ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 р. Справа № 5024/1416/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02", м.Львів

про стягнення 16 419,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Юрченко Н.С., уповн. представник, дов. № 14 від 12.11.2012р.

Обставини справи : провадження у справі порушено за позовом про стягнення 16288,25 грн. заборгованості з оплати товару, з урахуванням індексу інфляції, 21,95 грн. у якості річних (3 %) та 109,41 грн. пені, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1115/188 від 26.10.2011р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.2/4114), згідно із яким позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, з урахуванням індексу інфляції, та річних (3 %) визнає в повному обсязі, вимоги про стягнення пені вважає необґрунтованими та безпідставними (тобто, не визнає позовні вимоги в цій частині).

Позивач належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, явку свого представника у судове засідання 13.11.2012р. не забезпечив. Через канцелярію суду 30.10.2012р. представником позивача подано клопотання (вх. № 13845) про розгляд справи без участі позивача. В подальшому від позивача не надходили заяви та/або клопотання щодо судового засідання 13.11.2012р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника позивача не унеможливлює розгляд справи № 5024/1416/2012. Розгляд справи за відсутності представника позивача, який належно повідомлений про місце та час розгляду справи не є порушенням його процесуальних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду. Місцезнаходження відповідача змінилося з м.Херсона на м.Львів після звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Херсонської області, порушення судом провадження у справі № 5024/1416/2012 та прийняття цієї справи до свого провадження, тому справа № 5024/1416/2012 підлягає розгляду господарським судом Херсонської області.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях 30.10.2012р. та 13.11.2012р.

Розгляд справи відкладався з 11.10.2012р. на 30.10.2012р. у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання та неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 13.11.2012р., відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, суд -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" (надалі -позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02" (надалі - відповідач) 26.10.2011р. уклали між собою договір поставки №1115/188, з додатками та актом розбіжностей (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язався поставляти відповідачу товари партіями, за замовленнями відповідача, згідно із затвердженою сторонами договору Специфікацією до договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати ці товари та оплачувати їхню вартість.

Відповідно до п.2.1. договору вартість товару визначається на момент направлення замовлення відповідачем, згідно із Специфікацією до договору, а також згідно з іншими письмовими домовленостями сторін договору.

Відповідно до п. 6.1. договору та додатку № 1 до договору встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснювати на користь позивача оплату за реалізований товар, кожен 21 календарний день.

Протягом періоду з 16.11.2011р. по 27.03.2012р. на виконання умов договору позивач передав відповідачу, а останній, відповідно, прийняв від позивача товару на загальну суму 75 610,20 грн. згідно наступних видаткових накладних (а.с.39-48) :

- від 16.11.2011р. (дві накладні на загальну суму 21 098,46 грн.) - № РН-0008022 на суму 12 109,74 грн., № РН-0008027 на суму 8 988,72 грн.;

- від 08.12.2011р. (три накладні на загальну суму 38 280,42 грн.) - № РН-0009038 на суму 15 110,40 грн., № РН-0009039 на суму 6 438,72 грн., № РН-0009048 на суму 16 731,30 грн.;

- від 27.03.2012р. (три накладні на загальну суму 16 231,32 грн.) - РН-0002276 на суму 3432,60 грн., РН-0002284 на суму 4 221,30 грн., РН-0002288 на суму 8 577,42 грн.

Відповідач здійснив часткову, у сумі 59 294,28 грн., оплату вказаного товару, що підтверджується випискою банку від 19.03.2012р. (а.с.74). Крім цього, відповідач повернув позивачу за накладною № 134 від 11.03.2012р. (а.с.49) нереалізований товар на суму 27,72 грн.

Станом на день звернення позивача до суду з позовною заявою відповідачем не оплачено 16 288,20 грн. з вартості товару, який був отриманий на підставі договору, згідно з вказаними накладними.

16 288,20 грн. = 75 610,20 грн. (загальна вартість товару згідно вказаних накладних) - 59 294,28 грн. (сума часткової оплати) - 27,72 грн. (вартість товару, який було повернуто позивачу відповідачем)

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язанний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми.

Грошову суму у розмірі 16 288,20 грн. заявлено позивачем до стягнення з відповідача як заборгованість з оплати товару, з урахуванням індексу інфляції. Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 21,95 грн. річних (3 %) та 109,41 грн. пені.

У зв'язку із цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Збільшення суми заявленої до стягнення позивачем заборгованості у розмірі 16288,20 грн. (або її окремих складових), внаслідок інфляції, відсутнє, оскільки власне відсутні втрати від інфляції за вказані позивачем періоди - з 07.03.2012р. по 11.07.2012р., а також з 26.06.2012р. по 11.07.2012р. Відповідно до положень листа Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" розмір цих втрат має визначатися як за період часу, з березня 2012р. по червень 2012р. (по першому з зазначених періодів) та за червень 2012р. (по другому з зазначених періодів).

Щомісячні індекси інфляції за березень 2012р.-100,3%, за квітень 2012р.-100,0%, за травень 2012р.-99,7%, за червень 2012р.-99,7%.

Середній індекс інфляції за період часу з березня 2012р. по червень 2012р. складає 0,99699 .

Це значення середнього індексу інфляції розраховано судом шляхом множення відповідних щомісячних індексів інфляції за вказаний період часу.

0,99699 = (1,003 х 1,000 х 0,997 х 0,997 х 0,998)

Індекс інфляції за червень 2012р. - 0,997 .

Розрахунок річних виконано позивачем, виходячи із кількості днів у році -365 днів, без врахування того, що кількість днів у 2012 (високосному) році становить 366 днів.

Фактично, розмір нарахованих на суму заборгованості у розмірі 57,10 грн. річних (3 %) за період з 07.03.2012р. по 11.07.2012р. (або за 127 днів) становить 0,59 грн.

0,59 грн. = ((57,10 грн. х 127 днів х 3 % ) / 366 днів ) /100

Річні на суму заборгованості у розмірі 16 231,32 грн. за період з 26.06.2012р. по 11.07.2012р. (або за 16 днів) становлять 21,29 грн.

21,29 грн. = ((16 231,32 грн. х 16 днів х 3 % ) / 366 днів ) /100

Загальний розмір річних становить 21,88 грн. = 0,59 грн. + 21,29 грн.

Відповідачем визнано у повному обсязі заявлені до стягнення позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за договором, з урахуванням індексу інфляції, та річних (3 %), що слідує із відзиву на позовну заяву. Тобто, ці позовні вимоги визнано відповідачем саме у заявленому до стягнення позивачем розмірі цих позовних вимог, відповідно, - 16288,25 грн. щодо основної заборгованості та 21,95 грн. щодо річних (3 %).

Визнання позову є процесуальним правом відповідача, яке передбачено ч. 5 ст. 22 ГПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. У справі № 5024/1416/2012 суд не встановив, щоб визнання позову відповідачем суперечило законодавству чи порушувало чиїсь права, свободи, інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання позову відповідачем стосовно стягнення 16 288,25 грн. основної заборгованості за договором, з урахуванням індексу інфляції, та 21,95 грн. річних (3 %) та задовольняє позов в цій частині у відповідності до ч.5 ст.78 ГПК України.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З урахуванням приписів наведених правових норм, суд відмовляє позивачу в повному обсязі у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 109,41 грн. пені, оскільки відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені не передбачено договором.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задовольняється на 99,33 % = ((16 310,20 грн. (розмір задоволених позовних вимог) / (16 419,61 грн. (розмір заявлених позовних вимог)) х 100

У зв'язку із цим 99,33 % або 1 598,72 грн. судового збору покладається на відповідача, решта - на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом - 02" (місцезнаходження: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, р/р 260010231169 в ПАТ "Дочерний банк Сбербанка Росии", МФО 320627, ідент. код ЄДР - 32125630) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідент. код ЄДР - 33835789, р/р 26005000016137 у ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 300023) -16288 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 25 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, 21 (двадцять одна) грн. 95 коп. в якості річних та 1 598 (одна тисяча п'ятсот дев'яноста вісім) грн. 72 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.11.2012 року

Суддя К.В. Соловйов