ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

27 червня 2006 р.

№ 35/402

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. Чернов В. Цвігун

за участю представників:

- позивача

Нагай І.М. –(дор. №  22/102 від 03.01.2006)

- відповідача

Козаченко Є.А. –(дор. б/н від 12.01.2006)

касаційну скаргу

Акціонерного страхового товариства закритого типу «Дніпроінмед»

на ухвалу

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2006

У справі

№ 35/402 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»

до	Акціонерного страхового товариства закритого типу «Дніпроінмед»

про	Стягнення грошової суми

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006 (суддя Л.Широбокова) у задоволенні позовних вимог відмовлено в зв’язку з не визначенням сторонами строку дії договору страхування, не доведенням позивачем правомірності передачі авто на СТО.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 (судді: А.Логвиненко, О.Чус, П.Павловський) рішення місцевого господарського суду у цій справі скасовано, позовні вимоги задоволені на користь позивача стягнуто 90075, 53 грн. основного боргу, 7216, 04 грн. пені, 6305 грн. штрафу, 1144, 86 відсотків річних, 2269, 20 грн. інфляційних збитків.

Апеляційна постанова вмотивована фактом перерахування відповідачу страхового платежу в розмірі 10010, а відтак, наявності строку договору, передачею страхувальнику всіх необхідних документів, які свідчать про настання страхового випадку; переходом від страхувальника до страховика права стягнення збитків відповідно до ст. 993 ЦК України.

Страхове товариство «Дніпроінмед»просить апеляційну постанову у цій справі скасувати, в позові відмовити, оскільки заява про виплату страхового відшкодування страховику не надавалася, позивачем не подавалися документи щодо знаходження авто на СТО, зокрема акт прийому-передачі транспортного засобу, позивачем не передано страховику право вимоги до підприємства «Бровари авто»для стягнення збитків в порядку регресу, судом неправильно застосована ст. 231 ГК України при визначені розміру штрафу.

ДК «Газ України»просить апеляційну постанову залишити без змін, як таку, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідач в касаційній скарзі просить зупинити виконання постанови апеляційного господарського суду до закінчення її перегляду в порядку касації.

Відповідно до ст. 121-1 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Зважаючи на ту обставину, що зупинення виконання судового рішення є винятковим заходом і правом касаційної інстанції, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для зупинення виконання оскарженого судового рішення у справі.   

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи сторін та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п. 6.2 договору добровільного страхування транспорту від 09.03.2005 укладеного страховою компанією «Дніпроінмед»та ДК «Газ України»передбачено, що під угоном розуміють незаконне заволодіння транспортним засобом у денний час в будь-якому місці, в нічний час на охоронюваній стоянці.

Отже, як вірно встановлено апеляційною інстанцією незаконне заволодіння транспортним засобом на території СТО підпадає під дію п. 6.2 договору, підтверджується порушенням кримінальної справи по цьому факту.

Ст. 111-7 ГПК України встановлено заборону касаційній інстанції щодо перевірки доказів у справі, їх достовірності, доведення обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові суду.

Виходячи з викладеного посилання скаржника на не подання заяви страховій компанії до уваги не приймається.

Відсутність певних документів, які підтверджують факт знаходження під час угону авто на СТО може бути з’ясовано в процесі подання скаржником регресного позову, з’ясування складання СТО «Бровари авто»тільки акту обстеження автомобіля «Тойота-авенсіс»та калькуляції на ремонт (а.с. 82-83), причин недотримання СТО Наказу Мінтрансу від 11.11.2002 № 792 «Про затвердження правил надання послуг з ремонту та обслуговування авто»в частині оформлення акту прийому-передачі транспортного засобу.

Одночасно Вищий господарський суд України зазначає, що позивачем дотримані вимоги закону щодо переліку документів, які надаються страховику згідно п. 18 договору страхування в зв’язку з угоном автомобіля. Під виключення із відшкодування страхової суми цей випадок не підпадає (п. 14 договору).

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При цьому форму у якій переходить право вимоги ст. 993 ЦК України не встановлює.

Вищий господарський суд України зазначає, що скаржник безпідставно ототожнює стягнення штрафу та пені, оскільки зазначене є різними мірами відповідальності, які правомірно застосовані судом апеляційної інстанції, виходячи  із вимог ЦК України та ГК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про зупинення виконання постанови апеляційного господарського суду до закінчення її перегляду порядку касації відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 у справі 35/402 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                         В. Овечкін                              

судді                                                                                                      Є. Чернов

                              

                                                                                                             В. Цвігун