Справа № 2/0529/2239/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 листопада 2012 року м. Красноармійськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Халаджи О.В.,
при секретарі Афендіковій А.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Красноармійськ справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права спільної часткової власності,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права спільної часткової власності.
У судовому засіданні в обґрунтування позову вказав, що 9 листопада 2001 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою по справі. Фактично шлюбні відносини між ним та відповідачкою припинені з квітня 2011 року з підстав відсутності порозуміння між ними та різних поглядів на сімейні взаємовідносини, однак до цього часу офіційно брак не розірвано.
За час шлюбу 15.11.2002 року сторонами по справі було придбане нерухоме майно у вигляді трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка була зареєстрована у БТІ м. Красноармійська на ім'я відповідачки.
Оскільки майно придбане за час шлюбу належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, а відповідачка володіє та розпоряджається вказаною квартирою одноособово та відмовляється добровільно визнати за позивачем право на половину від вказаної квартири, то позивач ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду та просив визнати зазначену квартиру спільною сумісною власністю подружжя та розділити квартиру, визнавши за ним право власності на Ѕ її частину, а також за відповідачкою ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири відповідно.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та суду пояснила, що дійсно за час шлюбу вони з позивачем ОСОБА_1 придбали трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена квартира була придбана відповідачкою за кошти, які вона отримала від продажу її особистої квартири, яку вона мала до шлюбу з позивачем. Оскільки відповідачка витратила на придбання квартири здебільшого власні кошти, які мала від продажу своєї особистої квартири, то спірна квартира при укладенні угоди купівлі -продажу була оформлена саме на її. Також вказала, що оскільки у спірній квартирі вона проживає разом із дітьми, то також відповідачка вважає, що їх інтереси повинні бути враховані при вирішенні цього спору і квартира повинна бути розділена між позивачем та відповідачкою, а також їх з позивачем сином та сином відповідачки від першого шлюбу у рівних частинах, а саме по ј частині квартири на кожного із членів сім'ї. Окрім цього позивачка, самостійно встановила дороге індивідуальне опалення у спірній квартирі, чим значно підвищила вартість квартири, що також повинно бути враховано при вирішенні спору про розподіл квартири. До того ж відповідачка вказує на те що взагалі не бажає визначати за собою частку у квартирі, і визначаючи її частку позивач порушує її права. Просила суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до неї відмовити.
Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 знаходяться у шлюбі з 9 листопада 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 5) та шлюб між ними до цього часу не розірваний. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с. 22).
Також у відповідачки по справі є син від першого шлюбу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).
15.11.2002 року відповідачкою була придбана трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та угода купівлі -продажу квартири була посвідчена нотаріально та після її укладення зареєстрована у БТІ м. Красноармійська (а.с. 5, 6).
У судовому засіданні відповідачка надала суду довідку з нотаріальної контори, що 19.05.2001 року вона від свого імені та від імені свого сина ОСОБА_4, продала належну їм квартиру (а.с. 23), але у судовому засіданні пояснила, що вона не може підтвердити, що придбана на її ім'я спірна трикімнатна квартира придбана за кошти від продажу її з сином від першого шлюбу однокімнатної квартири.
Як пояснив позивач у судовому засіданні їх з відповідачкою трикімнатна квартира була придбана ними за час шлюбу за кошти їх сім'ї, а не за кошти відповідачки.
До того ж позивач ОСОБА_1 пояснив, що він не претендує на поділ всього майна подружжя і бажає, щоб все майно залишилось відповідачці ОСОБА_2, а також робив відповідачці пропозицію визначитись із частками у спірній квартирі та подарувати кожному свою частку квартири їх спільному сину ОСОБА_3, а також у свою чергу він пропонував подарувати сину відповідачки від першого шлюбу ОСОБА_4, належну позивачу однокімнатну квартиру у м. Торез Донецької області, на що відповідачка не погодилась.
На підтвердження того, що відповідачка за свої особисті кошти встановила індивідуальне опалення у спірній квартирі, у зв'язку із чим ціна квартири підвищилась, остання надала до суду договір про отримання нею кредиту за кредитним договором від 21.11.2011 року на суму 19 000 гривень (а.с. 24-26).
У свою чергу позивач надав до суду копію заяви про видачу готівки від 16.11.2010 року з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_2 була отримувачем по банківському вкладу ОСОБА_1 у філії ПАТ «Кредитпромбанк»та отримала з вкладу позивача 24 432,72 гривні (а.с. 33), що також у судовому засіданні підтвердила сама відповідачка. Як пояснив сам позивач ця сума останній була надана на встановлення індивідуального опалення у їх квартирі.
Згідно ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Згідно із ст. 63 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У відповідності із ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішення спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сімї, приховав, знищів чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею проживають діти і т.д., за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Так у ході судового засідання встановлено, що за час шлюбу, який до цього часу не розірвано сторонами по справі за сумісні кошти було придбано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Суд вважає, що оскільки у подружжя виник спір про розподіл цієї квартири, то квартира підлягає розподілу у рівних частках між позивачем та відповідачкою. При такому розподілі суд виходив з того, що у судовому засіданні не було встановлено, що між подружжям є домовленість про розподіл цієї квартири в інших частках, також між сторонами не укладався шлюбний договір де б регулювались спірні відносини. Також у судовому засіданні не встановлено, що обставин які б мали істотне значення для можливості судом відступити від засад рівності часток подружжя.
Суд також не знаходить підстав для збільшення частки відповідачки при поділі їх з позивачем спільної квартири, у зв'язку із тим що з нею проживають діти, оскільки як було встановлено у судовому засіданні з пояснень позивача, які також відповідачка визнала у судовому засіданні, що дійсно офіційно позивач аліментів на сина ОСОБА_3 не сплачує, однак матеріально його забезпечує. Відповідачка підтвердила у судовому засіданні, що позивач витрачає значні кошти на забезпечення сина, а саме придбання комп'ютера, відпочинок за кордоном та його оздоровлення.
На підставі ст.ст. 60, 63, 69, 70 Сімейного Кодексу України, та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 130, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права спільної часткової власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності по Ѕ частині за кожним від квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: