КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа№ 60/33

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів:

за участю представників сторін:

від позивача - Утулов В.В., представник за довіреністю № 13/01-01 від 13.01.2012;

від відповідача - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-Нафта" на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2012 у справі № 60/33 (колегія суддів у складі: Сташків Р.Б. -головуючий суддя, судді: Нечай О.В., Паламар П.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-Нафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" про визнання договору застави недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про визнання недійсним договору застави товарів в обороті № 168/Zk-08-1, укладеного 19.02.2008 між Банком та філією № 18 -"Житомирська" Товариства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року у справі №60/33 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При ухваленні рішення по даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки, директору філії № 18 - "Житомирська" ТОВ "НК Альфа-Нафта" Галичу М.А. було надано дозвіл на збільшення забезпечення за договором застави № 68/Zk-08-1 від 19.02.2008, тому слід вважати, що товариство схвалило оспорюваний правочин.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2012 року у справі №60/33 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Договір застави з боку філії № 18 - "Житомирська" було підписано директором філії Галичем М.А., який не мав відповідних повноважень на укладання зазначеного договору. Позивач зазначає, що відповідно до статуту Товариства філії та представництва діють на підставі положень про них, які затверджуються зборами учасників Товариства. Керівники філій та представництв діють на підставі довіреності, що видається Товариством. Відповідно до положення про філію, затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства (протокол № 443 від 26.06.2007) директор філії має право укладати від імені Товариства договори відповідно до довіреності, виданої Товариством. У той же час, згідно з довіреністю посвідченою приватним нотаріусом від 13.09.2006, на підставі якої директором філії № 18 - "Житомирська" Галичем М.А. було підписано Договір застави, директор цієї філії був уповноважений укладати від імені Товариства договори застави майна та майнових прав лише за наявності письмового дозволу Товариства. Відповідних дозволів Товариство директору філії Галичу М.А. не надавало.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" у справі №60/33 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 60/33 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 у справі № 60/33 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.11.2012.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від відповідача не надійшло.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", як банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс", як позичальником 22.05.2007 року укладено кредитний договір № 168/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Предметом даного договору є правовідносини, за якими Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 70 000 000 грн., строком кредитної лінії з 22 травня 2007 року до 16 травня 2008 року, з процентною ставкою у розмірі 18,5 відсотків річних (п. 1.1 договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 19.02.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", як заставодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" в особі філії №18 - "Житомирська", як заставодавцем укладено Договір застави товарів в обороті №168/Zk-08-1, предметом застави якого, відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Договору є нафтопродукти заставною вартістю 37 763 000 грн.

Заставодавцем у вказаному Договорі визначено філію № 18 "Житомирська" товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" від імені якої, на підставі Положення про філію, затвердженого рішенням загальних зборів учасників (протокол № 443 від 26.06.2007) та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. 13.09.2006, зареєстрованої в реєстрі за №7930, діяв директор філії Галич Микола Анатолійович.

Відповідно до пункту 3.1 вищезазначеного Положення філія є відокремленим підрозділом товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" без прав юридичної особи по законодавству України.

Положеннями статті 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Оскільки, відповідно до норм чинного законодавства філії не мають статусу юридичної особи, то, відповідно, вони не можуть самостійно виступати як учасники цивільних правовідносин.

В абз. 2 пункту 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що у випадку, коли керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної особи.

Таким чином, враховуючи те, що оскаржуваний Договір застави підписаний директором філії №18 - "Житомирська" товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" Галич М.А. на підставі довіреності, виданої Товариством, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Заставодавцем у Договорі застави є саме товариство з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" в особі філії № 18 - "Житомирська".

Апелянт в апеляційній скарзі як на підставу для визнання договору застави недійсним, посилається на перевищення повноважень Галич М.А. при підписанні даного договору, наданих йому довіреністю.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У пункті 9.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вказано, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Пунктом 3.7 статуту Товариства позивача, затвердженого рішенням зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 71 від 22.09.2005 передбачено, що філії та представництва діють на підставі положень про них, які затверджуються Зборами учасників Товариства. Керівники філій та представництв діють на підставі довіреності, що видається Товариством.

Відповідно до пункту 9.4.1 Положення про філію № 18 - "Житомирська" директор філії має право укладати від імені Товариства договори відповідно до довіреності, виданої Товариством. У пункті 9.1 цього Положення також зазначено, що директор філії представляє інтереси Товариства на підставі довіреності, виданої йому від імені Товариства.

Довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. 13.09.2006, зареєстрованою в реєстрі за №7930, директор філії № 18 - "Житомирська" Галич М.А. уповноважений представляти інтереси Товариства у всіх підприємствах, установах, організаціях, банківських установах України, в органах нотаріату, а також судових органах, у зв'язку із чим йому надається право, зокрема, на укладання та підписання від імені Товариства договорів застави майна та майнових прав за наявності письмового дозволу Товариства.

В матеріалах справи відсутній письмовий дозвіл товариства на укладання та підписання договору застави майна. Тому, слід вважати, що директор філії № 18 - "Житомирська" Галич М.А. діяв із перевищенням повноважень.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

Відповідно до протоколу №230/10 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" від 16.09.2008 надано дозвіл на збільшення забезпечення за договором застави №168/Zk-08-1 від 19.02.2008 та уповноважено директора філії Галича М.А. на підписання правочину з ТОВ "Укрпромбанк" та інших документів, пов'язаних з цим договором (а.с.77, т.1).

Таким чином, зважаючи на те, що директору філії Галичу М.А. було надано дозвіл на збільшення забезпечення за договором застави № 68/Zk-08-1 від 19.02.2008, то слід вважати, що ТОВ "НК Альфа-Нафта" було відомо про факт укладення даного договору застави директором філії № 18 - "Житомирська" та відповідно схвалено цей правочин.

Пунктом 9.2. роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, підлягають відхиленню доводи позивача щодо недійсності договору застави у зв'язку з перевищенням повноважень при його підписанні, наданих Галичу М.А. довіреністю від 13.09.2006 № 7930.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги судом відмовляється, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2012 у справі №60/33 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи №60/33 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя

Судді