УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7208/2012Головуючий суду першої інстанції:Томащак А.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. Ф.

"14" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Руснак А.П.,

Суддів Берзіньш В.С., Кірюхіної М.А.,

При секретарі Постіковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа приватний нотаріус Сімферопольського нотаріального округу АРК ОСОБА_9 про визнання недійсним договору довічного утримання, визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду АРК від 07 вересня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що батько позивача ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, під час життя уклав договір довічного утримання з відповідачем ОСОБА_8, відповідно до якого передав у власність останнього житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,0600 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Просила визнати недійсним договір довічного утримання та права власності на спадщину за нею, оскільки під час укладення договору ОСОБА_10 не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, бо знаходився у хворобливому стані.

Рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 07 вересня 2012 року в позові ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа приватний нотаріус Сімферопольського нотаріального округу АРК ОСОБА_9 про визнання недійсним договору довічного утримання укладеного 12 листопада 2010 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу АРК ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 2626, визнання права власності за ОСОБА_7 на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,0600 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 відмовлено повністю. Заходи забезпечення позову у вигляді арешту житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,0600 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, застосовані на підставі ухвали Сімферопольського районного суду АРК від 11 травня 2011 року, з набранням рішенням законної сили скасовано. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 судові витрати пов'язані з наданням йому правової допомоги в розмірі 2100 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права. Зокрема, в обґрунтування рішення суд поклав висновок експертів-психіатрів, який не узгоджується з показами свідків щодо психічного стану померлого.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 листопада 2010 року ОСОБА_10 та ОСОБА_8 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу ОСОБА_9, за умовами котрого ОСОБА_10 передав у власність ОСОБА_8 житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, а той у свою чергу погодився забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання недійсним договору довічного утримання та про визнання за нею, як спадкоємицею першої черги, права на вищезазначене майно, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. При цьому, суд зазначив у рішенні, що обставини, на які позивачка посилалася в обґрунтування позову а саме, що на час укладання договору ОСОБА_10 знаходився у хворобливому стані та не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також, що його волевиявлення не відповідало його волі, оскільки він мав поганий слух та не розумів української, позивачкою не доведені.

Судова колегія погоджується з висновками суду, які відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона передає другій стороні у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, ії волевиявлення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Суд проаналізував матеріали справи та письмові докази надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень і дійшов обґрунтованого висновку, що волевиявлення ОСОБА_10 було вільним та відповідало його волі - останній власноруч зазначив у договорі, що текст договору прочитано йому вголос, російською мовою та крім того, він особисто звернувся до нотаріальної контори з заявою про укладення договору довічного утримання, де пояснив з яких причин він бажає позбавити дочку спадщини.

Проведеною у справі амбулаторною посмертною судово-психіатричною експертизою №601 не встановлено, що на період часу, що відноситься до укладання договору довічного утримання ОСОБА_10 той виявляв будь-які психічні захворювання, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Висновок суду про те, що ОСОБА_10, як учасник правочину, не був тимчасово недієздатним, зроблено судом на основі доказів, які свідчать про внутрішній психічний стан особи в момент вчинення правочину.

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно відмовився повторно допитати свідків, а проведена у справі експертиза є поверхньою, оскільки висновки експертів не містять посилань на покази всіх свідків, допитаних у справі, не можна прийняти до уваги.

Хоча висновок експертизи є лише одним із доказів у справі і йому слід давати оцінку в сукупності з іншими доказами, будь які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дії та (або) керувати ними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду по їх оцінці.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін. З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши докази та надавши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Як таке, що ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, рішення у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України, має бути залишено без змін, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду АРК від 07 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк.

Судді Руснак А.П., Берзіньш В.С., Кірюхіної М.А.,