Справа № 2-а-324/2008 року
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2008 року Канівський міськрайонний суд
Черкаської області
в складі : головуючого-судді Дубенець М.І.
при секретарі Шпарьовій М.І.
з участю
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Науменка А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Канів Черкаської області справу за адміністратвиним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду Канівської міської ради про стягнення заборгованості ,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернулася в суд до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач повинен був виплачувати пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіологічного контролю доплати до пенсії в розмірі одної мінімальної заробітної плати, розмір якої визначається на момент виплати. Відповідач в порушення вимог ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказану доплату до пенсії не виплачував, у зв”язку з чим за період з 2005- 2008р.р. утворилась заборгованість в сумі 14313 грн.75 коп., яку позивач і просила стягнути з відповідача. Зобов»язати управлыння пенсыйного фонду вопдальшому починаючи з 01.04.2008р. проводити щорічну доплату до пенсії в розмірі 525 грн. у відповідності до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила стягнути на користь ОСОБА_2. заборгованість в сумі 14313 грн. 75 коп. , звільнити її від сплати судового збору як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов”язати управління пенсійного фонду в подальшому , а саме з 01.04.2008р. проводити доплату до пенсії в сумі 525 грн.
Представник відповідача Управління пенсійного фонду Канівської міської ради позовні вимоги не визнав та пояснив, що Управління пенсійного фонду діяло в межах законодавства, порушень по питанню нарахування доплат до пенсії не було. В своїй роботі при нарахувані даних доплат вони керуються постановами Кабінету міністрів № 836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005 року. Крім того просить суд залишити позов без задоволення, посилаючись на те, що на 2006-2007 рік в Законі України «Про Державний бюджет України» п. 37 ст. 77 призупинена дія ст. 39 Закону України Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в зв'язку з тим, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску строку для звернення в суд з позовом. Провести виплати в повному обсязі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в сумі 25446грн. управління не в змозі, оскільки кошти виплачуються в тому обсязі, в якому виділені управлінню із державного бюджету для даної виплати.Стосовно зобов”язання управління пенсійного фонду проводити щомісячну доплату до пенсії , починаючи з 01.04.2008р. в розмірі 525 грн. також просив в задоволенні відмовити, так як відповідно до внесених в ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змін доплата проводиться в порядку та розмірах , встановлених Кабінетом Міністрів України .
Суд заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
В судому засіданні з достовірністю встановлено, що згідно посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_2 являється постраждалою (4 категорія) та постійно проживає в м. Каневі який віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, що не заперечує в судовому засіданні і представник відповідача.
Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі, ОСОБА_2 отримує доплату як непрацюючий пенсіонер, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю з 01.04.2005року по даний час в сумі, визначеною у відповідності до Постанови Кабміну України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.96 р. № 836 (а.с. 11).
Відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату, при цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, згідно ч.4 ст.48 даного Закону, що в даному випадку становить за квітень,травень,червень 2005р. - 290грн.,липень,серпень 2005р. - 310 грн, вересень -грудень 2005 року - 332 грн.; січень - червень 2006 року - 350 грн., липень - листопад 2006 року - 375 грн., грудень 2006 року - 400 грн.; січень, лютий, березень 2007 року - 400 грн., квітень, травень, червень 2007 року - 420 грн., липень серпень, вересень - 440 грн., жовтень, листопад, грудень 2007 р. - 460 грн.; а січень, лютий, березень 2008 р. - 515 грн.
Зі змісту ст. 1 вище зазначеного Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Посилання представника відповідача на те, що Закон України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних Законів і тому виплати проводились відносно даного Закону не ґрунтується на ч.2 ст.152 Конституції України де зазначено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. А відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ч. 1 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У відповідності до ст. 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Згідно ст. 92 п. 6 ч. 1 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту.
Отже, Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому суд вважає, що підлягає застосуванню вимога ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який передбачає щомісячну доплату в розмірі мінімальної заробітної плати.
Крім того, слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір доплат і компенсацій протягом тривалих років не змінювався не зважаючи на постійне підвищення мінімальної зарплати і не відповідає розміру встановленим іншими законами. Також Закони України „Про розмір мінімальної заробітної плати” не містили обмежень до застосування ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішені даного спору підлягає застосуванню ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Більше того, згідно з частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Дану позицію також підтримав Вищий Адміністративний Суд у своїй ухвалі від 30.05.07 року, стосовно позову до Управління Державного Казначейства України в Житомирській області, Управління праці і соціального захисту населення в Олевському районі Житомирської області та Управління Пенсійного Фонду в Олевському районі Житомирської області про стягнення заборнованості; позову до Управління Пенсійного Фонду в Овруцькому р-ні Житомирської області та обласного центру з нарахуваня та виплати пенсій і доплат Головного Управління праці та соціального захисту населення в Житомирській облдержадміністрації про стягнення невиплачених коштів.
Розмір мінімальної заробітної плати з 2004 року згідно з п.п. 5-2 п.5 ст.38 Бюджетного кодексу України (Закон України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ) визначається законами про державний бюджет на відповідний рік.
Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата на момент проведення позивачу виплат згідно Закону України № 2285-IV від 23.12.2004р. на 2005 р. становила: 01.04.2005 р.-30.06.2005р. - 290 грн.; 01.07.2005 р.-31.08.2005р. - 310 грн.; 01.09.2005 р.-31.12.2005р. - 332 грн.; згідно Закону України № 3235-IV від 20.12.2005р. на 2006 р. становила: 01.01.2006 р.-30.06.2006р. - 350 грн.; 01.07.2006 р.-30.11.2006р. - 375 грн.; 01.12.2006 р.-31.12.2006р. - 400грн.; згідно Закону України № 489-V від 19.12.2006р. на 2007р. становила: 01.01.2007 р.-31.03.2007р. - 400 грн.; 01.04.2007 р.-30.06.2007р. - 420 грн.; 01.07.2007 р.-31.09.2007р. - 440 грн.; 01.10.2007 р.- 31.12.2007р. - 460 грн.; згідно Закону України № 107- VІ від 28.12.2007р. на 2008р. становить: 01.01.2008 р.-31.03.2008р. - 515 грн.; то позивач повинен був отримувати доплату в розмірі мінімальної заробітної плати в квітні, травні ,червні 2005р. - 290 грн., липні,серпні2005р. -310 грн., вересні, жовтні, листопаді, грудні 2005 року по 332 грн.; січні, лютому, березні, квітні, травні, червні 2006 року - 350 грн., липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2006 року - 375 грн., грудні 2006 року - 400 грн.; січні, лютому, березні 2007 року - 400 грн., квітні, травні, червні 2007 року - 420 грн., липні, серпні, вересні - 440 грн., жовтні, листопаді, грудні 2007 р. - 460 грн.; а січні, лютому і березень 2008 р. по 515 грн., оскільки виплати проводилися УПФУ в м. Каневі по 5,20 грн. із 01.04.2005 року по 31.03.2008 року, а тому недоплата становить за період з 01.04.05 року по 31.03.08 рік (13 898 грн. - 187 грн.20коп. = 13 710 грн.80коп.) де 13 898 грн. сума яка повинна бути сплачена, 187 грн.20 коп. сума яку вони фактично отримали, 13710 грн.80 коп.і є недоплатою.
А тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково, оскільки нею було допущено арифметичні помилки під підрахунку заборгованості та стягнути з відповідача на її користь недоплачену доплату до пенсії за період часу з 01.04.2005 року по 31.03.2008 рік, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, в сумі 13690 грн. 80коп..
Від сплати судових витрат сторони звільнені.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55, 75, 92 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 39, 67, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.91 р. №796-ХІІ, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 06-рп, правових позицій Вищого Адміністративного Суду України, ст.ст. 6-11, 86, 159-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду Канівської міської ради про стягнення заборгованості , - задовольнити частково.
Стягнути з Управління пенсійного Фонду України в м. Каневі на користь ОСОБА_2 заборгованості за період з 01.04.05р. по 31.03.08р. в сумі 13710 грн. 80 коп.
Від сплати судових витрат сторони звільнені.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Канівський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через міськрайсуд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий М.І.Дубенець