Справа № 1328/4165/12 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 11/1390/1065/12 Доповідач : Валько Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого: Валько Н.М.

Суддів: Пешкова М.І., Галина В.П.

З участю прокурора: Малиш Н.С.

Засудженого -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 10 серпня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 15 лютого 2012 р. Личаківським районним судом за ст. 185 ч. 2 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим терміном 3 роки,-

визнано винним та засуджено за ознаками ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України засудженому ОСОБА_1 до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Личаківського районного суду м.Львова від 15 лютого 2012 року у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання обчислюється з моменту його фактичного затримання -22 квітня 2012 року.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу засудженому ОСОБА_1 залишено без змін -тримання під вартою.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог закону.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, 20 квітня 2012 року в період часу з 16:20 год. до 16:40 год., повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у приміщенні СМ «Сільпо», що за адресою: м.Львів, вул.Мазепи, 11, таємно викрав у потерпілої ОСОБА_2 гроші на суму 119 грн. В цей час його злочинні дії були викриті потерпілою, однак ігноруючи цю обставину підсудний ОСОБА_1 залишив приміщення магазину, тим самим вже відкрито заволодівши грошима потерпілої на суму 119 грн. Однак підсудний ОСОБА_1 своїх злочинних дій до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки неподалік від місця вчинення даного злочину за адресою: м.Львів, вул.Мазепи, 1а був затриманий працівниками міліції.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись з вироком районного суду, вважає його надто суворим. При цьому, покликається на те, що він на даний час знаходиться на стаціонарному лікуванні в лікарні Львівського СІЗО на активну форму туберкульозу; крім цього він хворіє на ВІЛ-інфекційне захворювання, яке не сумісне з лікуванням туберкульозу. Вказує апелянт і на те, що він має на утриманні сім'ю -дружину та 5-ти річного сина. Просить пом'якшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідача, позицію апелянта, який повністю підтримав подану ним апеляцію, клопоче про її задоволення, із пом'якшенням призначеного покарання, думку прокурора, який вважає вирок районного суду законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а подану апеляцію - без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданої апеляції, Колегія Суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.

До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.

Як вбачається із змісту апеляції, апелянт ні кваліфікації дій за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, ні доведеності вини за вказаною нормою Кримінального Закону, не оспорює.

Колегія Суддів вважає, що суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, обтяжуючу покарання обставину -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Що стосується покликань засудженого ОСОБА_1 у поданій ним апеляції на те, що він має на утриманні дружину і малолітнього сина, Колегія Суддів вважає такі необґрунтованими, оскільки, як вказують матеріали справи засуджений ОСОБА_1 до затримання суспільно-корисною працею не займався, доходів не отримував.

З урахуванням викладеного, Колегія Суддів вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 призначено покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України у межах, установлених санкцією даної статті, з урахуванням Загальних засад призначення покарання, регламентованих чинним КК України, а також норм ст.ст.323;324 КПК України.

Призначене районним судом покарання ОСОБА_1, на переконання Колегії Суддів, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія Суддів вважає, що доводи апеляції правильних висновків суду не спростовують.

Підстав для зміни прийнятого судом рішення Колегія Суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.362; 366; 377; 379 КПК України, Колегія Суддів, -

У Х В А Л И Л А :

апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 10 серпня 2012 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 10 серпня 2012 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

С У Д Д І :

Н.М.Валько М.І.Пешков В.П.Галин