ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 р. Справа № 66045/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Левицької Н.Г.,

судді: Рибачука А.І.,

судді:, Носа С.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2011р. по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати і виплатити встановлене дітям війни підвищення до пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

24.12.2010р. ОСОБА_2, звернулася до суду із адміністративним позовом, яким просила зобов'язати провести перерахунок розміру підвищення до пенсії, встановленого як дитині війни за період з 01.01.2006р по 31.10.2010р., визначивши це підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка діяла у вказаному періоді, і виплатити йому різницю між перерахованою і отриманими ним сумами підвищення, а також про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити вказане підвищення до пенсії у повному розмірі в подальшому.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.12.2010р. позовну заяву щодо стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з 01.01.2006р. по 23.06.2010р., залишено без розгляду, відповідно до ст.99, 100 КАС України.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2011р. позовну заяву задоволено частково; визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано його нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 24.06.2010р. по 24.12.2010р. включно на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яке обчислюється відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач: управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області з таким рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії "дітям війни".

З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч.1 ст.100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивач звернувся до суду 24.12.2010р. та не навів жодних поважних причин пропуску ним строку звернення до суду суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік апеляційний суд вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік", дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2010 рік", розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії "дітям війни".

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

При зверненні до суду позивачем заявлено позовні вимоги за період 01.01.2006р. по 31.10.2010р. і в подальшому, з урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат.

Правильно встановивши підставність позовних вимог позивача, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, невірно визначив кінцеву дату періоду, за який позов належить задовольнити і безпідставно обмежив його 24.12.2010р.

Враховуючи наведені доводи та обставини по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому належить визнати дії управління щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протиправними; зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 24.06.2010р. і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин, із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись вимогами ст.100, ст.160, ст.195, ст.197, 1832 ,п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області задоволити частково.

2. Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2011р. в адміністративній справі № 2а-2053/10/0306 скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_2 задоволити частково.

3. Визнати дії управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протиправними.

4. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області провести ОСОБА_2 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 24.06.2010р. і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин, із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.

Відповідно до вимог ч.10 ст.1832 КАС України постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н.Г. Левицька

Суддя: А.І. Рибачук

Суддя: С.П. Нос