ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

06 червня 2006 р.

№ 44/308

Виший господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого у засіданні (доповідач),

Панченко Н.П., Самусенко С.С.,

розглянувши касаційні скарги

Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” та Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” –металургійний завод”

на рішення

господарського суду Донецької області від 28.12.2005р.

та постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2006р.

зі справи

№44/308

за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь”

до	Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” –металургійний завод”

Про	стягнення збитків у розмірі 4975,08 грн.

за участю представників:

-          Позивача: Федько В.С. (дов. від 09.02.2006р., №19/30 юр);

-          Відповідача: Животов О.А. (дов. від 25.01.2006р., №17/17-2205 юр);

-          ЗАТ “Макіївкокс” –Краснов В.М. (дов. від 26.12.2005р. №07-3565)

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” звернулось до господарського суду Донецької області про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” – металургійний завод” збитків у розмірі 4975,08 грн., викликаних недостачею поставленого коксу доменного у вагонах №№ 67352310, 64383912, 66312927, 65694812 та 64607161 (надалі –“Вагони”)

В обґрунтування пред’явлених вимог Відкрите акціонерне товариство “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” посилалось на неналежне виконання Відповідачем умов договору поставки від 01.02.2005р. №4874дс/161.

Під час судового розгляду справи судом першої інстанції в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України (надалі –“ГПК України”) за своєї ініціативи залучено до участі у справі іншого відповідача –державне підприємство Дніпропетровська залізниця (далі –Залізниця).

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.12.2005р. у справі №44/308  позов задоволено у повному обсязі.

Рішення мотивоване тим, що причиною спору є протиправне порушення відповідачем умов договору, а також порушення норм Цивільного та Господарського кодексів України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів поставки.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду Донецької області, Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2005р. у справі №44/308  та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування поданої скарги Відповідач посилався на те, що господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. у справі №44/308  апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2005р. у справі за №44/308  залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2005р. у справі №44/308  відповідає матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Не погоджуючись з зазначеною постановою Донецького апеляційного господарського суду Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. у справі №44/308, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 306, 307 Господарського кодексу України (надалі – “ЦК України”), ст. ст. 909, 1166, 1192 Цивільного кодексу України (надалі –“ЦК України”), ст. ст. 6, 37 Статуту залізниць України залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457  (надалі –“СЗ України”) та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

До вищого господарського суду України також в порядку ст. 107 ГПК України надійшла касаційна скарга закритого акціонерного товариства “Макіївкокс”, яке просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2005р. у справі №44/308 як таке,  що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, касатор вважає, що його, в порушення вимог ст. 27 ГПК України не залучено до участі у справі, незважаючи на те, що рішення у даній справі безпосередньо впливає на  права та обов'язки закритого акціонерного товариства “Макіївкокс”.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено господарським судом Донецької області, 01.02.2005р. між Відкритим акціонерним товариством “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь”, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство “Міттал Стіл Кривий Ріг” (надалі –“Позивач”) та Відповідачем укладений договір №4874дс/161, на підстав якого Відповідач зобов'язався передати, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити кокс доменний у кількості 20000тон (+10000 в опціоні) щомісячно на умовах поставки FСА станція відправника (надалі –“Договір”).

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в ред. 2000 року (надалі –“Правила ІНКОТЕРМС”), термін FCA (“франко-перевізник”) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

В силу положень ст. ст. 173, 174 ГК України, Договір є підставою для виникнення у сторін взаємних господарсько-майнових зобов'язань, зокрема, обов'язку на умовах Договору поставити (у Відповідача) та оплатити товар (у Позивача).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Продавцем (Відповідач) надано Покупцеві (Позивач) рахунок-фактуру від 23.05.2005р. №14328 для здійснення попередньої оплати за партію коксу доменного у кількості 2500,8 тони фактич ної ваги та 2389,102 тони сухої ваги, який сплачений Позивачем своєчасно платіжними дору ченнями від 23.05.2005р. №2/07996 та від 26.05.2005р. №2/08270.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 ГК України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Як встановлено господарським судом першої інстанції під час розгляду справи, вантажовідправником в цій поставці виступило закрите акціонерне товариство “Макіївкокс” (надалі –“Вантажовідправник”).

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що за даними Вантажовідправника вага коксу доменного у Вагонах становила 214,4 тон, причому зважування провадилось на 200-тонних вагонних вагах. Правильність маси нетто коксу доменного у Вагонах підтверджена підписами представників відправника Новохатської, Танської та Черкуна.

Проте, при зважуванні Вагонів, який рухались по під'їзних шляхах Покупця, на 200-тонних електронно-тензометричних вагах Тгаррег ОК.8 № 4226148, встановлено, що реальна маса нетто коксу доменного у Вагонах складає 209,3 тон, тобто на 5,1 тон менше, ніж зазна чено у супровідних документах, про що складено акт від 23.05.2005р. №448 про приймання продукції за кількістю. Маса нетто продукції підрахована шляхом відрахування ваги Вагонів, зазначеної в залізничній накладній від фактичної ваги брутто.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що нестача вантажу утворилась з вини Відповідача у результаті недовантаження продукції у Вагони, оскільки в наданих суду первинних документах не зазначено наявності ознак втрати, розкрадання, пошкодження, або псування вантажу під час перевезення.

Судова колегія вважає помилковою таку позицію судів першої та апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України  та ч. 2 ст. 712 ЦК України, до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 664 ЦК України, у випадку, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Таким чином, зобов'язання вважається виконаним в момент вручення товару перевізнику.

Відповідно до п. 23 СЗ України, затвердженого Постановою КМ України від 06.04.1998р. №457 та розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 факт вручення перевізнику товару підтверджується, зокрема, квитанцією, в якій зазначаються дані про вантаж, в т.ч. його масу.

Таким чином, квитанція перевізника, в якій зазначено масу вантажу є належним підтвердженням факту виконання Відповідачем зобов'язання за Договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 306 ГК України та ч. 2. ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Так, зокрема, на відносини з перевезення залізничним транспортом вантажів навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування поширюється положення СЗ України (п. 3 СЗ України).

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що Вантажовідправник (закрите акціонерне товариство “Макіївкокс”) надіслав на адресу Позивача кокс доменний за залізничними накладними №№51751398, 51751404, 51750435.

Згідно з ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, складення транспортної накладної підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та вантажовідправником відповідно до якого перевізник зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Отже, уклавши договір перевезення, його сторони погодились на здійснення перевезення відповідно до положень СЗ України.

Відповідно до п. 105 СЗ України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, якою встановлено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, згідно з п. 24 СЗ України відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, несуть вантажовідправники.

Таким чином, враховуючи підстави заявленого позову, належним відповідачем у даній справі повинен бути Вантажовідправник.

У відповідності з ч. 1 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Проте, з матеріалів справи вбачається, що Вантажовідправник залучений до участі у справі не був, що призвело до винесення неправильного рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

З огляду на все вищенаведене, а також приймаючи до уваги, що згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів вважає, що Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. у справі №44/308  підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи для правильного вирішення спірного питання суду необхідно проаналізувати усі матеріали справи з урахуванням зауважень викладених в цій постанові та давши належну юридичну оцінку як доводам Позивача, так і доводам Відповідача постановити законне рішення.

На підставі вищенаведеного та керуючись України. України. 1115, 1117 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” та Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” –металургійний завод” задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. у справі №44/308  скасувати.

3.          Справу №44/308  передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя:

І. Плюшко

Судді:

Н. Панченко

С. Самусенко