28.09.2012 Суддя: Грицаюк Н. М.

Справа № 2-2816/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

«28»вересня 2012 року Центрально - Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі:

головуючого - судді Грицаюк Н. М.

при секретарі Кобець О.П.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача -адвоката ОСОБА_4, ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики грошей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в червні 2011 року з позовом, в якому зазначив , що 30.01.2011 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, згідно з яким він передав останньому 12 тисяч грн.., які той обіцяв повернути до 30.04.2011 року . На неодноразові звернення позивача з вимогою повернення суми боргу відповідач обіцяв це зробити в добровільному порядку, відтягуючи термін повернення та посилаючись на скрутне матеріальне становище , але в подальшому став ухилятися від зустрічі , перестав відповідати на телефонні дзвінки. До теперішнього часу жодної суми в рахунок боргу не сплатив, хоча факт боргу не спростовує, повернуть гроші він відмовляється. Просив стягнути з відповідача суму боргу в зазначеній сумі.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, підтвердивши зазначені обставини.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те. що із змісту боргової розписки витікає, що позивач надав відповідачеві не гроші, а автомобіль ВАЗ 2101 дер.№ НОМЕР_1, і він зобов*язувався сплатити за цей автомобіль, який він фактично купив у позивача за 12 тисяч грн..протягом трьох місяців , виплатити цю суму, але потім в нього настало скрутне матеріальне становище, він не зміг в обумовлений розпискою термін сплатити гроші позивачу, той звернувся з завою до правоохоронних органів, і в результаті втручання працівників міліції автомобіль повернуто було синові позивача , а той ще й вимагає повернути і 12000 грн., які він у ОСОБА_1 ніколи не брав в борг.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали перевірки № 4816 , наданого на запит суду Центрально- Міським районним відділом внутрішніх справ, прийшов до наступного.

Відповідно до розписки від 30.01.2011 р. ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 . грошову суму в розмірі 12 тисяч грн.., які зобов*язувався повернути протягом трьох місяців. В разі неповернення обіцяв повернути автомобіль. Але до теперішнього часу повну суму боргу відповідач не повернув.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавць) передає у власність другій стороні ( позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Посилання відповідача та його представника на те, що договором позики ( розпискою) визначено або сплату грошей , або повернення автомобіля, тобто альтернативний вид зобов*язання , а також те, що , буцімто, цим договором була прихована інша угода - фактично договір купівлі - продажу автомобіля, не може бути взято судом до уваги, оскільки , як встановлено в судовому засіданні, власником автомобіля, який видав нотаріально посвідчену довіреність , був не сам позивач ОСОБА_1, а його син ОСОБА_5 , він же і скасував раніше видану довіреність , та вимагав повернення належного йому автомобіля, що і було зроблено громадянином ОСОБА_6, тобто ці правовідносини стосовно купівлі - продажу автомобіля існували між вказаними особами -ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Крім того, слід зазначити, що відповідач , не визнаючи договір позики , не оспорив його в судовому порядку , та не визнав його недійсним в порядку ст..ст. 215-236 ЦК України

На підставі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при подачі позовної заяви сплачував судовий збір у розмірі 122 грн стосовно вимог матеріального характеру ., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної особи , в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст.10 та ст..60 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог або заперечень .

Таким чином засада змагальності у цивільному судочинстві, є засадою особистої автономії сторін у цивільному судочинстві. Від волевиявлення сторін повинні залежати дії суду в доказовій діяльності. Активне втручання суду в доказову діяльність сторін без їх волі на те суперечить суті та природі цивільних прав, які особа здійснює вільно на власний розсуд.

Таким чином в цій частині позов суд вважає обґрунтований та доказаний матеріалами цивільної справи..

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов*язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ , і порядок їх компенсації за рахунок держави»затверджено граничний розмір компенсації витрат, пов*язаних з розглядом даних справ, відповідно до додатку до цієї постанови ,встановлено, що, якщо така компенсація сплачується іншою стороною ( ч.1 п.1 додатку) , така компенсація повинна не перевищувати суму , що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Позивачем в обґрунтування витрат на правову допомогу пред*явлена копія чеку № 6 від 04.05.2011 року на суму 200 грн., виписана від імені ТОВ «Живаго», але чи ці витрати поніс саме позивач, а також з приводу залучення до участі у справі саме того адвоката, який представляв його інтереси в суді, і саме по цій справі, суду не надано, тому в цій частині в задоволенні вимог слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,11,60,209,213,214,223,224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 12 000 грн..ю а також судових витрат і витрати , пов*язані з наданням правової допомоги -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 12000 ( дванадцять тисяч ) гривень 00 копійок, , та інформаційно-технічні витрати , пов'язані з розглядом справи, в розмірі 120 (сто двадцять) гривень, а також судовий збір в сумі 122 ( сто двадцять дві) гривні.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. М. Грицаюк