РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/6926/2012Головуючий суду першої інстанції:Дядіченко С.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Е. В.

РІШЕННЯ

"20" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіФілатової Є.В.

СуддівЛюбобратцевої Н.І. Харченко І.О.

При секретаріПостіковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Оленівської сільської ради Чорноморського району Автономної Республіки Крим про встановлення земельного сервітуту, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_7 звернулась з позовом до ОСОБА_8, Оленівської сільської ради Чорноморського району Автономної Республіки Крим про встановлення земельного сервітуту.

Вимоги мотивовані тим, що 13.04.1999 року її покійний чоловік разом з відповідачем ОСОБА_8 за договорами купівлі - продажу придбали на двох у рівних частках земельну ділянку площею 0,14 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності померлого на земельну ділянку підтверджується державним актом серії ІІІ - КМ №020035 від 24.08.1999 р. За життя чоловік позивачки досяг угоди з відповідачем щодо спільного користування земельною ділянкою, з правом проходу через земельну ділянку відповідача. Після його смерті позивачка успадкувала всі права на ділянку. Проте відповідач огородив свою ділянку бетонним парканом, позбавивши позивачку проходу та проїзду до своєї земельної ділянки. Рекомендацію Оленівської сільської ради Чорноморського району АР Крим щодо надання позивачці проходу ОСОБА_8 не виконує. Іншого варіанту потрапити на свою земельну ділянку ОСОБА_7 не має. Тому вона просила встановити земельний сервітут на право проходу та проїзду транспортним засобом через земельну ділянку відповідача завширшки 3,5м.

Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року ОСОБА_7 у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Вважає рішення суду таким, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Суд не врахував наведених у позовній заяві доводів про те, що відповідач незаконно позбавив її існуючого проходу на її земельну ділянку, його дії перешкоджають оформленню державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки неможливо провести землевпорядні роботи для розробки технічної документації. Під час розгляду справи суд позбавив позовну сторону можливості заявляти відповідні клопотання щодо дослідження доказів.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За принципом диспозитивності, встановленим у ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі. Відповідно до ст.403,404 ЦК України право платного або безоплатного користування чужою земельною ділянкою полягає в можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо.

Судом встановлено, що сторони є власниками суміжних земельних ділянок. За місцем розташування земельна ділянка позивачки не має виходу на вулицю, з чотирьох сторін оточена ділянками інших власників. За таких обставин користування нею без встановлення земельного сервітуту неможливо.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності вимог, оскільки позивачка не відмовилася від проведення експертизи для визначення технічної можливості та варіанту встановлення земельного сервітуту.

Посилання апелянта на те, що суд допустив неповноту дослідження обставин справи, відмовивши у допиті свідків, необґрунтовані, оскільки можливість надання земельного сервітуту встановлюється не на підставі пояснень свідків, а за правилами ст.59 ЦПК України має бути підтверджена певними документами та технічними даними.

Разом з тим, колегія звертає увагу на те, що відмовивши у позові суд не розв'язав питання та залишив сторони у спорі.

З додатково наданих апелянтом схематичного плану розташування земельних ділянок, виготовленого БТІ, та висновку будівельно-технічного дослідження вбачається, що ділянка позивачки знаходиться між вулицями Ясна та Таврийська. З чотирьох сторін оточена земельними ділянками інших власників. Ділянки сторін мають спільну адресу. Найближчий прохід на ділянку позивачки можливий лише через ділянку відповідача з вул. Ясної. Прохід через ділянки інших власників неможливий в наслідок щільної забудови ділянок, їх конфігурації та місця розташування.

Статтею 99 ЗК України передбачені види земельного сервітуту, в тому числі право проходу та право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Фото таблиці та план розташування споруд на ділянці відповідача свідчить про те, що прохід можливий лише посередині ділянки, оскільки будівлі зведені по обом її сторонам.

За таких обставин, колегія приходить до висновку про необхідність надання позивачці земельного сервітуту з правом проходу на свою ділянку через земельну ділянку відповідача посередині. Колегія вважає, що у такому випадку обмеження прав відповідача є незначним та не створить для нього незручностей. Враховуючи, що попередні власники добровільно його дотримувалися, сервітут слід надати безкоштовно.

Водночас, оскільки двір відповідача вимощено тротуарною плиткою, яка за властивостями не призначена для проїзду автотранспортом, в наданні права проїзду на автотранспорті позивачці слід відмовити.

За встановленням інших видів земельного сервітуту, передбачених у ст.99 ЗК України, позивачка не зверталася.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 309 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково, рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року скасувати, позов ОСОБА_7 про встановлення земельного сервітуту задовольнити частково, встановити ОСОБА_7 право безоплатного проходу на свою земельну ділянку, розташовану за адресою с. Оленівка Чорноморського району вул. Південна 6, через земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_8, розташовану за тою же адресою, по існуючому проходу посередині двору. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судовий збір 214грн. 30коп. В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: