ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

27 червня 2006 р.

№ 14/218

 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

 

Т. Дроботової -головуючого

 

Н. Волковицької  Л. Рогач

 

за участю представників:

 

Позивача

ОСОБА_1

 

Відповідачів

Шляхти Ю.О. дов. від 15.12.05 р.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

на постанову

від 27.03.2006року Київського міжобласного апеляційного господарського суду

 

у справі

№ 14/218 господарського суду Полтавської області

 

за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

до   про

Відкритого акціонерного товариства Управління механізації будівництва НОМЕР_1  стягнення 92990,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства  „Управління механізації будівництва НОМЕР_1" про стягнення 92 990 грн. з яких: заробітна плата в сумі 35 000 грн., 10 % від суми відшкодованих збитків - 30940 грн., витрати виконавця по оплаті бензину в сумі 2050 грн. та моральна шкода в сумі 25 000 грн., згідно договору б/н від 17.09.2004року про надання юридичних послуг.

11.08.2005року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь борг по оплаті юридичних послуг 44968 грн., 25000 грн. моральної шкоди, а разом 69846 грн. Від стягнення 27774 грн. позивач відмовився.

Рішенням від 02.08.-11.08.2005року господарський суд Полтавської області частково задоволені позовні вимоги: з відповідача на користь позивача стягнуто борг по оплаті юридичних послуг в сумі 34 000 грн., 2525 грн. витрат по оплаті бензину; в частині відшкодування збитків в сумі З0 940 грн. позов залишено без розгляду; в частині сплаченої суми - 11 000 грн. та відмови позивача від стягнення - 27 774 грн. припинено провадження.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що договором від 17.09.2004 p., укладеним між сторонами у справі, встановлений обов'язок Замовника (відповідача) сплачувати Виконавцю (позивачу) за виконану роботу 6 000 грн. щомісячно.

Згідно пункту 4.3 договору від 17.09.2004року замовник зобов'язався “в разі забезпечення відшкодування збитків, завданих замовнику, останній відрахувати 10% відшкодованої суми на користь виконавця не пізніше 3 банківських днів після отриманого позитивного результату”.

Виконавцем забезпечено відшкодування збитків замовнику на суму 309 400 грн., в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний виплатити виконавцю 10 % від суми відшкодованих збитків, яка складає 30 940 грн.

В зимовий період Виконавцем для виконання робіт замовника орендувався легковий автомобіль і для і заправки закуповувався бензин марки ІНФОРМАЦІЯ_1 в ТОВ „Бест" за період з листопада 2004 року по 31 березня 1 року на суму 2 525 грн. Відповідно до умов пункту 3 договору замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві понесені ним витрати.

За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства Управління механізації будівництва НОМЕР_1 Київський апеляційний господарський суд постановою від 27.03.2006року рішення господарського суду першої інстанції скасував частково і прийняв нове рішення, яким провадження у справі в частині стягнення 27 774грн. припинив. В решті позову відмовив.

Мотивуючи постанову суд виходив  з того, що пунктом 4.1 Договору визначено, що за роботу замовник перераховує або плоте особисто 6 000 грн., тобто, в договорі не встановлений обов'язок відповідача сплачувати позивачу за виконану роботу 6 000 грн. щомісяця, а тому висновок суду з цього приводу є безпідставним. Як вбачається зі змісту договору, сума 6 000 грн. має не періодичний, а разовий характер і була сплачена відповідачем на користь позивача.

Відповідач сплатив позивачу 11 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, НОМЕР_6.

Факт отримання 11 000 грн., сплачених відповідачем, позивачем не заперечується.

Сторони свідомо пішли на зміну умов договору б/н від 17.09.2004pоку, а саме, в частині оплати Замовником за надані Виконавцем юридичні послуги. Відповідно до умов Договору за роботу Замовник перераховує Виконавцю 6 000 грн., але Замовником (відповідачем у справі) було сплачено Виконавцю (позивачу) 11 000 грн.

Крім цього суд відмовив у задоволені позовних вимог в частині оплати за придбаний позивачем бензин на суму 2 525 грн. марки ІНФОРМАЦІЯ_1 у ТОВ „Бест" за період з листопада 2004 р. по березень 2005 p., оскільки позивач не довів суду, що бензин ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказану суму був використаний ним саме для заправки орендованого легкового автомобіля і саме для виконання робіт чи окремих доручень Замовника (відповідача).

Позовні вимоги позивача в частині стягнення з Виконавця 10 % від відшкодованої суми не пізніше трьох банківських днів після отриманого позитивного результату (згідно п. 4.3 Договору), що становить З0 940 грн., також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем на надано суду доказів в обґрунтування стягнення вказаної суми.

Що стосується позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000,00грн., то позивач обгрунтував її розмір та не надав суду доказів заподіяння йому моральної шкоди відповідачем.

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 подав до Вищого господарського суду касаційну скаргу на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення норм процесуального права, а саме: статей 22,84,85,194 частини 5 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник зазначає, що у день проголошення постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду 27.03.2006року він не був присутній в засіданні, але у вступній частині цієї постанови зазначено про його присутність.

Крім цього, постанова була прийнята різними суддями які не брали участі у розгляді справи, без повідомлення сторін про зміну складу колегій суддів, що на думку заявника є грубим порушенням норм процесуального права оскільки зазначений судовий акт прийнято у незаконному складі суду.

В касаційній скарзі також наведені доводи про невідповідність висновків суду обставинам справи, безпідставність виходу за межі апеляційної скарги, а також неправильну оцінку умов договору.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111⁷ Господарського процесуального кодексу України,  касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з поданої касаційної скарги заявник зазначає, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду була прийнята у незаконному складі суддів без повідомлення сторін про зміну складу колегій суддів та без участі позивача в судовому засіданні 27.03.06року.

З матеріалів справи вбачається, що  розпорядженням голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 23.03.06 р. / а.с. 196/  у зв'язку з хворобою судді Зеленіної Н.І. слухання справ, призначених на 23.02.06 р., в тому числі справи №14/218/ доручено колегії у складі Рибченко А.О., Андрійцевої Т.М., Швеца В.О.

Колегія  суддів апеляційного суду у зазначеному складі 23.03.06 р. розглянула справу та оголосила перерву для підготування та оголошення повного тексту рішення до 27.03.06 р., про що свідчать протокол судового засіданні від 23.03.06 р. / а.с. 198-199/.

Згідно розписка представників позивача та відповідача - їм повідомлено, що на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2006року на 15 год. 45хв. /а. с. 200^а /.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 27.03.2006року

/а.с. 200/, у зв'язку з виробничою необхідністю, слухання справи № 14/218, яку призначено до розгляду на 27.03.2006року доручено здійснити в складі суддів: головуючий суддя -Рибченка А.О., суддів -Ткаченка Б.О., Фаловської І.М./а. с. 200/, якими підписано постанову від 27.03.06 р. /а.с. 204-209/.

Викладене свідчить про порушення Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме:

Відповідно до частини третьої статті 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Частинами першою і другою названої статті передбачено право господарського суду на відкладення розгляду справи, але за умови, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Відкладання розгляду справи оформляється ухвалою, в якій вказується час і місце проведення.

Аналіз наведених положень всіх частин статті 77 ГПК України свідчить, що після перерви триває те саме судове засідання з тими ж учасниками процесу і тим самим складом суду.

У зв'язку з цим передача даної справи іншому складу суду є неправомірною.

Відтак, після оголошення перерви в засіданні, постанову за результатами розгляду справи мав право оголосити той склад суду, який оголошував перерву, тим більше, що в протоколі судового засідання від 23.03.06 р. зазначено про оголошення перерви для підготування та оголошення повного тексту рішення, в зв'язку з чим, постанова, прийнята у даній справі 27.03.06 р. у незаконному складі  суддів.

Відповідно до частини 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України порушення норм  процесуального  права  є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111⁵, 111⁷, частиною 2 статті 111¹⁰, статтями 111¹¹, 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

                                    П О С Т А Н О В И В :

 

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.03.2006р. у справі № 14/218 господарського суду Полтавської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд  до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Головуючий суддя                                                                  Т. Дроботова

 

С у д д і                                                                                    Н. Волковицька

                                                                                                      

                                                                                                     Л. Рогач