Справа № 1326/544/12 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 11/1390/1059/12 Доповідач: Валько Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого: Валько Н.М.

Суддів: Ревера В.В., Белени А.В.

З участю прокурора: Розмана В.С.

Адвоката: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію прокурора у справі на постанову Франківського районного суду м.Львова від 06 серпня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він, 28 жовтня 2009 року уклав контракт з військовою частиною 3002 про проходження військової служби за контрактом на три роки з 28 жовтня 2009 року по 28 жовтня 2012 року. Згідно наказу командира військової частини 3002 №216 від 28 жовтня 2009 року ОСОБА_2 зарахований в списки особового складу частини та призначений на посаду кулеметника БТР відділення спеціального призначення 3-го стрілецького батальйону, присвоєно військове звання «солдат». Відповідно до наказу командира військової частини 3002 №31 від 22.02.2010 року солдата ОСОБА_2 призначено на посаду стрільця 2 відділення 2 взводу 7 роти 3 батальйону. 25 травня 2010 року солдат ОСОБА_2 у військову частину 3002 не прибув та без поважних причин ухилявся від військової служби до 27 квітня 2012 року, коли був затриманий працівниками Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області спільно з військовослужбовцями Західного територіального управління військової служби правопорядку.

Згідно постанови слідчого військової прокуратури Львівського гарнізону ОСОБА_3, затвердженої військовим прокурором Львівського гарнізону ОСОБА_4, кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.407 КК України скеровано Франківському районному суду м.Львова для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 06 серпня 2012 року кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.407 КК України направлено військовому прокурору Львівського гарнізону для проведення додаткового розслідування.

Крім цього, 06 серпня 2012 року по даній справі в порядку ст.23-2 КПК України судом 1-ї інстанції винесено окрему постанову.

Приймаючи дане рішення, районний суд виходив із того, що досудовим слідством по даній справі не проведено військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби ОСОБА_2 на даний час, придатності до військової служби на час інкримінованих дій та на час призову на військову службу 28 жовтня 2009, а в судовому засіданні проведення військово-лікарської комісії неможливе.

У поданій апеляції прокурор, не погоджуючись із постановленим районним судом рішенням, вважає його незаконним, таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому, покликається на те, що на момент вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.407 КК України солдат ОСОБА_2 був придатний до проходження військової служби за контрактом, проходив обстеження у лікаря-психіатра і будь-яких захворювань у нього виявлено не було. Крім цього, апелянт зазначає, що на час направлення кримінальної справи до суду, солдату ОСОБА_2 було призначено військово-лікарську комісію, яку він пройшов у повному обсязі, однак, на момент розгляду справи у суді не було лише висновку такої комісії, що з точки зору прокурора, не являється порушенням, яке б могло перешкодити розгляду справи по суті. Вказує апелянт і на те, що висновки суду щодо відсутності даних про проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_2 суперечать висновкам, викладених судом в окремій постанові на порушення норм КПК України слідчим, де вказано судом, що військово-лікарська комісія ОСОБА_2 проводилась; судом не взято до уваги того, що обвинувачений ОСОБА_2 два роки переховувався від органів досудового слідства, визнаний висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 27.06.2012 року особою, що страждає на психічне захворювання та потребує застосування примусових заходів лікування, а тому, з точки зору апелянта, він може знову ухилятися від органів досудового слідства та суду. Просить скасувати оскаржувану постанову суду, а також окрему постанову від 08 серпня 2012 року, а кримінальну справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який подану апеляцію підтримав повністю, просить оскаржувану постанову районного суду скасувати, а матеріали справи скерувати на новий судовий розгляд, думку захисника ОСОБА_1, який подану апеляцію заперечив, просить у її задоволенні відмовити, а постанову районного суду залишити без змін, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданої апеляції, Колегія Суддів вважає, що подана прокурором апеляція підлягає до задоволення.

До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.419 КПК України, справи, що надійшли до суду від прокурора в порядку, передбаченому статтею 418 цього Кодексу, суддя, якщо погодиться з постановою слідчого, вносить безпосередньо в судове засідання.

Однак, як вбачається із протоколу судового засідання (т.6 а.с.118), така справа розглядалася у ході попереднього розгляду, що чинним КПК України не передбачено, як таке.

Крім цього, районним судом не дотримано і вимог ч.4 ст.419 КПК України, згідно якої у ході судового розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру допитуються свідки та перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно-небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В необхідних випадках у судове засідання викликається експерт.

Натомість, суд 1- інстанції у ході попереднього розгляду, заслухавши думку прокурора та захисника, прийняв рішення про скерування справи прокурору для проведення додаткового розслідування, із винесенням окремої постанови в порядку ст.23-2 КПК України.

Наведені обставини, на переконання Колегії Суддів, є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу, постановити законну, обґрунтовану і справедливу постанову.

За таких обставин, оскаржувані апелянтом постанова та окрема постанова підлягають скасуванню, а матеріали справи -скеруванню на новий судовий розгляд, який слід провести відповідно до вимог закону, прийнявши законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 362;366;367;370; 374; 377; 379 КПК України, Колегія Суддів, -

У Х В А Л И Л А :

апеляцію прокурора у справі на постанову Франківського районного суду м.Львова від 06 серпня 2012 року про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.407 КК України для проведення додаткового розслідування та на окрему постанову Франківського районного суду м.Львова від 06 серпня 2012 року, винесену в порядку ст.23-2 КПК України -задоволити.

Постанову Франківського районного суду м.Львова від 06 серпня 2012 року про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.407 КК України для проведення додаткового розслідування та окрему постанову від 06 серпня 2012 року, винесену в порядку ст.23-2 КПК України - скасувати, а матеріали справи скерувати на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

С У Д Д І :

Н.М.Валько А.В.Белена В.В.Ревер