АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/1690/932/2012 Номер провадження 11/1690/932/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Щабельська Ірина Володимирівна Суддя-доповідач: Голубенко Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Голубенко Н.В.,

суддів Денисенко Л.М., Герасименко В.М.,

з участю: прокурора Попок О.В.,

захисників -адвокатів ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6,

засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 з внесеними доповненнями, засудженого ОСОБА_7 з внесеними доповненням на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 31 травня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

цим вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1 громадянин України, освіта середня, не працюючий, не навчається, не одружений, раніше не судимий,-

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст. 185 КК України на 6 місяців арешту, за ч.1 ст. 304 КК України на 3 роки позбавлення волі. Остаточно відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Черкаси, громадянин України, освіта неповна середня, не одружений, не працюючий, проживає за адресою АДРЕСА_1 раніше судимий:

· 28.11.2011 року Октябрським районним судом міста Полтави за ч.1 ст. 289, ч.2 ст. 289 КК України на 3 роки позбавлення волі;

· 31.01.2012 року Київським районним судом міста Полтава за ч.2 ст. 289 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна,-

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням визначеним вироком Київського районного суду міста Полтави від 31.01.2012 року, остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець та житель АДРЕСА_1 громадянин України, освіта середня, не працює, не навчається, не одружений, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 1 місяць арешту.

З засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 постановлено стягнути солідарно на користь:

- потерпілого ОСОБА_5 4 799 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди;

- потерпілого ОСОБА_6 7 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8, в кінці лютого 2011 року близько 16.00год., з домогосподарства потерпілого ОСОБА_5, що розташоване в с. Надежда Диканського району Полтавської області шляхом злому навісних замків проникли до сараїв, звідки таємно викрали металеві господарські товари на загальну суму 1 659 грн. Викраденим розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вказану суму.

Повторно, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8, в один з днів в кінці лютого 2011 року в вечірній час з домогосподарства ОСОБА_5, що розташоване за вказаною вище адресою шляхом злому навісних замків проникли до сараїв, звідки таємно викрали господарські товари, в тому числі, вузли та агрегати до автомобіля на загальну суму 3 140 грн. Викраденим розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вказану суму.

23 квітня 2011 року о 23 год., ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8, прийшовши до домогосподарства потерпілого ОСОБА_6, що розташоване в АДРЕСА_1 шляхом злому навісного замка, проникли до сараю звідки таємно, повторно викрали автомобільно -господарські товари на загальну суму 3 900 грн. Викраденим розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вказану суму.

24 квітня 2011 року близько 22 год. 25 хв. ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8, з домогосподарства потерпілого ОСОБА_6, що в АДРЕСА_1 шляхом зняття віконного скла проникли до приміщення житлового будинку, звідки таємно, повторно викрали автомобільно -господарські товари на загальну суму 3 100 грн. Викраденим розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_7 на початку грудня 2011 року в денний час, перебуваючи у приміщенні сторожового вагончика поблизу АДРЕСА_1 достовірно знаючи, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, є неповнолітнім, шляхом його переконання в легкості та доступності здобуття матеріальних благ, втяг неповнолітнього ОСОБА_9 у злочинну діяльність - вчинення крадіжки.

У той же день, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 близько 13 год., за попередньою змовою між собою, шляхом вільного доступу, таємно, а ОСОБА_7 -повторно, викрали із приміщення сторожового вагончика, розташованого поблизу с. Надежда Диканського району Полтавської області металеву пічку вартістю 240 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляціях прокурор, потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6 з внесеними доповненнями, засуджений ОСОБА_7 не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій засуджених та доведеності їх вини, просять скасувати вирок.

Прокурор просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 внаслідок м'якості. Вказує на безпідставність застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_9, оскільки судом не врахована тяжкість вчиненого ним злочину та його схильність до вчинення злочинів.

На думку прокурора, при призначенні покарання ОСОБА_8 судом не взято до уваги, що останній раніше судимий за вчинення корисливих злочинів і знову вчинив крадіжку, що свідчить про небажання ОСОБА_8 стати на шлях виправлення. Просить постановити новий вирок, яким призначити: ОСОБА_8 за ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України 6 років позбавлення волі, ОСОБА_9 за ч.2 ст. 185 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

В апеляції потерпілий ОСОБА_5 просить кримінальну справу повернути на додаткове розслідування. Вказує, що досудове слідство проведено однобічно та неповно у зв'язку з тим, що органи досудового слідства не встановили всіх осіб причетних до вчинення крадіжок, зокрема осіб, які перевозили викрадені засудженими речі, збували та скуповували викрадене майно, достовірно знаючи, що вони здобуті злочинним шляхом.

В апеляції з внесеними доповненнями потерпілий ОСОБА_6 просить вирок відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати та постановити новий вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, а також неправильним застосуванням ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_9

Вказує, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 причетні до вчинення ряду інших злочинів по фактах вчинення яких порушена кримінальна справа та проводиться досудове слідство. Вважає, що органами досудового слідства не встановлені всі особи причетні до вчинення крадіжок засудженими, кількість епізодів їх злочинної діяльності, до кримінальної відповідальності не притягнуті особи, які перевозили, збували та скуповували викрадені речі, достовірно знаючи, що вони здобуті злочинним шляхом. Потерпілий зазначає, що в судовому засіданні встановлено факт замаху ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на вчинення крадіжки з його домогосподарства. В цій частині потерпілий просить направити кримінальну справу на додаткове розслідування.

Засуджений ОСОБА_7 в апеляції порушує питання про зміну вироку та пом'якшення покарання, обґрунтовуючи тим, що судом, недостатньо повно враховано пом'якшуючі покарання обставини, а саме, щиросердне каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кількох злочинів у неповнолітньому віці, його роботу садівником, наявність матері інваліда 3-ї групи, яка має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, ці обставини, на його думку, дають підстави для застосування ст. 69 КК України.

Інші учасники процесу вирок суду не оскаржували.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, думку прокурора Попок О.В., який не підтримав апеляцію прокурора, що брав участь в суді першої інстанції, мотивуючи тим, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 призначено покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, його міркування про наявність підстав для часткового задоволення апеляції потерпілого ОСОБА_5, відсутність підстав для задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_11, пояснення потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_11, які уточнили принесені ними апеляції з внесеними доповненнями та просили скасувати вирок і направити справу на додаткове розслідування, пояснення засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 про зміну вироку та пом'якшення останньому покарання, їх заперечення проти задоволення апеляції прокурора та потерпілих, засудженого ОСОБА_8, його захисника ОСОБА_2 про залишення апеляцій учасників процесу без задоволення, за винятком, апеляції засудженого ОСОБА_7, якому пом'якшити покарання, а в решті вирок суду залишити без змін, засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_4 про залишення принесених апеляцій без задоволення, а судового рішення без змін, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляцій, надавши учасникам процесу слово в судових дебатах, усім засудженим останнє слово, вважає, що апеляції потерпілих з внесеними доповненнями підлягають до часткового задоволення, апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_7 залишенню без задоволення, а судове рішення в частині засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за епізодом викрадення майна в потерпілого ОСОБА_5 в кінці лютого 2011 року на суму 3140 грн. скасуванню з направленням справи на досудове слідство, виходячи з наступного.

Сформульовані у вироку висновки про винність засудженого ОСОБА_7 у вчиненні 4-х крадіжок за попередньою змовою групою осіб, 3-и з них вчинено повторно, які поєднані з проникненням до житла та іншого приміщення, втягнення неповнолітнього ОСОБА_9 у злочинну діяльність, засудженого ОСОБА_8 у скоєнні 3-х крадіжок за попередньою змовою групою осіб, повторно, які поєднані з проникненням до житла та іншого приміщення, ОСОБА_9 у вчиненні крадіжки за попередньою змовою групою осіб відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну та об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що згідно постанов про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.136-137, а.с.165-166,т.1) та обвинувального висновку (а.с.224-227,т.1) їм, зокрема, пред'явлено обвинувачення у вчиненні однієї крадіжки в потерпілого ОСОБА_5

З наведеного вбачається, що по другому епізоду вчинення крадіжки в потерпілого ОСОБА_5 досудове слідство не проводилося. Незважаючи на це, суд, шляхом надання судового доручення, встановив вартість викраденого майна за другим епізодом, а прокурор під час судового розгляду справи виніс нову постанову в якій сформулював нове обвинувачення, згідно якого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються в новому епізоді крадіжки майна в потерпілого ОСОБА_5.(а.с.159-165,т.1).

Поміж тим, згідно із ст. 275 КК України суд не вправі досліджувати обставини вчинення злочину за яким підсудним обвинувачення не пред'являлося.

Окрім того, за змістом ст. 277 КПК України прокурор не може доповнити обвинувачення підсудних новими епізодами злочинної діяльності, навіть якщо вони охоплюються кваліфікацією інкримінованого злочину, оскільки по них не проводилося досудове слідство, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не захищалися від такого об'єму обвинувачення, а тому, засудження їх за цим епізодом свідчить про істотне порушення судом вимог чинного кримінально-процесуального законодавства - ст. 370 КПК України, в тому числі, права на захист. За таких обставин вирок суду в означеній частині підлягає до скасування, а матеріали справи направленню прокурору району для проведення досудового слідства.

В ході якого органам досудового слідства необхідно провести всі слідчі дії з додержанням вимог ст. 22 КПК України, спрямовані на встановлення у справі об'єктивної істини. Поряд з цим потребує ретельної перевірки законність винесених постанов про виділення матеріалів справи для додаткової перевірки від 9 березня 2012 року (а.с.175,т.1), відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_14 (а.с.115,150, 153,т.1), на сумнівність останніх трьох постанов слушно вказують в своїх апеляціях потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_11 Законність і обгрунтованність окреслених постанов має перевірятися з урахуванням даних, отриманих під час судового слідства по даній справі (а.с.179,182,та інш. т.2).

Між тим, посилання в апеляції ОСОБА_11 про скасування апеляційним судом вищенаведених постанов, виходить за межі компетенції апеляційної інстанції при розгляді апеляцій на вирок суду.

Доводи потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_11 про не встановлення досудовим слідством всієї кількості епізодів злочинної діяльності засуджених по фактах вчинення яких проводиться досудове слідство, то у відповідності з вимогами ст. 275 КПК України розгляд справи судом провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. Окрім того, при розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено, що на даний час Решетилівським районним судом проводиться судовий розгляд справи стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_9 за ч.3 ст.185 КК України.

Щодо доводів ОСОБА_11 про отримання в судовому засіданні даних про вчинення засудженими ОСОБА_7 та ОСОБА_9 замаху на крадіжку, належного потерпілому майна, то місцевим судом згідно з вимогами ч.1 ст. 276 КПК України винесено постанову, якою повідомлено прокурора Диканського району про дані обставини та про необхідність проведення відповідної перевірки (а.с.204,т.2). Саме прокурор має вирішити питання про наявність підстав для порушення кримінальної справи.

Оскарження в апеляційному порядку постанови про відмову в задоволенні клопотань про порушення питання щодо нового обвинувачення підсудних законом не передбачено.

Реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості і індивідуалізації покарання, місцевий суд, при обранні покарання винним, відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кожним із них злочинів, дані про їх особу, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі, і ті на які посилається в апеляції ОСОБА_7, конкретні обставини справи і призначив йому покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України наближене до мінімального, за ч.1 ст. 304 КК України мінімальне, із передбачених санкцією ч.2 ст. 185 КК України альтернативних покарань- найм'якший вид покарання.

Отже, перераховані засудженим обставини, що пом'якшують покарання дали підстави місцевому суду призначити покарання за кожною статтею наближені до мінімального. Відповідно до правил ч. 1 ст. 70 КК України останньому призначено покарання і за сукупністю злочинів.

Твердження засудженого про його роботу садівником спростовуються даними сільської ради, оскільки він не працює і не навчається(а.с.185,т.1). Його доводи про те, що матір є інвалідом 3-ї групи документально не підтверджені. Щодо перебування на її утриманні 4-х неповнолітніх дітей, то ця обставина не пом'якшує покарання засудженого ОСОБА_7 позаяк він не є єдиним годувальником сім'ї. Поряд з цим, на даний час Решетилівським районним судом Полтавської області проводиться судовий розгляд справи стосовно ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України. Таким чином, сукупність наведених обставин не дає підстав для переконливого висновку, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а відтак підстав для застосування до нього ст. 69 КК України не вбачається.

Зважаючи на декілька наведених у вироку обставин, які пом'якшують покарання і в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість застосування до ОСОБА_9 положень ч.1 ст. 69 КК України та призначив винному покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, що відповідає вимогами ч.1ст.60 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_9 нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин відповідає роз'ясненням п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № «Про практику застосування судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7.

З огляду на викладене, суд першої інстанції призначив засудженим покарання, які є необхідними й достатніми для виправлення кожного з них та попередження нових злочинів.

А тому доводи апеляції прокурора про постановлення нового вироку та призначення більш суворого покарання засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не ґрунтуються на вимогах КК України та матеріалах справи.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляції потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 з внесеними доповненнями частково задовольнити.

Вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за епізодом викрадення майна в кінці лютого 2011 року в потерпілого ОСОБА_5 на суму 3140 грн. скасувати, а матеріали справи направити прокурору Диканського району Полтавської області для вирішення питання щодо проведення досудового слідства.

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_7 з внесеними доповненнями залишити без задоволення.

Вирок суду змінити в частині розв'язання цивільного позову, заявленого потерпілим ОСОБА_5.

Зменшити суму відшкодування матеріальної шкоди, завданої

злочином, яка підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_5 до 1659грн.

В іншій частині вирок Диканського районного суду Полтавської області від 31 травня 2012 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без змін.

С у д д і :

Голубенко Н.В. Герасименко В.М. Денисенко Л.М.