лікуванням та доглядом, до того часу поки хвора чи травмована особа не вилікується, або не буде встановлено, що хвороба або непрацездатність має постійний характер.

Відповідно до параграфу 19, коли моряк помирає з будь-якої причини, включаючи природні, в період його найму, а також включаючи смерть під час його переїзду на судно чи з судна, роботодавці виплачують суми грошових коштів вдові і кожній дитині, але не більш чотирьох, у віці до 21 року.

Згідно до параграфу 21 колективного договору, що є невід'ємною частиною контракту індивідуального трудового найму ОСОБА_3, передбачено компенсаційну виплату у зв'язку із захворюванням моряка і його смертю на користь його вдови в сумі 80000,0 доларів США, як для члена командного складу, а також компенсацію витрат по лікуванню і витрати на похорони. При цьому, відповідно до ст. 49 Кодексу торговельного мореплавства України до екіпажу судна входять капітан, інші особи командного складу і суднова команда. До командного складу судна, крім капітана, належать: помічники капітана, судові механіки, електромеханіки, радіоспеціалісти, судовий лікар, боцман. До командного складу судновласник може віднести інших суднових спеціалістів.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 займав посаду електромеханіка, суд відносить його до командного складу екіпажу судна, у зв'язку із чим позивач набула право на отримання компенсації у розмірі 80 000,0 доларів США.

Як вбачається з параграфу 17 колективного договору, коли моряк списується з судна та сходить у будь-якому порту внаслідок хвороби чи травми, йому роботодавець продовжує нараховувати заробітну плату до того часу, поки він не буде репатрійований або не повернеться додому. Після чого, він буде мати право на допомогу у зв'язку з хворобою в розмірі еквівалентному його основній зарплаті та надбавці, яка забезпечує лише прожитковий мінімум, поки він залишається хворим чи травмованим в межах не більше 112 днів. У випадку травми йому мають виплачуватися кошти до видужання або поки не буде встановлено, що непрацездатність носить постійний характер. Коли моряк залишає судно, йому авансом виплачується допомога у зв'язку з хворобою за кількість днів непрацездатності, яка припускається.

Відповідно до договору найму моряка від 30.09.1998 року місячна основна зарплата ОСОБА_3 складала 895 доларів США. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 перебував на лікуванні з березня 1999 року до грудня 1999 року, тобто 10 місяців, позивач має право на виплату їй компенсації у розмірі 8950,0 (895*10) доларів США.

Таким чином, на користь позивачки слід стягнути, виходячи з курсу гривні України до долару США на день постановлення рішення за курсом НБУ : 80 000x7,993=639 440,0 гривень компенсаційної виплати у зв'язку із захворюванням та смертю її чоловіка - ОСОБА_3, та виплату за час непрацездатності за 10 місяців в сумі: 8950x7,993=71 537,35 гривень.

Стосовно вимог відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За правилом ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У такому випадку обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи доведеність та обґрунтованість обставин порушення законних прав позивача, тривалість такого порушення, порушення укладу життя сім'ї позивача, викликану необхідність залучення додаткових зусиль для організації, погіршення стану здоров'я ОСОБА_1, погіршення нервового стану, суд вважає частково обґрунтованою вимогу про відшкодування моральної шкоди та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20000,0 гривень.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має врахувати масштабність порушення прав ОСОБА_1, характер та тривалість створених позивачу незручностей. Суд вважає зазначену суму такою, яка частково відповідає характеру та рівню порушення немайнових прав, душевних та моральних втрат, яких зазнав позивач в результаті протиправної поведінки відповідача.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи часткове задоволення позову, а також звільнення позивача від сплати судового збору під час звернення до суду, враховуючи, що відповідачем по справі є орган державної влади, суд вважає за необхідне віднести судовий збір за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 10, 11, 60, 62, 213-215, ЦПК України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов заступника прокурора Одеської області в інтересах ОСОБА_1 та позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства інфраструктури України, яке діє імені держави Україна, на користь ОСОБА_1 компенсаційну виплату у зв'язку зі смертю чоловіка у сумі 80 000,0 (вісімдесят тисяч) доларів США, що за курсом НБУ на день постановлення рішення еквівалентно 639 440,0 (шістсот тридцять дев'ять тисяч чотириста сорок) гривень.

Стягнути з Міністерства інфраструктури України, яке діє імені держави Україна, на користь ОСОБА_1 компенсаційну виплату за період непрацездатності у сумі 8 950,0 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) доларів США, що за курсом НБУ на день постановлення рішення еквівалентно 71 537,35 (сімдесят одна тисяча п'ятсот тридцять сім) гривень.

Стягнути з Міністерства інфраструктури України, яке діє імені держави Україна, на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,0 (двадцять тисяч) гривень.

У задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ С.О. Погрібний

26.10.2012