УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6933/2012Головуючий суду першої інстанції:Кайро І.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.

"12" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЛетягіної О.В.

СуддівГорбань В. В. Макарчук Л. В.

При секретаріЩегловій Н. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації нерухомого майна, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 28 серпня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_7, ОСОБА_8 у якій просить суд визнати недійсними договори купівлі-продажу: квартири АДРЕСА_1 від 28 березня 2005 року реєстровий № 1305, квартири АДРЕСА_2 від 28 березня 2005 року реєстровий № 1309, квартири АДРЕСА_3 від 28 березня 2005 року реєстровий №1313; скасувати державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_8, а також застосувати наслідки недійсності правочинів передбачені ст. 216 ЦК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Ялтинського міського суду АРК від 28 листопада 2011 року встановлено вчинення злочину по відношенню до її власності, а саме: про незаконне відчуження з подальшим переоформленням в органах БТІ нерухомого майна: квартир АДРЕСА_3 на користь третьої особи, за що ОСОБА_11 був засуджений. Вважає, що укладенням оспорюваних правочинів про відчуження квартир АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_8 були грубо порушені права ОСОБА_6, у зв'язку з чим дані правочини підлягають визнанню недійсними із застосуванням наслідків недійсності правочину передбачених ст. 216 ЦК України. Вказані договори були укладені супереч ст.41 з Конституції України, ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 28 серпня 2012 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації нерухомого майна - відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 28 серпня 2012 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема посилається на те, що саме оригінали свідоцтв про право власності на вказані квартири, та оригінали витягів про продаж нерухомого майна були отримані злочинним шляхом без відома, та на підставі цих документів вдалося незаконно перепродати квартири.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені скарги, суд першої інстанції виходив з того, що права ОСОБА_6, не підлягають захисту шляхом використанням правового механізму, який вона обрала.

За такими висновками суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Ялтинського міського суду АРК від 28 листопада 2011 року (а.с. 17-21), що набрав законної сили 21 лютого 2012 року, ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу квартир №№ 228, 225, 260, засвідчених приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_12 була фактично та юридично власницею квартир АДРЕСА_3.

ОСОБА_6, довіряючи ОСОБА_13, і будучи переконаною в тому, що його син підсудний ОСОБА_7, буде діяти виключно в її інтересах, продасть на вигідних для неї умовах за 200 тисяч доларів США, квартири і передасть їй виручені від продажу квартир гроші, не знаючи про злочинний умисел ОСОБА_7 спрямованого на заволодіння її квартирами і в майбутньому грошима, 25 березня 2005 року оформила на ім'я підсудного ОСОБА_7 довіреність, яка була засвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14, за реєстровим номером № 856 .

На підставі даної довіреності ОСОБА_6 уповноважила підсудного ОСОБА_7 діяти від її імені та продати її квартири АДРЕСА_3. ОСОБА_15 передала довіреність та оригінали договорів купівлі-продажу квартир від 22 і 23 листопада 2004 року ОСОБА_7 Та стала чекати гроші від продажу квартири .

ОСОБА_7, маючи на руках правовстановлюючі документи на квартири ОСОБА_6 АДРЕСА_3, витяг КП ЯГС «БТІ» м. Ялти на право продажу, а також довіреність від імені останньої, 28 березня 2005 року уклав договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3 з ОСОБА_8 №№ 1305, 1309, 1313.

Згідно даних договорів купівлі-продажу ОСОБА_7 продав всі квартири загальною вартістю 238 200 гривень, всього за 24000 гривень, тобто за суму на 226 000 гривень менше ніж ці квартири були придбані за гроші чоловіка ОСОБА_6 в 2003 році. У той же день, тобто 28 березня 2005 року, ОСОБА_8 зареєструвала зазначені квартири в КП ЯГС «БТІ» м. Ялти, після чого вони вибули з власності ОСОБА_6. Отримані від продажу квартир грошові кошти ОСОБА_7 привласнив собі і розпорядився ними на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальної шкоди в особливо великому розмірі на суму 238 200 гривень.

Статтею 61 ч.3 ЦПК України передбачається, що обставини, встановлені судом рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином судом першої інстанції обґрунтоване вищевказані обставини були визнані встановленими при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Тобто, з вказаного слідує, що недійсним є договір, який при його укладанні не відповідав нормам права, або укладався з порушенням норм права, під впливом омани, помилки, насильства та інше.

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що позивачка знала, що від її імені укладаються договори купівлі-продажу, бажала продати квартири та отримати за них кошти. При цьому у довіреності, яку вона надала ОСОБА_7, вона не оговорювала за якою саме ціною вона бажала б продати квартири.

Таким чином встановлено, що об'єктом злочину були гроші, яки привласнив ОСОБА_7

Посилаючись на недійсність укладених договорів купівлі - продажу, позивачка посилається на те, що укладені договори у порушення положень статті 228 ЦК України, тому є нікчемними.

З положень статті 228 ЦК України передбачається, що право чин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України п.18 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» від 6 листопада 2009 року роз'яснив, що перелік право чинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України це : право чини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; право чини , спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є право чини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема : право чини, спрямовані на використання всупереч закону комунальній, державній або приватної власності; правочини щодо відчуження викраденого майна: право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду відносно того, що вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 незаконно заволодів не майном (квартирами), а грошами які він не передав ОСОБА_6 після їх продажу, на підставі довіреності від ОСОБА_6 на підставі наданих нею правовстановлюючих документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, відносно того, що позивачкою обраний не належний спосіб захисту своїх прав, оскільки злочин мав місце і права позивачки на відшкодування заподіяної їй злочином матеріальної шкоди були порушені.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що вони не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не убачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 28 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

судді