ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 листопада 2006 р.

№ 23/50

Вищий господарський суд України у складі Колегії суддів:

Панової І.Ю. –головуючого, доповідач у справі

Катеринчук Л.Й.

Хандуріна  М.І.

розглянувши касаційні скарги

Державного підприємства Міністерства оборони України “ Укрвійськбуд”

на ухвалу

Господарського суду м. Києва від 15.03.2006 та на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.06.2006

у справі господарського суду

№23/50   міста  Києва

за позовом

ТОВ “ Реноме”

до	ТОВ Виробничої фірми “ Мет-інвест”

про	Стягнення 7546619,47 грн.

за участю представників:

від Державного підприємства “ Укрвійськбуд” –Ю.В. Лець, Огурцов О.П., керуючий санацією ДП “ Укрвійськбуд” –М.В. Новиков

від  ТОВ “ Реноме” –Дроваль О.М.

від ТОВ “ Мет-інвест” –Трембач А.П.

за участю військового прокурора  Центрального регіону України – Подосінова А.О.

ВСТАНОВИВ:

У справі оголошувалась перерва з 10.10.2006 по 17.10.2006, з 17.10.06 по 18.10.06, з 18.10.06 по 20.10.2006, з 20.10.06 по 07.11.2006 о 14 год. 30 хв.  на підставі ст.77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.03.2006 у справі № 23/50  (суддя Демидова А.М.) , заяву позивача про затвердження мирової угоди від 14.03.2006р. між ТОВ „Реноме" та ТОВ Виробнича фірма „Мет-інвест" задоволено.

Заяву відповідача про затвердження мирової угоди від 14.03.2006р. між ТОВ „Реноме" та ТОВ Виробнича фірма „Мет-інвест” задоволено.

Суд першої  інстанції затвердив мирову угоду від 14.03.2006р. між ТОВ „Реноме” та ТОВ Виробнича фірма „Мет-інвест” в справі №23/50 на наступних умовах: ТОВ ВФ „Мет-інвест" в рахунок погашення заборгованості в сумі 7 546 619,47 грн. „передає протягом п'яти робочих днів з дати затвердження судом цієї мирової угоди у власність ТОВ „Реноме" наступне нерухоме майно: будівля БСУ-1 (літера Д) площею 997,60 кв.м., будівля БСУ-2 (літера К)" площею 1121,70 кв.м., будівля керамзитного цеху (літера М) площею 1191,70 кв.м., будівля цеху №2 (полігон збірного з/бетону) (літера Ф) площею 2603,20 кв.м., гараж (літера 3') площею 19,10 кв.м., гараж (літера И') площею 19,10 кв.м., гараж (літера К') площею 65,60 кв.м., гараж на 15 автомобілів (літера С) площею 916,30 кв.м., КПП заводу (літера 10) площею 359,40 кв.м., побутові приміщення цеху ОДР (літера Т) площею 265,00 кв.м., склад цементу (літера Е) площею 329,20 кв.м., будівля цеху №2 малогабаритних виробів (літера О') площею 886,70 кв.м., сховище металеве (літера Р) площею 306,70 кв.м., формовочний цех (новий КПД), цех залізобетонних виробів (літера Г) площею 4151,50 кв.м., арматурний цех (літера В', Г') площею 5203,30 кв.м., механічна майстерня (літера Л) площею 454,10 кв.м., цех сантехкабін (літера Е') площею 2726,80 кв.м., компресорна (літера Б) площею 331,60 кв.м., побутовий корпус (літера 3) площею 1451,30 кв.м., головний корпус КПД (літера Д') площею 7379,80 кв.м., цех доведення (літера Щ) площею 3027,60 кв.м., адміністративно-побутовий корпус енергоцеху ( літера В) площею 909,30 кв. .м., ТП ( літера Ж”) площею 88,80 кв. м., гараж ( депо) для тепловозу ( літера Ш) площею 292,30 кв.м., будівля заводоуправління ( літера А) площею 525,00 кв.м. , будівля ( їдальня, клуб, актова зала) ( літера  Э) площею 1720,40 кв.м., станція 2-го підйому з резервуарами ( літера Х”), площею 85,40 кв.м., залізнична естакада  розвантаження ( літера У) площею 365,20 кв.м., компресорна ( літера Ж ) площею 159,60 кв.м., мазутне господарство ( літера Ч) , площею 79,70 кв.м., станція перекачки  конденсату ( літера Ц) площею 65,10 кв.м., склад арматури та заготівельне відділення ( літера Б”) площею 2109,90 кв.м., відкритий склад № ІІ площею 1353,00 кв.м., відкритий склад № ІІІ площею 8550,00 кв.м., формовочний полігон цеху ОДР площею 3278,00 кв.м., відкритий склад ( склад ПММ) площею 729,00 кв.м., відкритий склад  площею 7422,70 кв.м. та залізничне полотно ( літера ХІ)  площею 21469,00 кв.м.  

             Суд першої інстанції також ухвалою  від 15.03.2006 провадження у справі № 23/50  припинив, керуючись ст.ст. 556 ЦК України, ст.ст. 78,80,86 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2006 у справі № 23/50 ( суддя Демидова А.М.) без виклику сторін ,  заяви Позивача від 01.06.2006р. та Відповідача від 01.06.2006р. про роз'яснення ухвали Господарського суду м. Києва від 15.03.2006 р. по справі № 23/50 задоволено.

Суд першої інстанції  в ухвалі від 06.06.2006 роз'яснив, що згідно з ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.03.2006р. по справі №23/50 Відповідач (ТОВ ВФ „Мет-інвест") за мировою угодою від 14.03.2006р. передає Позивачу (ТОВ„Реноме") 38 будівель, що розташовані за адресою: м. Київ, вул.. Бориспільська, 19, разом із зовнішніми інженерними мережами, автошляхами та тротуарами, які знаходяться на території відповідача за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, а саме: водопровідними мережами (введено в експлуатацію 01.08.1983р.), каналізаційними мережами (введено в експлуатацію 01.08.1983р.), газопроводом (введено в експлуатацію 01.05.1964р.), низьковольтними мережами (введено в експлуатацію 01.12.1985р.), магістральними тепломережами (введено в експлуатацію 01.08.1983р.), артезіанськими свердловинами №№1, 2, 3 (введено в експлуатацію 01.12.1979р.), автошляхами, площадками, тротуарами (введено в експлуатацію 01.08.1985р.), керуючись ст.ст. 86,89 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалами суду першої  інстанції, Державне підприємство  Міністерства оборони України “ Укрвійськбуд” звернулося з касаційними скаргами на ухвалу господарського  суду м. Києва від 15.03.2006 та ухвалу суду першої інстанції від 06.06.2006  про роз'яснення ухвали господарського суду м. Києва від 15.03.2006, згідно яких просив  скасувати вказані ухвали та направити справу на розгляд до суду  першої інстанції.

Касаційні скарги мотивовані тим, що  в порушення вимог  ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України , договору, відповідач у справі до даного часу не виконав свій обов'язок щодо сплати ДП МОУ “ Укрвійськбуд” отриманих об'єктів нерухомості, які є предметом мирової угоди між сторонами  у справі № 23/50, яка затверджена судом першої інстанції  ухвалою від 15.03.2006, нежитлові будівлі фактично від ДП МОУ “  Укрвійськбуд” до ТОВ Виробнича фірма “ Мет –Інвест” не переходили, дії відповідача по відчуженню нерухомості є незаконними та необґрунтованими, судом не було з'ясовано всі обставини справи, а саме виконання умов договору купівлі-продажу нерухомості від 18 серпня 2005 року, укладеного між ДП МОУ “ Укрвійськбуд” та ТОВ ВФ “ Мет-Інвест”, зокрема здійснення покупцем оплати та винесено ухвалу про затвердження мирової угоди, а також ухвалу  від 06.06.2006 про  роз'яснення  ухвали від 15.03.2006 у справі № 23/50.Відповідно до вимог ст. 107 ГПК України  касаційну скаргу мають право подати  також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

До Вищого господарського суду України  06.11.2006  звернувся Заступник військового прокурора Центрального регіону України  з заявою  про вступ у справу № 23/50 на підставі ст.29 ГПК України та ст.36-1 Закону України “ Про прокуратуру” , інтереси держави в даній справі прокурор обґрунтовує тим, що неповернення Державному підприємству Міністерства оборони “ Укрвійськбуд” незаконно реалізованого майна спричинить збитки підприємству, що в свою чергу  спричинить збитки Міністерству оборони України, а отже –державі.

В судовому засіданні прокурор просив  скасувати ухвали господарського суду м. Києва від 15.03.2006  про припинення провадження у справі та від  06.06.2006 про роз'яснення ухвали від 15.03.2006 у справі № 23/50, а справу передати на новий  розгляд  по суті до суду першої інстанції.

Розглядаючи питання про прийняття до розгляду касаційних скарг Державного підприємства “Укрвійськбуд”,  Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що  відповідно до вимог ст. 107 ГПК України  сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

На підставі ст.1114 ГПК України питання про прийняття або повернення  касаційної скарги вирішується колегією суддів без повідомлення сторін та прокурора, що беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситься ухвала.  

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  на підставі ст.107 ГПК України,  Державне підприємство “ Укрвійськбуд “ має право на судовий захист, виходячи з наступного:

касаційні скарги  Державного підприємства “ Укрвійськбуд” на ухвали господарського суду м. Києва від 15.03.2006 та від 06.06.2006 у справі № 23/50  підписані представником ДП МОУ “ Укрвіськбуд” Лець Ю.В. за дорученням керуючого санацією  ДП “ Укрвіськбуд”.

Відповідно до вимог  ч.2 , п.4 ст.17 Закону України  “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  повноваження органів управління  боржника  з дня винесення ухвали про санацію передаються керуючому санацією.

Виходячи з викладеного, на стадії   прийняття касаційних скарг Державного підприємства “ Укрвійськбуд”  судом касаційної інстанції до розгляду,   у Колегій суддів Вищого господарського суду України  були відсутні правові підстави для відмови у прийнятті касаційних скарг, в зв'язку з чим клопотання позивача  -   ТОВ “ Реноме”, подане 18.10.2006,  про повернення касаційних скарг задоволенню не підлягає.

29 вересня 2006 року  ДП МОУ “ Укрвійськбуд”  звернувся до Вищого господарського суду України з  відмовами за №№ 282/7 та 283/7 від 07 вересня 2006 р.  від касаційних скарг на ухвали господарського суду від 15.03.2006 та від 06.06.2006 за підписом В.О.  керівника ДП МОУ “ Укрвійськбуд”  В.С. Коробкіна, згідно яких  просив суд прийняти відмови від касаційних скарг та винести з цього приводу ухвали.

Відповідно до вимог  ст.1116 ГПК України особа, що подала касаційну скаргу ( подання) має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією.

Колегія суддів вважає, що Виконуючий обов'язки керівника ДП МОУ “ Укрвійськбуд” не є у розумінні ст. 1116 ГПК України особою , що подала касаційну скаргу, в зв'язку з чим  підстави для прийняття відмови від касаційних скарг у суду касаційної інстанції відсутні.   

Крім того, ухвалою господарського суду м. Києва від 12.10.2006  у справі № 24/612-б-43/234 про визнання банкрутом Державного підприємства Міністерства оборони України “ Укрвійськбуд”  продовжено процедуру санації боржника на шість місяців, звільнено Горячева С.Ю. від виконання повноважень керуючого санацією у справі про банкрутство ДП МОУ “ Укрвійськбуд” , призначено керуючим санацією в справі про банкрутство  ДП МОУ “ Укрвійськбуд” арбітражного керуючого Новикова Михайла Валентиновича.

 В судовому засіданні, в заяві  від 17.10.2006 року до Вищого господарського суду України керуючий санацією  ДП “Укрвійськбуд”  Новиков М.В. повністю підтримав касаційну скаргу Державного підприємства  Міністерства оборони України “ Укрвійськбуд” на ухвалу господарського суду  м. Києва у справі № 23/50 від 15.03.2006 та касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України  “ Укрвійськбуд” на ухвалу господарського суду м. Києва  у справі № 23/50 від 06.06.2006 року , відкликав відмови ДП МОУ “Укрвійськбуд”  № 282/7, № 283/7  від 07.09.2006 року від касаційних скарг на ухвали господарського суду м. Києва від 15.03.2006 та від 06.06.2006, підтвердив повноваження представників, уповноважених представляти інтереси ДП “ Укрвійськбуд” колишнім керуючим санацією Горячовим С.Ю.

Відповідно  до вимог ч.1 ст. 237 ЦК України  представництвом є правовідношення, в якому одна сторона ( представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з вимогами ст.244, 246 ЦК України  представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, в даному випадку,  керуючий санацією Державного підприємства “ Укрвійськбуд” Новиков М.В. схвалив дії, вчинені представником боржника щодо звернення до Вищого господарського суду з касаційними скаргами  на вказані ухвали господарського суду та підтвердив повноваження представників, уповноважених представляти інтереси боржника.

06.11.2006 позивач - ТОВ “ Реноме” звернувся до Вищого господарського суду України з клопотанням  не допускати до участі у справі № 23/50 гр. Новикова М.В., а також представників ДП МОУ “ Укрвійськбуд”, що діють за дорученням від гр.. Новикова М.В.,  оскільки ухвала господарського суду м. Києва від 12.10.2006 у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство Державного підприємства “ Укрвійськбуд”, якою був призначений гр.. Новиков М.В. керуючим санацією ДП “ Укрвійськбуд” не набрала законної сили, згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 по зазначеній справі.

    Колегія суддів Вищого господарського суд України вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з такого:

- відповідно до вимог ч.2, п.3, ст.17 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у встановленому порядку ;

- згідно з вимогами  ч.2, п.8 ст.17 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ухвала господарського суду про звільнення керуючого санацією може бути оскаржена у встановленому порядку, що не зупиняє її виконання.

На підставі викладеного,  ухвала господарського суду у справі про банкрутство Державного підприємства “ Укрвійськбуд”  від 12.10.2006 про продовження процедури санації боржника та призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Новикова М.В. набрала чинності з 12.10.2006, і з дня її винесення  керуючий санацією Новиков М.В. виконує  повноваження органів управління боржника.

Колегія суддів  Вищого господарського суду України , переглянувши  у касаційному порядку ухвали господарського суду м. Києва  на підставі встановлених фактичних обставин справи , перевіривши застосування судом першої інстанції  норм матеріального і процесуального права вважає, що  касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

у лютому 2006 року позивач –ТОВ “ Реноме” звернувся до відповідача  -  ТОВ “ Мет-інвест”  з позовом про стягнення заборгованості в сумі 7546619,47 грн.  на підставі кредитного договору № 01/2006 про відкриття відповідачу відкличної відновлювальної кредитної лінії у сумі 8000000 грн. на придбання нерухомості та договору поруки б/н від 10.01.2006 , в якому позивач виступив в якості поручителя відповідача.

За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором - АКБ “ Східно-Європейський банк”  в повному обсязі відповідати за виконання боржником його зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 01/2006 від 10.01.2006 ,та усіх додаткових договорів до нього , в повному обсязі.

В ухвалі господарського суду м. Києва від 15.03.2006 року  у справі № 23/50 встановлено, що  відповідач своїх обов'язків за кредитним договором не виконав, отриманий кредит  та нараховані  відсотки банку не повернув. Банк, не отримавши вчасно кошти від відповідача, задовольнив свої вимоги стосовно повернення кредиту, нарахованих відсотків та штрафних санкцій за рахунок коштів поручителя - позивача.

Ухвала господарського суду від 15.03.2006 року мотивована тим, що  згідно п.2 ст. 556 Цивільного кодексу України , до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять всі права кредитора у цьому зобов'язанні.

Судом першої інстанції встановлено, що в  судовому засіданні представник відповідача повідомив про визнання  заборгованості в повному обсязі та, посилаючись на відсутність грошових коштів для розрахунків із позивачем, запропонував суду затвердити мирову угоду, укладену 14.03.2006 із позивачем, відповідно до умов якої заборгованість відповідача перед позивачем погашається належним відповідачу на праві власності нерухомим майном.

Дослідивши представлений господарському суду  на затвердження текст мирової угоди від 14.03.2006 із додатками, заслухавши пояснення сторін, господарський  суд встановив, що текст мирової угоди не суперечить чинному законодавству України, фактичним обставинам справи та законним інтересам сторін, враховуючи , що положення мирової угоди не суперечать чинному законодавству України містять всі необхідні умови, відсутні заперечення сторін, щодо укладення мирової угоди, у суду є підстави для задоволення заяв сторін та затвердження мирової угоди.

Наслідки припинення провадження у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди, передбачені п.7 ст.80 ГПК України сторонам роз'яснені і зрозумілі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 15.03.2006 у справі № 23/50 винесена з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст.4-7,43,78,80 ГПК України при неповному з'ясуванні всіх обставин справи ,  у відсутності належної оцінки предмета мирової угоди його правового статусу, виходячи з наступного:

- господарський суд ,в порушення вимог ст.43 ГПК України, в ухвалі про затвердження мирової угоди взагалі  не надав оцінки підставам виникнення права власності  відповідача на майно, яке є предметом мирової угоди.

Відповідно до вимог ч.3, ст.78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Предметом позову  у розумінні ст.54 ГПК України є  спосіб захисту порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В даному випадку позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача  заборгованості  в грошовому вигляді, в сумі 7546619 грн. 47 коп. , яка випливає з кредитних правовідносин та договору поруки , на користь ТОВ “ Реноме”.

Умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом позову і не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві.

Виходячи з викладеного. Господарський суд безпідставно дійшов висновку про можливість затвердження мирової угоди між сторонами на умовах що не стосувалися предмету позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  ухвала господарського суду міста Києва від 06.06.2006 року про  роз'яснення ухвали господарського суду м. Києва, яка має похідний характер від ухвали господарського суду м. Києва від 15.03.2006 року винесена з порушенням вимог  ст.89 ГПК України,  а також прав та обов'язків  Державного  підприємства “ Укрвійськбуд” яке не було залучено до участі у справі, виходячи з наступного:

відповідно до вимог ч.1 ст.89 ГПК України , суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту.

В порушення вимог вказаної норми, в ухвалі від 06.06.2006 року господарський суд доповнив  резолютивну частину ухвали господарського суду  від 15.03.2006 року,  вказавши об'єкти, які взагалі не були предметом мирової угоди на момент її затвердження,  суттєво змінивши  зміст ухвали про затвердження мирової угоди.

Ухвала господарського суду м. Києва від 06.06.2006 про роз'яснення ухвали від 15.03.2006 року, яка винесена без виклику сторін, мотивована тим, що  позивач в заяві від 01.06.2006 року  та доповненні від   05.06.2006 окремо зазначив, що під час укладення мирової угоди від 14.03.2006 в справі № 23/50 передбачалася передача позивачу за взаємною згодою сторін зовнішніх інженерних мереж, автошляхів та тротуарів, які відносяться до цілісного виробничого комплексу разом із будівлями, розташованими за адресою: м. Київ, вул.. Бориспільська 19.

Ухвала від 06.06.2006 року мотивована також тим, що  нежилі будівлі разом із зовнішніми інженерними мережами були придбані ТОВ ВФ “ Мет-інвест” згідно біржових угод купівлі-продажу нерухомості від 17.08.2005 року , відчуження нерухомості проводилось ДП МОУ “ Укрвійськбуд” в межах санації підприємства, ціна та перелік об”єктів для продажу визначалися їз використанням незалежної оцінки, що проводилась на замовлення продавця.

Судом першої інстанції в ухвалі від 06.06.2006 про роз'яснення ухвали встановлено, що звіт про незалежну оцінку, виготовлений на замовлення ДП МОУ “ Укрвійськбуд”.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  ухвала господарського суду від 14.03.2006 року та 06.06.2006 року, яка має похідний характер від ухвали суду першої інстанції від 14.03.2006 року,  безпосередньо стосуються прав та обов'язків  заявника касаційних скарг, який не був залучений до участі у справі.

В мотивувальній частині ухвали  про роз'яснення від 06.06.2006 року, яка винесена з порушенням норм ст. 89 ГПК України,  міститься судження та висновки  про права та обов'язки Державного підприємства  “ Укрвійськбуд”, який не був залучений до участі у справі,   вказані ухвали порушують не лише матеріальні права заявника касаційних скарг,  а й його право на судовий захист.

Державне підприємство “ Укрвійськбуд” було позбавлено права підтвердити чи заперечити вказані в оскаржуваних ухвалах обставини.

На підставі викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду вважає безпідставним клопотання відповідача про зупинення  касаційного провадження у справі № 23/50 до вирішення  інших справ –23/126б про банкрутство ТОВ “ Мет-інвест”  у Вищому господарському суді України та № 31/209 у господарському суді м. Києва , та не вбачає підстав, які унеможливлюють розгляд даної справи до вирішення справ №№ 23/126б та № 31/209.           

Керуючись ст.ст.1117,1119-11113 ГПК України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ТОВ ВФ “ Мет-інвест” про зупинення касаційного провадження у справі № 23/50 відхилити.

Касаційні скарги Державного підприємства Міністерства оборони України “ Укрвійськбуд” задовольнити.

              Ухвали господарського суду міста Києва від 15.03.2006 та від 06.06.2006 р. у справі № 23/50  скасувати.

              Справу № 23/50 направити на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                                   І.Ю Панова

Судді                                                                                      Л.Й. Катеринчук

                                                                                                          М.І Хандурін