КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" листопада 2012 р. Справа№ 5011-26/5720-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Рябухи В.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Сухарева О.М., представник за довіреністю від 04.01.2012 № 4-17/1;
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» на рішення господарського суду м. Києва від 05.07.2012 у справі № 5011-26/5720-2012 (суддя Пінчук В.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення 22 626 грн. 64 коп.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «АСКА» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 22 626 грн. 64 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмова у задоволені позовних вимог мотивована тим, що позивачем не надано суду доказів того, що цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ 2114" (д.н.з. ВЕ 3009 АХ) - Бензара Миколи Олександровича та винної у ДТП особи, а саме Богданцева Анатолія Леонідовича застрахована у відповідача - публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто".
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2012 у справі №5011-26/5720-2012 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі позивач посилається, зокрема, на те, що представник відповідача не заперечував факт страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу "ВАЗ 2114" (д.н.з. ВЕ 3009 АХ) у публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", крім цього, апелянт зазначає, що доказом такого страхування є поліс № АА/5370129 від 11.07.2011.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» по справі №5011-26/5720-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапран В.В.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-26/5720-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В.; судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 по справі №5011-26/5720-2012 апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» прийнята до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В.; судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І. та її розгляд призначено на 04.10.2012.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського від 04.10.2012 року у зв'язку з великою завантаженістю суддів Шапрана В.В., Андрієнка В.В., Буравльова С.І. справа № 5011-26/5720-2012 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Рябуха В.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Рябуха В.І. та призначено її до розгляду на 18.10.2012 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 розгляд справи № 5011-26/5720-2012 відкладено на 05.11.2012.
В судовому засіданні 05.11.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 19.11.2012.
Представник позивача у справі в судовому засіданні 19.11.2012 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.
Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від відповідача не надійшло.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.
Між приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", як страховиком та товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ", як страхувальником 22.07.2011 було укладено договір СТД № 7436214 страхування транспортного засобу до генерального договору СТД № 7468427 від 22.11.2010, за яким застраховано автомобіль "Chevrolet Niva", д.н.з. АА 7962 КР, що належить страхувальнику.
Відповідно до п. ІІІ договору вигодонабувачем за цим договором є товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ".
Відповідно до п. VI даного договору до страхових ризиков віднесено, зокрема, і пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
02.09.2011 р. на дорозі Р-06 Ульяновка - Миколаїв сталася дорожньо - транспортна пригода - за участю застрахованого автомобіля "Chevrolet Niva", д.н.з. АА 7962 КР, що належить на праві власності ТОВ " ВіЕйБі ЛІЗИНГ", за кермом якого на момент ДТП знаходився Лук'янович Сергій Васильович та автомобіля " ВАЗ 2114 " ( д. н. з. ВЕ 3009 АХ ), що належить на праві власності Бензар Миколі Олександровичу, під керуванням водія Богданцева Анатолія Леонідовича.
В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження.
Постановою Єланецького районного суду Миколаївської області по справі № 3-538/11 від 23.09.2011 р. Богданцева Анатолія Леонідовича визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого внаслідок пошкодження транспортного засобу від 11.10.2011 № 678/10/11, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля - "Chevrolet Niva", д.н.з. АА 7962 КР з урахуванням зносу склала 22 234 грн. 74 коп.
Згідно з розрахунком страхового відшкодування від 13.10.2011 розмір страхового відшкодування склав 22 626 грн. 64 коп.
Зазначена вище ДТП, відповідно до умов договору страхування визнана позивачем страховим випадком, про що 13.10.2011 складено страховий акт № 3930, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 22 626 грн. 64 коп.
На виконання умов вищезазначеного договору, за страховим актом від 13.10.2011 на виплату страхового відшкодування позивачем здійснено перерахування грошових коштів в якості страхового відшкодування в сумі 22 626 грн. 64 коп. ТОВ " ВіЕйБі ЛІЗИНГ", що підтверджується платіжним дорученням № 4140 від 13.10.2011 р. (а.с. 19).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "ВАЗ 2114" (д. н. з. ВЕ 3009 АХ ), водія якого визнаного винним у правопорушенні, на момент виникнення ДТП була застрахована ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5370129 зі строком дії з 11.07.2011 р. до 11.07.2012 р., що відноситься до договорів І типу, умови яких передбачають страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування).
Забезпеченим транспортним засобом за зазначеним полісом є автомобіль "ВАЗ 2114" (д. н. з. ВЕ 3009 АХ) ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну якому становить 50 000 грн. 00 коп., франшиза - 510 грн. 00 коп.
Даний поліс був наданий відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції, знаходиться в матеріалах справи (а.с. 35) та є належним доказом страхування ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" цивільно-правової відповідальності власника автомобіля "ВАЗ 2114" (д. н.з. ВЕ 3009 АХ ), водія якого визнаного винним у правопорушенні.
Отже, посилання місцевого господарського суду на те, що позивачем не надано доказів страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля "ВАЗ 2114" (д. н. з. ВЕ 3009 АХ ) ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" є необґрунтованими.
Позивач, зазначає, що після сплати ним своєму страхувальнику (ТОВ "ВіЕйБі ЛІЗИНГ") страхового відшкодування згідно умов договору добровільного страхування транспортних засобів СТД № 7436214 від 22.07.2011 до позивача перейшло право вимоги до відповідача, тому позивач звернувся до нього з вимогою про сплату суми страхового відшкодування в розмірі 22 626 грн. 64 коп. в порядку регресу.
Оскільки, дана вимога відповідачем залишена без задоволення позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, що визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст. 22 Цивільного кодексу України, майновою шкодою є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страхування може бути добровільним або обов'язковим (ст. 5 Закону України "Про страхування").
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до пункту 22.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову.
Крім того відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відтак, враховуючи положення наведених норм, до позивача у даній справі перейшло право вимагати від відповідача відшкодування збитків.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитки завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Слід зазначити, що сума страхового відшкодування (22 626 грн. 64 коп.) розрахована позивачем як різниця між вартістю суми по рахунку СТО у розмірі 24 015 грн. 44 коп. та франшизою розміром 1% від страхової суми по договору страхування транспортного засобу (1 388 грн. 80 коп.) є не вірною з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Преамбулою Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Відповідно до частини 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 6 вищезазначеного Закону оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Отже, враховуючи вищевикладене, належним доказом оцінки вартості матеріального збитку, спричиненого внаслідок пошкодження транспортного засобу є звіт оцінки пошкодженого майна.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395).
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого внаслідок пошкодження транспортного засобу від 11.10.2011 № 678/10/11, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля - "Chevrolet Niva", д.н.з. АА 7962 КР з урахуванням зносу склала 22 234 грн. 74 коп.
Отже, враховуючи вищевикладене, позивач при розрахунку суми заявленої до стягнення у даній справі в порядку регресу повинен був врахувати саме суму відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, яка відповідно до вищезазначеного звіту склала 22 234 грн. 74 коп. Проте, позивачем помилково була застосована сума по рахунку СТО в розмірі 24 015 грн. 44 коп.
Крім того, підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").
Оскільки, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5370129 , за яким ПАТ Українська страхова компанія "Гарант - Авто" застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля " ВАЗ 2114 " ( д. н.з. ВЕ 3009 АХ ), встановлено ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну (на одного потерпілого) в розмірі 50 000,00 грн., а також франшизу - 510 грн., то стягненню з відповідача підлягає сума збитків за вирахуванням суми франшизи, передбаченої не тільки договором СТД № 7436214 від 22.07.2011 страхування транспортного засобу, а й полісом ОСЦПВ, у розмірі 510 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума збитків у розмірі 20 335 грн. 94 коп. (20 335, 94 = 22 234, 74 (вартість відновлювального ремонту) - 1 388,80 (франшиза у розмірі 1% відповідно до договору СТД № 7436214 від 22.07.2011) - 510 (франшиза згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5370129).
Доводи відповідача про те, що в постанові Єланецького районного суду Миколаївської області по справі № 3-538/11 від 23.09.2011 р. не зазначено державного реєстраційного номеру автомобіля, яким керував Богданцев А.Л., а отже невідомо чи є даний транспортний засіб забезпеченим за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5370129, відхиляються судом з наступних підстав.
На вимогу апеляційного господарського суду (оскільки судом першої інстанції докази, які мають істотне значення для вирішення спору у даній справі, так і не були витребувані та відповідне клопотання позивача не було розглянуто) від Єланецького районного суду Миколаївської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення (а.с. 90-105), з яких вбачається, що дорожньо - транспортна пригода сталася за участю застрахованого автомобіля "Chevrolet Niva", д.н.з. АА 7962 КР, що належить на праві власності ТОВ "ВіЕйБі ЛІЗИНГ" та автомобіля "ВАЗ2114" (д. н. з. ВЕ 3009 АХ), що належить на праві власності Бензар Миколі Олександровичу, під керуванням водія Богданцева Анатолія Леонідовича.
Отже, автомобіль "ВАЗ 2114" (д. н. з. ВЕ 3009 АХ), яким керував Богданцев А.Л. є забезпеченим за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5370129 транспортним засобом.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної зави та апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Так, за подачу позовної заяви на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у сумі 1 446 грн. 45 коп. пропорційно розміру задоволених вимог за позовною заявою. За подачу апеляційної скарги на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у сумі 723 грн. 22 коп. - пропорційно розміру задоволених за апеляційною скаргою вимог виходячи з оскаржуваної суми.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягають поверненню зайво сплачені ним суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 31 грн. 50 коп. та апеляційної скарги у розмірі 326 грн. 55 коп.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" на рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2012 у справі № 5011-26/5720-2012 за позовом приватного акціонерного товариства " Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" до публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про стягнення 22 626 грн. 64 коп. задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2012 у справі № 5011-26/5720-2012 про відмову у задоволенні позову скасувати.
3. Прийняти нове рішення по справі № 5011-26/5720-2012, яким позов приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" до публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про стягнення 22 626 грн. 64 коп. задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код за ЄДРПОУ 16467237) на користь приватного акціонерного товариства " Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (м. Донецьк, пр. Ілліча, 100, код за ЄДРПОУ 13490997) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 20 335 грн. 94 коп. та 1 446 грн. 45 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код за ЄДРПОУ 16467237) на користь приватного акціонерного товариства " Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (м. Донецьк, пр. Ілліча, 100, код за ЄДРПОУ 13490997) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 723 грн. 22 коп.
5. Повернути приватному акціонерному товариству "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (м. Донецьк, пр. Ілліча, 100, код за ЄДРПОУ 13490997) зайво сплачену ним суму судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 31 грн. 50 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 05.04.2012 р. № 2030. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.
6. Повернути приватному акціонерному товариству "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (м. Донецьк, пр. Ілліча, 100, код за ЄДРПОУ 13490997) зайво сплачену ним суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 326 грн. 55 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 27.07.2012 р. № 2009. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.
7. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
8. Матеріали справи № 5011-26/5720-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.
Судді Дідиченко М.А.
Рябуха В.І.