Справа № 440/1664/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2012 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Корягіна В.О.
при секретарі - Сафоновій А.Г.
з участю позивача - ОСОБА_1 представника позивача - ОСОБА_2
третьої особи - ОСОБА_3
представника третьої особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, третя особа –ОСОБА_3, про визнання постанови про відмову вчинити нотаріальну дію незаконною та її скасування, визнання права на обов’язкову частку у спадщині, зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
В зв`язку зі складністю цивільної справи суд вважає за можливе проголосити вступну та резолютивну частину рішення, а складання повного тексту рішення відкласти до 23 листопада 2012 року.
Керуючись ст. 209 ч. 3 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, третя особа –ОСОБА_3, про визнання постанови про відмову вчинити нотаріальну дію незаконною та її скасування, визнання права на обов’язкову частку у спадщині, зобов’язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий
Справа № 440/1664/12
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 листопада 2012 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Корягіна В.О.
при секретарі - Сафоновій А.Г.
з участю позивача - ОСОБА_1 представника позивача - ОСОБА_2
третьої особи - ОСОБА_3
представника третьої особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, третя особа –ОСОБА_3, про визнання постанови про відмову вчинити нотаріальну дію незаконною та її скасування, визнання права на обов’язкову частку у спадщині, зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до Тернівської державної нотаріальної контори, третя особа –ОСОБА_3, про визнання постанови про відмову вчинити нотаріальну дію незаконною та її скасування, визнання права на обов’язкову частку у спадщині, зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 25.11.2011 р. померла його бабуся ОСОБА_5 Після її смерті відкрилася спадщина: на житловий будинок №1 по вул. Павлоградській в м. Павлограді Дніпропетровської обл. та на житловий будинок №3 по вул. Павлоградській в м. Павлограді Дніпропетровської обл. Його батько ОСОБА_6, який був рідним сином ОСОБА_5 помер 13.01.2007 р. На підставі ч.1 ст. 1266 ЦК України він має право на спадщину за законом на праві представлення. У відповідності з ч.1 ст. 1241 ЦК України, він має право на обов’язкову частку у спадщині, оскільки є інвалідом з дитинства. До державного нотаріуса він звернувся з заявою про прийняття спадщини встановлений строк, однак державний нотаріус постановою від 23.05.2012 р. відмовила йому у прийнятті спадщини. Таким чином він має право на 1/6 частку усього спадкового майна. У зв’язку з чим просить суд визнати постанову державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори про відмову вчинити нотаріальну дію від 23.05.20012 р. незаконною, скасувавши її, визнати за ним право на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 та зобов’язати державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори видати йому свідоцтво про право на обов’язкову частку у спадщині у розмір 1/6 частини усього спадкового майна, в порядку спадкування після померлої 25.11.2011 р. ОСОБА_5
Третя особа надала суду свої заперечення, відповідно до змісту яких вона не визнає позовні вимоги повністю з наступних підстав. Відповідно до ст. 1254 ЦК України, заповіт складений 14.04.2010 р. на ім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_7, скасований оскільки 03.02.2011 року був складений новий заповіт на ім’я ОСОБА_3 Окрім того, позивач не має право на обов’язкову частку спадщини, яка залишилися після смерті ОСОБА_5, оскільки він є онуком спадкодавця, в статті 1241 ЦК України вказаний вичерпний перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку спадщини, якщо був складений заповіт відповідно до ст. 1223 ЦК України. Оскільки батько позивача, якби він був живий на день смерті своєї матері –ОСОБА_5 не мав право на спадкування за законом, так як був складений заповіт на ім’я ОСОБА_3, тому і позивач не має такого права відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України. Таким чином, постанова нотаріуса про відмову вчинити нотаріальні дії є законною.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Просив суд визнати постанову державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори про відмову вчинити нотаріальну дію від 23.05.20012 р. незаконною, скасувавши її, визнати за ним право на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 та зобов’язати державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори видати йому свідоцтво про право на обов’язкову частку у спадщині у розмір 1/6 частини усього спадкового майна, в порядку спадкування після померлої 25.11.2011 р. ОСОБА_5
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги позивача підтримала повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того, при розгляді справи в судових дебатах представник позивача змінила свої вимоги в усній формі, зазначивши, що постанова нотаріуса підлягає скасуванню, оскільки у неї на час розгляду заяви позивача не було в наявності оригіналу другого заповіту. Просила суд визнати постанову державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори про відмову вчинити нотаріальну дію від 23.05.20012 р. незаконною, скасувавши її, визнати за позивачем право на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 та зобов’язати державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори видати йому свідоцтво про право на обов’язкову частку у спадщині у розмір 1/6 частини усього спадкового майна, в порядку спадкування після померлої 25.11.2011 р. ОСОБА_5
Відповідач позовні вимоги не визнала в повному обсязі, та суду пояснила, що позивач звертаючись до неї з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, документів на підтвердження, того що він є інвалідом з дитинства не надавав, що також підтверджується її постановою про відмову вчинити нотаріальні дії від 23.05.2012 р. Окрім того, позивач не має право на обов’язкову частку спадщини, яка залишилися після смерті ОСОБА_5, оскільки він є онуком спадкодавця, в статті 1241 ЦК України вказаний вичерпний перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку спадщини, якщо був складений заповіт. Крім того, право на представлення зазначено в главі щодо спадкування по закону, а право на обов’язкову частку у спадщині в главі щодо спадкування за заповітом, тому ст. 1266 ЦК України не розповсюджуються відповідно до коментарів на ст. 1241 ЦК України.
Третя особа позовні вимоги не визнала в повному обсязі, та суду пояснила, що відносно неї був складений останній заповіт, тому вона має право на усе спадкове майно.
Представник третьої особи, посилаючись на заперечення, позовні вимоги не визнала в повному обсязі, та суду пояснила, що державний нотаріус законно відмовила позивачу у прийнятті спадщині, оскільки він не має право на обов’язкову частку спадщини, яка залишилися після смерті ОСОБА_5, оскільки він є онуком спадкодавця, та стаття 1241 ЦК України на нього не поширюється, так як в ній вказаний вичерпний перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку спадщини, якщо був складений заповіт. Крім того, нотаріус при наданні відмови, мала можливість користуватися єдиним спадковим реєстром України, де є інформація щодо усіх заповітів, складених нотаріусами.
Вислухавши позивача, представника позивача, відповідача, третю особу, представника третьої особи, дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства, що підтверджується копією посвідчення серії ААБ №250122 та відповідно до довідки МСЕК йому встановлена друга група інвалідності з 01.02.2012 року (а.с. 8-9).
Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 11).
13 січня 2007 року помер батько позивача – ОСОБА_8 у віці 51 рік, згідно актового запису №71, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане відділом РАЦС Тернівського МУЮ (а.с. 12).
25 листопада 2011 року померла ОСОБА_5 у віці 84 роки, згідно актового запису №347, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане відділом РАЦС Тернівського МУЮ (а.с. 10).
14 квітня 2010 року був складений заповіт ОСОБА_5, яка заповіла майно, яке їй належало на праві власності, а саме: будинок №3 по вул. Павлоградській в м. Павлограді –ОСОБА_1, будинок №1 по вул. Павлоградській в м. Павлограді –ОСОБА_9, який був зареєстрований нотаріусом Першої Павлоградської держконтори 14.04.2010 року за №23413064 (а.с. 13,14).
03 лютого 2012 року був складений заповіт ОСОБА_5, яка заповіла все своє майно, яке їй буде належати на праві власності на день смерті –ОСОБА_3, який був зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_10 03.02.2011 року за №26038027 (а.с. 48,52).
Постановою державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 23.05.2012 р., вивчивши заповіт від 14.04.2010 р, копію заповіту від 03.02.2011 р., інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 23.12.2011 р. №29198371, заяву ОСОБА_1, заяву ОСОБА_9, виписку з фінансово-облікового рахунку по кв. №3 в буд. №4 по бул. Артема в м. Тернівка, було відмовлено ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки заповіт від 14.04.2010 р. був скасований заповітом від 03.02.2011 р.(а.с. 15,16).
Відповідно до ч.1,2,3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України,обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. У разі порушення права спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, яка складає обов'язкову частку.
Згідно зі ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1235 ЦК України, передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Згідно ч. 1,2 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Згідно ч. 2,3 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
На підставі зазначеного та виходячи з аналізу глави №86 спадкування за законом та глави №85 спадкування за заповітом, положення ч.1 ст. 1266 ЦК України не застосовується до положень ст.ст. 1223, 1241 ЦК України.
Крім того, постановою державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 23.05.2012 р., вивчивши заповіт від 14.04.2010 р, копію заповіту від 03.02.2011 р., інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 23.12.2011 р. №29198371, заяву ОСОБА_1, заяву ОСОБА_9, виписку з фінансово-облікового рахунку по кв. №3 в буд. №4 по бул. Артема в м. Тернівка, було відмовлено ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, саме з підстав оскільки заповіт від 14.04.2010 р. був скасований заповітом від 03.02.2011 р.
Крім того, позивачем та представником позивача не надані докази на підтвердження, того що ОСОБА_1 надавав докази державному нотаріусу про те, що він є інвалідом другої групи з дитинства на час смерті ОСОБА_5 та звертався з заявою саме про прийняття спадщини, оскільки він має право на обов’язкову частку спадщини відповідно до ст.ст. 1241,1266 ЦК України.
Окрім того, судом враховується той факт, що батько позивача –ОСОБА_8 помер 13 січня 2007 року у віці 51 рік, згідно актового запису №71, тобто на час смерті він не досяг віку –60 років, тобто віку, який дає йому підставу для отримання пенсії за віком і його можливо вважати не працездатним. Будь-яких доказів на підтвердження того, що він був інвалідом позивач та його представник не надавали, тому і ОСОБА_8 також не мав права на обов’язкову частку у спадщині.
Інших підстав для визнання постанови державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори про відмову вчинити нотаріальну дію від 23.05.20012 р. незаконною, скасувавши її, визнання за позивачем права на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 та зобов’язання державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори видати позивачу свідоцтво про право на обов’язкову частку у спадщині у розмір 1/6 частини усього спадкового майна, в порядку спадкування після померлої 25.11.2011 р. ОСОБА_5 не заявлено, в зв’язку з чим з огляду на положення ст. 11 ЦПК ці вимоги з інших підстав судом не переглядалась.
Крім того, судом ураховується той факт, що представник позивача в судових дебатах в порушення вимог ст.ст. 31,193 ЦПК України в усній формі просила суд визнати постанову державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори про відмову вчинити нотаріальну дію від 23.05.20012 р. незаконною, скасувавши її з підстав того, що у нотаріуса на час вчинення нотаріальних дій не було оригіналу заповіту від 03.02.2011 р.
З урахуванням зазначеного, виходячи з викладеного, приймаючи до уваги те, що представником позивача та позивачем не доведено той, факт, що позивач має право на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5, та державний нотаріус незаконно відмовила йому у вчинення нотаріальних дій, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог позивача про визнання постанови про відмову вчинити нотаріальну дію незаконною та її скасування, визнання права на обов’язкову частку у спадщині, зобов’язання вчинити певні дії відмовити. Тому на підставі ст. 88 ЦПК України, п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» суд вважає за необхідне не стягувати судовий збір з жодної із сторін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1217,1223,1235,1241, 1248,1254,1266 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, третя особа –ОСОБА_3, про визнання постанови про відмову вчинити нотаріальну дію незаконною та її скасування, визнання права на обов’язкову частку у спадщині, зобов’язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий