АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/9509/12 Справа № 2/0424/478/12 Головуючий у 1 й інстанції - Тананайська Ю.А. Доповідач - Тамакулова В.О.
Категорія 32
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді: Тамакулової В.О.
суддів: Болтунової Л.М., Козлова С.П.
при секретарі: Бабенко Г.О.,
яка розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", 3-я особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області про визнання недійсним акту по формі НПВ, розслідування нещасного випадку на виробництві та зобов'язання скласти акт за формою Н-1, -
В С Т А Н О В И Л А:
23 січня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним акту по формі НПВ, розслідування нещасного випадку на виробництві та зобов'язання скласти акт за формою Н-1.
В обґрунтування позову зазначав, що з 1971 року працював на Марганецькому гір-ничо-збагачувальному комбінаті. 19 грудня 1985 року, він повертався з робочої зміни на автобусі марки ЛАЗ-695, що належав Марганецькому АТП № 03134 Дніпропетровської області, з яким МГЗК, за відсутності власного транспорту, уклав договір на перевезення. На території МГЗК сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої він, як пасажир, був травмований. 20 грудня 1985 року міська комісія з розслідування обставин цієї дорожньо-транспортної пригоди склала акт. 20 травня 1986 року вироком Марганецького міського народного суду Дніпропетровської області водія, який керував автобусом, визнано винним у скоєнні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 215 КК УРСР, за вказаними обставинами.
У 2009 році позивач звернувся до Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що є правонаступником МГЗК, з приводу складання акту про нещасний випадок, який стався 19 грудня 1985 року, однак, відповіді не отримав. У квітні 2011 року позивач вдруге звернувся до ВАТ "МГЗК", з заявою про розслідування цього нещасного випадку та складання відповідного акту. Йому надано копію протоколу від 30 вересня 2009 року, за участю експерта Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області, згідно якого з приводу розслідування вказаного нещасного випадку запропонова-но звернутися до правонаступника АТП-03134 та Марганецької міської ради Дніпропет-ровської області.
26 вересня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що є правонаступником ВАТ "МГЗК", склало акт № 11/2 по формі НПВ про нещасний випадок на підприємстві, що не пов'язаний з виробництвом.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати незаконним вищевказаний акт, зобов'язати відповідача розслідувати нещасний випадок на виробництві та скласти акт по формі Н-1.
Відповідач позов не визнав.
3-я особа просила у позові відмовити.
Рішенням суду І інстанції від 12 червня 2012 року позов задоволено. Визнано незаконним акт № 11/2 по формі НПВ про нещасний випадок на підприємстві, що не пов'язаний з виробництвом від 26 вересня 2011 року, відповідача зобов'язано скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві та отримання травм, що пов'язані з виробництвом і видати примірник акту позивачу.
Додатковим рішенням суду І інстанції від 18 червня 2012 року з відповідача стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 107,30 гривень.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення, з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, бо відповідно до ст. 22 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року, п.п. 13, 38 "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25 серпня 2004 року, суд не мав права визнавати факт нещасного випадку на виробництві.
Колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду, в межах заявлених вимог і апеляційної скарги та дійшла до висновку, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, з таких підстав.
Судом правильно встановлені фактичні обставини по справі.
Позивач з 1971 року працював на МГЗК. 19 грудня 1985 року, ОСОБА_2 повертався з робочої зміни на автобусі марки ЛАЗ-695, що належав Марганецькому АТП № 03134, з яким МГЗК, за відсутності власного транспорту, уклав договір на перевезення. На території МГЗК сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої він, як пасажир, був травмований. 20 грудня 1985 року міська комісія з розслідуванню обставин цієї дорожньо-транспортної пригоди склала акт. 20 травня 1986 року вироком Марганець-кого міського народного суду Дніпропетровської області водія, який керував автобусом, визнано винним у скоєнні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 215 КК УРСР (а.с. 21-23).
Статтею 61 ЦПК України передбачені підстави для звільнення від доказування. Ними, зокрема, є обставини, що встановлені судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, вони не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Обставини, на які посилається позивач, підтверджені вказаним вироком та рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2008 року по цивільній справі № 2-1267/07 за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області про встановлення факту отримання травми на виробництві, по якій залучено до участі ВАТ "МГЗК", тому не підлягають доказуванню відповідно до ст. 61 ЦПК України.
У 2009 та 2011 роках ОСОБА_2 двічі звертався до ВАТ "МГЗК" з приводу складання акту про нещасний випадок, який стався 19 грудня 1985 року. Заява позивача не задоволена.
26 вересня 2011 року ПАТ "МГЗК" склало акт № 11/2 по формі НПВ про нещасний випадок на підприємстві, що не пов'язаний з виробництвом (а.с. 3-4).
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень та надати докази на підставі ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Відповідно до "Правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями збитку, заподіяного робітникам і службовцям каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків", які затверджено Постановою Ради Міністрів СРСР № 690 від 03 липня 1984 року, п. 1 Інструкції "Про порядок застосування Правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями збитку, заподіяного робітникам і службовцям каліцтвом або іншим пошкодженням здо-ров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків", яку затверджено спільною Постановою Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням і Президії ВЦСПС № 50/П-2 від 13 лютого 1985 року, п.п. 1, 2 Положення "Про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві", яке затверджене Постановою Президії ВЦСПС № 11-6 від 13 серпня 1982 року, чинних на час виникнення правовідносин, підприємство несе матеріальну відповідальність за шкоду спричинену робітникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ним трудових обов'язків, які сталися з вини підприємства, установи, організації, як на їх території, так і поза їх межами.
Спричинення шкоди при виконанні трудових обов'язків включало в себе, зокрема, отримання каліцтва по дорозі в період проїзду на роботу чи з роботи. Такі нещасні випадки вважаються пов'язаними з виробництвом і оформлюються актами форми Н-1 (Постанова Президії ВЦСПС № 11-6 від 13 серпня 1982 року).
Колегія суддів не може прийняти, як підставу для скасування рішення суду, посилання апелянта на правові акти, дія яких не розповсюджується на правовідносини, що виникли 19 грудня 1985 року, оскільки це протирічить ст. 58 Конституції України, бо Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
При вирішенні спору, суд І інстанції в повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, перевірив їх доводи, обставини справи, надав їм належну оцінку і постановив рішення, яке відповідає вимогам Закону.
На підставі викладеного та керуючися ст. ст. 303, 307, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" - відхилити.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", 3-я особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області про визнання недійсним акту по формі НПВ, розслідування нещасного випадку на виробництві та зобов'язання скласти акт за формою Н-1 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий:
С у д д і: