У Х В А Л А

                                           Іменем         України

з участю: ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_1,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про встановлення батьківства та усунення перешкод в спілкуванні з дитиною,

в с т а н о в и в:

             Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язано ОСОБА_1 надавати дитину ОСОБА_4 для спілкування, виховання і спільного відпочинку ОСОБА_2 в громадських місцях відпочинку (парки, місця загального відпочинку) та дозволено виїзд дитини в село Брусилов Чернігівського району і області кожної неділі з 11 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

            В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

            Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з грудня 2000 року  шлюбні відносини  позивачки з відповідачем були фактично припинені і вони лише спільно  виховували їх дочку ОСОБА_5. Як вказує позивачка, в 2004 році від іншого чоловіка вона народила дочку ОСОБА_4 і в цей же рік шлюб з відповідачем було розірвано. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки дочка народилася в період шлюбу з позивачем та в свідоцтві про народження співпадають прізвище ім'я та по батькові позивача, встановлення батьківства буде відповідати інтересам дитини. Апелянт вважає, що в такому разі порушуються її права та права дитини і наголошує на тому, що відповідач не навів жодного доказу на підтримання свого позову.

            Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

  Відповідно до ст. 308  ЦПК України апеляційний суд відхиляє  апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо  визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

           По справі встановлено, що в період шлюбу між ОСОБА_2та ОСОБА_1 остання 08 листопада 2004 року народила доньку ОСОБА_4. 30 листопада 2004 року шлюб було розірвано, але сторони проживали разом і вели спільне господарство до 2007 року. Відповідно до актового запису про народження (а.с. 24) ОСОБА_2  батьком дитини записаний  за заявою матері дитини, але батьком цієї дитини не являється.

           Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що ОСОБА_2 є дійсним батьком доньки Єви, оскільки на час зачаття та народження дитини сторони перебували у законному шлюбі і в свідоцтві про народження ОСОБА_4 батьком записаний ОСОБА_2, що співпадає з прізвищем, ім'ям та по батькові позивача. Судом першої інстанції  врахувано, що від проведення судової медико-біологічної експертизи, на якій наполягав ОСОБА_2,  ОСОБА_1 відмовилась.  Суд, відповідно до ст.159 СК України,   зобов”язав ОСОБА_1 надавати батькові дитину для спілкування кожної неділі.

            Висновки оскаржуваного рішення  підтверджуються матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і рішення  не суперечить нормам чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини та відповідає моральним засадам суспільства.

          Відповідно до правил ст. 128 СК України за відсутності заяв, право на подання яких встановлено ст. ст. 126, 127 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

         Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив факти, які мають значення для справи, вірно визначив суть спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та обґрунтовано дійшов висновку, що встановлення батьківства позивача по відношенню до ОСОБА_4, 08 листопада 2004 року народження,  буде цілком відповідати інтересам дитини і позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження її позову.

         Як встановлено апеляційним судом,  дитина вважає ОСОБА_2 своїм батьком і це не спростовується відповідачкою та підтверджується довідкою дитячого садочка № 54 (а.с. 6).

         Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1, з якою проживає дитина, перешкоджає ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою та у її вихованні.

         Суд першої інстанці,  зобов”язавши ОСОБА_1 надавати батькові дитину для спілкування кожної неділі, виважено і вмотивовано  вирішив дане питання, виходячи саме  з інтересів дитини та обгрунтовано врахував всі обставини  справи, зважаючи на  вік дитини,  ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, бажання позивача брати участь у вихованні та у триманні дитини, що у повній мірі відповідає вимогам   ст. 159 СК України.

           Доводи апеляційної скарги щодо того, що висновки суду першої інстанції порушують права дитини та особисті права самої позивачки, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки такі твердження апелянта необґрунтовані у відповідності із правилами ст. 58 ЦПК України і  не підтверджені жодними доказами.

          Зважаючи на наведене, апеляційний суд погоджується з  висновком  суду першої інстанції щодо визнання за ОСОБА_2батьківства та визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Суд першої інстанції врахував в сукупності всі обставини, передбачені ст.ст. 128, 159 СК України, і правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

                   За таких обставин рішення суду є законним і обґрунтованим, прийнято з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

         Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування  оскаржуваного рішення.

           Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

                                                 У Х В А Л И В:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

           Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2008 року - залишити без зміни.

           Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

         Головуючий:                                                                 Судді: