РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/6373/2012Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.
РІШЕННЯ
"14" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБерзіньш В.С.
СуддівКірюхіної М.А. Руснак А.П.
При секретаріПостіковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до голови Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 ОСОБА_7, Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 про поновлення строків звернення до суду, скасування наказу, стягнення заробітної плати, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за апеляційною скаргою Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до голови Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 ОСОБА_7, Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 про поновлення строків звернення до суду, скасування наказу, стягнення заробітної плати, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вимоги мотивовні тим, що позивач працювала в Алуштинському гаражно-будівельному кооперативі № 2 на посаді бухгалтера. 02.09.2011 року подала заяву на ім'я в.о. голови Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 ОСОБА_8 про звільнення з посади бухгалтера за згодою сторін. 09.12.2011 року в.о. голови видала наказ № 30 про її звільнення з займаної посади з 23.12.2011 року. Однак, ОСОБА_7, проголосивши себе головою Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 видав наказ №5 від 26.12.2011р. про звільнення позивачки згідно ст. 40 та ст. 139 КЗпП України за відмову виконувати розпорядження керівника, за невизнання ОСОБА_7 своїм керівником, та за порушення трудової дисципліни, який є незаконним та підлягає скасуванню. З 24.12.2011 року у зв'язку із звільненням за наказом №30 від 09.12.2011р. вона припинила роботу, проте ОСОБА_7 відмовляється виплачувати їй заробітну плату за листопад 2011 року в сумі 600 грн., заробітну плату за грудень 2011 року в сумі 1266,34 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2323,98 грн.
Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 17 липня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 на користь ОСОБА_6 заробітну плату за грудень 2011 року у розмірі 598 грн. 34 коп., компенсацію за невикористану відпустку 2323 грн. 98 коп., моральну шкоду 300 грн., а всього 3222 грн. 32 коп. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 - відмовлено.
В апеляційній скарзі Алуштинський гаражно-будівельний кооператив № 2 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру невиплаченої компенсації за невикористану відпустку зі зменшенням розміру стягнутої судом суми до 1 507грн. та скасування рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з постановленням рішення про відмову в позові в цій частині. Зазначає, що при винесенні рішення суд керувався неправильними розрахунками та необґрунтовано виходив із тривалості відпустки 36 календарних днів; оскільки позивачка на час звільнення працювала бухгалтером та в
2
порушення своїх посадових обов'язків не провела собі розрахунок при звільненні, то немає підстав для стягнення моральної шкоди з кооперативу.
В засіданні апеляційного суду представник Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_6 та її представник проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині розміру суми компенсації за невикористану відпустку з наступних підстав.
Відповідно до ч.1ст.303, п.3 і п.4ч.1ст.309 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
По справі встановлено, що позивачка ОСОБА_6 працювала в гаражно-будівельному кооперативі № 2 бухгалтером та звільнена з роботи з 23.12.2011 року за згодою сторін наказом №30 від 09.12.2011р., який ніким не оспорено.
Суд, постановлюючи рішення про стягнення з гаражно-будівельного кооперативу № 2 на користь ОСОБА_6 компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2323 грн. 98 коп., виходив із обгрунтованності позовних вимог в цій частині в повному обсязі.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно зі ст.ст.213-215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами це підтверджується; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Рішення суду в частині розміру суми, яка підлягає стягнення в рахунок компенсації за невикористану відпустку не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Між тим, відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій встановлено більшу тривалість щорічної відпустки ніж 24 календарних дні.
Позивачем не надано суду доказів того, що вона відноситься до категорії працівників, яким встановлено більшу тривалість щорічної відпустки ніж 24 календарних дні та цими обставинами позовні вимоги не обґрунтовувались.
Доводи позивачки і її представника про встановлення бухгалтеру кооперативу відпустки тривалістю 36 календарних дні не підтверджені допустимими доказами.
Виписка із протоколу засідання правління Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 від 05.03.2010р. (а.с.100) на яку посилається позивачка, не є таким доказом, оскільки відсутнє рішення зборів кооперативу щодо затвердження зазначеного рішення правління кооперативу. Представник апелянта та позивачка і її представник в засіданні апеляційного суду підтвердили, що рішення правління кооперативу від 05.03.2010р. про встановлення бухгалтеру кооперативу відпустки тривалістю 36 календарних дні зборами кооперативу не затверджувалось.
При зазначених обставинах доводи апелянта щодо неправильного вирахування судом суми компенсації за невикористану відпустку обґрунтовані. Відповідно до розрахунків, наданих апелянтом та які не спростовані позивачем, за відпрацьований період з 14.02.2011року по
3
23.12.2011року кількість невикористаних днів відпустки складає 20 днів та сума компенсації складає 1507грн (20х75грн.35коп.).
Рішення суду в частині розмірі компенсації за невикористану відпустку підлягає зміні із зменшенням розміру стягненої судом першої інстанції суми до 1507грн.
Доводи апелянта про те, що позивачка на час звільнення працювала бухгалтером та в порушення своїх посадових обов'язків не провела собі розрахунок при звільненні, у зв'язку з чим немає підстав для стягнення моральної шкоди з кооперативу неспроможні, оскільки можливість проведення таких виплат 23.12.2011р. і вина ОСОБА_6 в не проведенні цих виплат не підтверджені належними і допустимими доказами.
Рішення суду в цій частині позовних вимог узгоджується з матеріалами справи та не суперечить положенням ст.237-1 КЗпП України, вимогам розумності і справедливості. Підстав для скасування рішення суду в цій частині за доводами апеляційної скарги немає.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові і в частині стягнення заробітної плати не оскаржувалось та його законність і обґрунтованість в неоскарженій частині апеляційним судом не перевірялась згідно з положеннями ч.1ст.303 ЦПК України.
Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, пунктів 1 і 2 ч.1ст.2 Закону України «Про судовий збір» підлягає зміні рішення суду в частині розміру судового збору. Так мінімальний розмір судового збору за вимоги майнового характеру встановлено не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 214,60грн., та за подання позовної вимоги немайнового характеру - 107,30грн. Таким чином, загальна сума судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави, складає 321,90грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 задовольнити частково.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року в частині розміру стягненої суми компенсації за невикористану відпустку та в частині розміру загальної суми, яка підлягає стягненню, розміру судового збору - змінити, зменшивши розмір стягненої з Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 на користь ОСОБА_6 суми компенсації за невикористану відпустку до 1507грн. та розмір загальної суми, яку стягнено з Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 на користь ОСОБА_6 - до 2 405грн.34коп.(дві тисячі чотириста п'ять гривень 34 копійки).
Зменшити розмір судового збору, стягненого з Алуштинського гаражно-будівельного кооперативу № 2 на користь держави, до 321грн.90коп.(триста двадцять одна гривня 90копійок).
В іншій частині рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді: Берзіньш В.С. Кірюхіна М.А. Руснак А.П.