АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2012 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Калараш А.А.
суддів: Комаровської Н.В. , Короткова В.Д.
з участю секретаря Стадніченка А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод у користуванні квартирою та визначення порядку користування квартирою, що знаходиться в спільній частковій власності,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2012 року,-
встановила :
У квітні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з названим позовом і в обґрунтування позовних вимог посилалася на те,що вона з відповідачем є власниками по 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 , яку вони отримали в спадщину після смерті батьків.
Відповідач чинить перешкоди у користуванні власністю .
Оскільки виділення частин квартири в натурі неможливо , позивач просила вселити її у квартиру АДРЕСА_1 м.Одеси та зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати їй у користуванні квартирою. Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 м.Одеси виділивши їй у користування кімнату площею 11.9 кв.м. з коморкою площею 5.2 кв. м., та виділивши ОСОБА_2 кімнату площею 13.8 кв. м. ,залишивши кухню, коридор та санвузол у спільному користуванні .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2012 року позов задоволено.
Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 м.Одеси.
Виділено ОСОБА_1 кімнату площею 11,9 кв.м.,комору площею 5.2 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 м.Одеси.
Виділено ОСОБА_2 кімнату площею 13.8 кв.м. квартири АДРЕСА_1 м. Одеси.
Залишено в спільному користуванні ОСОБА_1, та ОСОБА_2 кухню площею 8.7 кв. м., коридор площею 2.5 кв. м. та санвузол площею 1.1 кв. м.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального ,процесуального права ,неповне з'ясуванням обставин справи ,що мають значення для справи , мотивуючи тим,що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити .
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено , що сторони є співвласниками в рівних частках спірної квартири АДРЕСА_1 м.Одеси (а.с.8,58,).
Відповідно до технічного паспорту (а.с.59), квартира знаходиться на третьому поверсі чотирьох поверхового будинку,складається з двох суміжних кімнат площею 13,8 кв. м. та 11,9 кв. м.,коридору 2,5 кв. м. санвузлу 1,1 кв. м.,комори 5,2 кв. м. ,загальною площею 43,2 кв. м. , з яких жила площа 25,7 кв.м. (а.с.10,11).
Задовольняючи позов ОСОБА_1 та визначаючи порядок користування квартирою ,суд першої інстанції виходив з того,що право ОСОБА_1 на користування квартирою ,як співвласниці спірної квартири порушено та посилаючись на рекомендації ППВСУ № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності " визначив порядок користування спірної квартири. Визначаючи порядок користування квартирою, суд послався на те, що квартира має дві жилі кімнати, і надав жилу прохідну кімнату більшої площі ОСОБА_2 , жилу ізольовану кімнату меншої площі з коморкою ОСОБА_1. Суд не мотивував чому саме такий порядок користування квартирою обрано. Крім того, надавши жилі кімнати не лише у користування, а й виділівши їх , суд тим самим фактично перерозподілив частки співвласників у спільній частковій власності на квартиру, оскільки жила кімната площею 11, 9 кв.м не відповідає 1/4 частці власності ОСОБА_1
Проте з таким висновком повністю погодитися не можна.
Колегія суддів вважає,що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та правовідносини,які склалися між сторонами.
Відповідно до ст.319 ЦК України , власник володіє, користується розпоряджується своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Отже за змістом зазначених норм права співвласник майна, яке знаходиться у спільній частковій власності без виділення часток у натурі, має право на вільне, у будь який час користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь який час.
Про відсутність можливості вільного, у будь який час користування належним майном може свідчити не тільки активна поведінка співвласників щодо створення перешкод у користуванні власністю, а також відсутність згоди на користування власником своїм майном, яка проявляється у пасивній поведінці співвласників щодо створення перепон у реалізації права власності та яка тягне за собою необхідність особи, права якої порушено, звертатись до співвласників за дозволом щодо входу у приміщення, користування ним тощо.
Заперечення співвласника проти задоволення позову про усунення перешкод у користування майном або заперечення проти вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права ( відсутність ключів від приміщення, вчинення скандалів, заміна замків, дверей тощо) при відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що співвласники чинять перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.
Виходячи з матеріалів справи вбачається ,що відповідач змінив замки на вхідних дверях квартири , заперечує проти користування позивачкою квартирою та відповідач на час розгляду справи заперечує проти можливості спільного володіння та користування спірною квартирою та проти вільного доступу позивачки у квартиру.
За таких умов колегія суддів вважає,що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні спірною квартирою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд пшої інстанції правомірно вселив ОСОБА_1 у спірну квартиру.
Стосовно встановлення порядку користування спірною квартирою, колегія суддів вважає в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спірним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності" розя'снив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до технічного паспорту (а.с.59), квартира знаходиться на третьому поверсі чотирьох поверхового будинку,складається з двох суміжних кімнат площею 13,8 кв. м. та 11,9 кв. м.,коридору 2,5 кв. м. санвузлу 1,1 кв. м.,комори 5,2 кв. м. ,загальною площею 43,2 кв. м. , з яких жила площа 25,7 кв.м. (а.с.10,11).
Встановлено, що співвласники ОСОБА_1, ОСОБА_2 не дійшли домовленості про порядок користування квартирою, що є їхньою спільною частковою власністю.
З матеріалів справи вбачається ,що до ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, 15.09.2011 року ОСОБА_2 за договором дарування подарував ОСОБА_3 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 м.Одеси та право власності на яку ОСОБА_3 зареєструвала 31.07.2012 року та проживає у спірній квартирі.
ОСОБА_3 участі у справі не приймала.
Запропонований ОСОБА_1 порядок користування спірною квартирою порушує права інших співвласників спірної квартири ,тому з врахуванням вищенаведеного позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 м. Одеси не підлягають задоволенню ,а рішення суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в частині задоволення позову про визначення порядку користування квартирою скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 303, п.2.ч.1 ст. 307, п.4 ч.1. ст. 309, ст.319 ЦПК України , колегія суддів
Вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 січня 2012 року скасувати в частині визначення порядку користування квартирою.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 м.Одеси відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не перешкоджати у користуванні квартирою задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 м. Одеси.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.А. Калараш
Судді: В.Д.Коротков
Н.В.Комаровська
Справа № 22а1590\6100\12 Категорія :41
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.
Доповідач Калараш А.А.
---------------
------------------------------------------------------------
---------------
------------------------------------------------------------
3