ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                              Плюшка І.А. (доповідач),    

Суддів:                                                Панченко Н.П., Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційне

скаргу          Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківсільмаш”

на ухвалу          Господарського суду міста Києва від 16.01.2006 року (суддя Кролевець О.А.)

у справі          № 17/681 господарського суду м. Києва

за позовом           Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківсільмаш”

до          Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

Про           визнання правочину недійсним

За участю представників:

-          позивача -  Романченко О.М. (дов. від 19.10.2005р. №453);

-          відповідача -  не з'явилися;

Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01. 2006 року у справі № 17/681 за позовом відкритого акціонерного товариства “Білоцерківсільмаш” (далі - Скаржник) до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, а саме визнання недійсною відповіді на претензію про усунення перешкод у здійсненні прав користування та розпорядження своїм майном і відшкодування збитків № НОМЕР_1 -провадження у справі № 17/681 припинено на підставі п.1, ч. 1 ст. 80 ГПК України, як таке, що пов'язано з розглядом спору який не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв'язку з тим, що позивачем була дана відповідь на претензію фізичної особи -ОСОБА_1.

Скаржник, не погоджуючись з мотивами викладеними в ухвалі господарського суду м. Києва від 16. 01. 2006 року у справі №17/681, в порядку ст. 111¹³ ГПК України звернувся з касаційною скаргою в якій просить оскаржувану ухвалу господарського суду м. Києва скасувати, з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права та направити справу № 17/681 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківсільмаш” на ухвалу господарського суду м. Києва від 16.01. 2006 року у справі №17/681 про припинення провадження у справі, підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція відповідно до ст. 111⁷ ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність і повноту застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на межі касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення -ухвали господарського суду м. Києва від 16.01.2006 року у справі №17/681, відповідно до встановлених судом обставин справи, касаційна інстанція не погоджується з наведеними в оскаржуваному судовому акті обґрунтуваннями припинення провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи при прийнятті оскаржуваної ухвали від 16.01.2006 року у справі № 17/681 позивач ВАТ “Білоцерківсільмаш” звернувся з позовом до СПДФО ОСОБА_1 про визнання відповіді на претензію про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном і відшкодування збитків №НОМЕР_1 недійсною. Порядок досудового врегулювання господарських спорів (претензійний порядок) визначено ст.ст. 5 -11 ГПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 6 ГПК України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією, в якій зазначаються повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії. Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГПК України порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин. Відповідно до встановлених обставин справи та наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач -СПД ФО -ОСОБА_1 звертався до ВАТ “Білоцерківсільмаш” з претензією від імені СПД ФО -ОСОБА_1, у зв'язку з чим скористався наданим йому правом досудового врегулювання господарського спору в порядку передбаченому розділом 2 ГПК України, з огляду на що предметом позову є вирішення спору щодо правомірності звернення та відповіді на надіслану претензію № НОМЕР_1. А отже, оскільки спір виник між господарюючими суб'єктами, відповідно до ст. 1 ГПК України, суд повинен вирішити спір по суті, встановивши коло обставин що мають значення для вирішення спору по суті та ґрунтуючись на зібраних доказах по справі, прийняти відповідне рішення по справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приходить також до висновку, що вирішуючи питання про припинення провадження по справі №17/681 господарський суд м. Києва, виходив з обставин які вказують на правомірність набуття прав на спірне майно, з огляду на докази набуття прав на спірне майно та їх реєстрацію за громадянином ОСОБА_1 Проте, колегія суддів вважає, що прийняття рішення по справі щодо припинення провадження з огляду на наведені в оскаржуваному судовому акті мотиви суду першої інстанції не охоплюються предметом позову і тому не повинні братися до уваги. Вирішуючи спір по суті. згідно ст. ст. 83 -84 ГПК України, господарський суд повинен встановити коло обставин що входять до предмету спору, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, законодавство яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Таким чином, приймаючи рішення щодо припинення провадження у справі  відповідно до п. 1, ч. 1, ст. 80 ГПК України господарським судом м. Києва, не було обґрунтовано і всебічно доведено обставин припинення провадження з підстав непідсудності справи вирішенню в господарських судах, з посиланням на наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, на думку колегії суддів, було допущено порушення та неправильне застосування норм ст.ст. 1, 5, 6, 11, 32, 43, 80 ГПК України.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вище викладеного, касаційна інстанція на підставі п. 2 ч.1 ст.111⁹, ст. 111 ¹⁰ ГПК України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки, а також дійшла висновку про неправильне застосування норм процесуального права господарським судом м. Києва при прийнятті ухвали від 16 січня 2006 року у справі № 17/681, з огляду на що, відповідний судовий акт підлягає скасуванню з мотивів неправильного застосування та порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹, 111¹³ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківсільмаш” задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду м. Києва від 16.01.2006 року скасувати.

3.          Справу №17/681 передати на розгляд до господарського суду м. Києва.