Придніпровський районний суд м.Черкас
Придніпровський районний суд м.Черкаси
08.11.2012 року номер справи 2314/3126/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р. В.,
при секретарі Криштоф Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом виконавчого комітету Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованих споруд, треті особи -Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,-
встановив:
5 березня 2009 року виконавчий комітет Черкаської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа -ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованих споруд -житлового будинку літ. А-2, гаража літ. Б, сараю літ. В, що розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено знести самовільно збудований будинок літ. А-2, що розташований по АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_1
В частині задоволення позовних вимог про знесення гаража літ. Б, сараю літ. В, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 відмовлено, оскільки рішенням Придніпровського районного суду від 29 травня 2007 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на самовільно збудовані гараж літ. Б, сарай літ. В, що розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2011 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2010 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2010 року та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2011 року скасовані а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначено, що суди належним чином не з'ясували, чи порушуються права ОСОБА_2 у зв'язку із вказаним самочинним будівництвом, не було обговорене питання про залучення до участі в справі іншого співвласника будинку № 123 ОСОБА_3, який також придбав частину будинку, є користувачем земельної ділянки, порядок користування якою на час вирішення спору не був визначений.
Крім того не надана належна оцінка судами тому факту, що рішенням суду, яке набрало законної сили, узаконені надвірні будівлі на зазначеній земельній ділянці, якою відповідачка користується з часу придбання частини будинку і які, відповідно до ст.ст. 186, 381 ЦК України є приналежністю головної речі (будинку).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.
Представник третьої особи -інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області при розгляді справи поклався на розсуд суду.
Ухвалою суду від 5 липня 2010 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог було залучено ОСОБА_3
Представник третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 наполягав на задоволенні позовних вимог, оскільки самочинним будівництвом ОСОБА_1 порушені охоронювані законом права та інтереси його довірителів.
Представники відповідачки проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що виконавчий комітет Черкаської міської ради не наділений правом подачі позовної заяви до суду оскільки не є органом місцевого самоврядування. Крім того зазначили, що будівництво ОСОБА_1 житлового будинку не порушує права ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно договору купівлі-продажу частини будинку від 4 серпня 2005 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 купила Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці розміром 1758 кв.м. (т.2 а.с.40).
Власником іншої Ѕ частини житлового будинку є ОСОБА_3, який придбав зазначену частину домоволодіння у ОСОБА_5 по договору 3 березня 2006 року.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2012 року було припинено право власності ОСОБА_1 на Ѕ частку жилого будинку по АДРЕСА_1, проти чого не заперечували в судовому засіданні сторони.
14 вересня 2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулися до Черкаського міського голови з заявою про погодження рішенням Черкаської міської ради проведення проектно-вишукувальних робіт та реконструкцію зазначеного будинку. Оскільки ОСОБА_5 маючи намір продати свою частину будинку, відмовилася від проведення реконструкції, ОСОБА_1 18 жовтня 2005 року звернулася із заявою до Управління містобудування та архітектури Черкаського міськвиконкому про оформлення їй документів на будівництво нового будинку, яке вже почала здійснювати. (т.1 а.с. 38).
Те, що ОСОБА_1 розпочала здійснювати будівництво нового будинку в 2005 році вбачається з її листа від 6 травня 2006 року (т.1 а.с. 39 -на звороті).
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №929 від 4 липня 2006 року дозволено ОСОБА_1 будівництво житлового будинку згідно з проектом по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.3).
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2007 року за ОСОБА_1 визнано право власності на новозбудований гараж та сарай в садибі за адресою -АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 43-45).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 5 січня 2011 року зазначене рішення скасоване у зв'язку з нововиявленими обставинами (т.3 а.с. 22-24).
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2007 року, позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, управління містобудування і архітектури Черкаського міськвиконкому, треті особи -ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення Черкаського міськвиконкому № 929 від 2 липня 2006 року задоволений. Визнане протиправним та скасоване рішення Черкаського міськвиконкому № 929 від 4 липня 2006 року про дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 48).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2007 року (т.2 а.с.45-47) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2008 року (т.2 а.с.43-44) постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2007 року залишена без змін.
Як зазначено в постанові Соснівського районного суду від 23 лютого 2007 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 зверталася до міськвиконкому з заявою про отримання дозволу на реконструкцію будинку по АДРЕСА_1. Для проведення реконструкції були отримані всі висновки та погодження. У той же час фактично проводилася не реконструкція а будівництво нового об'єкту. Встановлено також, що у ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку та не враховані інтереси користувачів суміжних земельних ділянок.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а тому суд вважає доведеним той факт, що на момент початку будівництва житлового будинку гаражу та сараю відповідачка не набула статусу власника чи користувача земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Крім того, представниками відповідачки під час розгляду справи не надано доказів, що відповідачка на час розгляду справи є власником чи користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.
Разом з тим, як вбачається з листа першого заступника міського голови від 19 червня 2012 року, рішенням Черкаської міської ради №3-967 від 14 червня 2012 року відмовлено у наданні земельної ділянки безоплатно у власність по АДРЕСА_1 ОСОБА_1
Як вбачається з рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 11 серпня 1955 року, виявлений земельний лишок по АДРЕСА_1 площею 726 кв.м. переданий в міський земельний фонд (т.1 а.с. 31). З вказаного рішення не вбачається, якої площі земельна ділянка була надана попереднім власникам будинковолодіння АДРЕСА_1 для будівництва.
Як вбачається з листа міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси Черкаської області від 8 листопада 2010 року, земельна ділянка по АДРЕСА_1 за основним цільовим призначенням відноситься до житлової та громадської забудови. Інформація щодо оформлення права користування вказаної земельної ділянки відсутня (т.2 а.с 276).
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Доказів того, що відповідачка отримала в інспекції державного архітектурно -будівельного контролю дозвіл на виконання будівельних робіт її представники суду не надали.
Те, що ОСОБА_1 не отримувала дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю підтверджується й листом Головного управління МНС України в Черкаській області (т.1. а.с. 113) в результаті чого було скасовано дію експертного висновку Черкаського міського управління ГУ МНС України в Черкаській області від 7 червня 2006 року № 289.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», відповідно до пункту 4 статті 26, статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.
Згідно ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність, а відповідно до п. 24 постанови, знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Оскільки відповідачка не отримувала належним чином затверджений проект на будівництво житлового будинку, гаража та сараю, суд вважає що зобов'язання відповідачки здійснити перебудову є неможливим через відсутність належним чином затвердженого проекту.
Як вбачається з приписів інспекції ДАБК від 17 травня 2006 року, 31 травня 2006 року, 7 лютого 2007 року, 21 серпня 2007 року (т.2 а.с.150-153) відповідачці було приписано усунути порушення ст. 25 Закону України «Про основи містобудування»та надати документи на будівництво в інспекцію державного архітектурно -будівельного контролю.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій», планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюються з урахуванням законних інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.
Власником земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2 є ОСОБА_2, що вбачається з державного акта на право власності на земельну ділянку (т.2 а.с.88)
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 658 від 10.05.2006 року ОСОБА_2 дозволено будівництво будинку за адресою АДРЕСА_2. (т.2 а.с.93)
15 травня 2006 року ОСОБА_2 отримано дозвіл № 141 інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку з гаражем, сараю, теплиці по АДРЕСА_2. (т.2 а.с. 94).
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 774 від 22 червня 2007 року був затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_2 (т.2 а.с.96), після чого ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на житловий будинок (т.2 а.с. 98).
Відповідачка ж самочинно збудувала житловий будинок з недотриманням 8-метрової протипожежної відстані до будинку ОСОБА_2, чим порушила вимоги таблиці ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільских поселень". Вказані обставини встановлені постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.01.2009 року по справі № 2а-100/09 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 року по даній справі за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які вступили в законну силу, а тому на підставі ч.3 ст.61 ЦПК України також не підлягають доказуванню.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
Тому суд не бере до уваги доводи представників відповідачки щодо неналежного позивача у даній справі - виконавчого комітету Черкаської міської ради, оскільки відповідно до положень ч.3 ст.140 Конституції України, що є нормою прямої дії, виконавчі органи рад віднесені до органів місцевого самоврядування, а тому Черкаський міськвиконком мав повноваження на подачу даного позову до ОСОБА_1
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про основи містобудування» особи, винні у недотриманні державних стандартів, норм і правил при проектуванні і будівництві, у виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього,- несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Враховуючи те, що побудовані ОСОБА_1, житловий будинок, гараж та сарай по АДРЕСА_1 являються самочинним будівництвом, які побудовані без належного дозволу і без належно затвердженого проекту, з порушенням будівельних норм та правил до того ж на земельній ділянці, яка належним чином ОСОБА_1 не відводилась та не надавалась, а зобов'язання відповідачки здійснити перебудову є неможливим через відсутність належним чином затвердженого проекту, суд вважає що самочинні побудовані житловий будинок літ. «А-2», гараж літ. «Б», сарай літ. «В»підлягають знесенню за рахунок ОСОБА_1.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про планування і забудову територій», «Про основи містобудування», ст. 376 ЦК України, ст.ст. 10, 14, 212, 213, 294, 295 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Виконавчого комітету Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованих споруд, треті особи -Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Знести самовільно збудовані будинок літ. А-2, гараж літ. Б та сарай літ. В, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
Головуючий:
Повний текст рішення суду виготовлено 12 листопада 2012 року
Суддя: Р. В. Демчик